Рішення

від 29.10.2020 по справі 906/636/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/636/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"

до Малого приватного підприємства "Агатіс"

про стягнення 901388,57 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 641254,10 грн. - основного боргу, 217440,46 грн. - пені, 20009,70 грн. - інфляційних, 22684,31 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав умови договору поставки № П19/2.01.19-2.1 від 02.01.2019 щодо оплати поставленої продукції.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МПП "Агатіс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №П19/2.01.19-2.1, відповідно до якого постачальник на підставі згаданого договору і в порядку, передбаченому ним, зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним договором вироби з металу, та металопрокат, надалі - товар (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 1.2. договору асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, визначаються сторонами у рахунках або специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, за умови їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін, які складаються на основі письмової або усної заявки покупця.

Пунктом 2.1. договору загальна сума договору, вартість товару, який буде поставлений становить 1000000,00 грн.

Сума договору не с остаточно узгодженою і може бути змінена як в сторону збільшення, гак і в сторону зменшення, за взаємною згодою сторін. У такому випадку загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, накладних, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п.п. 2.2. договору).

Також сторони погодили п.п. 3.6. договору в усіх випадках, коли партію товару продано на умовах інших, ніж вказаних в п 3.3. даного договору, покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за таку партію товару протягом (не пізніше) 10 календарних днів з моменту її отримання.

Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування покупцем суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок продавця зазначений в даному договорі (п.п. 3.9. договору).

Зазначений вище договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2280569,89 грн. (а.с. 22).

Відповідачем здійснено лише частково оплату товару на загальну суму 1639315,79 грн. в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 22).

Отже у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 641254,10 грн.

Для досудового врегулювання даного спору, позивач направив відповідачу претензію вих. № 17/04/20-2 від 17.04.2020 (а.с. 23), відповідно до якої просив погасити борг не пізніше 5 днів з дня отримання претензії.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 641254,10 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 217440,46 грн. - пені, 20009,70 грн. - інфляційних, 22684,31 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.п. 6.3. договору покупець відповідає за несвоєчасну проведену оплату товару, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов`язань.

Також відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок, прийнявши до уваги положення ч. 6 ст. 232 ГК України виконаний позивачем, суд вважає вимоги обґрунтованим нарахування пені в сумі 112529,25 грн. (по видатковій накладній №2015 від 18.03.2019 в сумі 45806,77 грн. + по видатковій накладній №2068 від 18.03.2019 в сумі 51083,01 грн. + по видатковій накладній №2284 від 18.03.2019 в сумі 15370,89 грн. + по видатковій накладній №5135 від 31.05.2019 в сумі 268,58 грн.). В задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 104911,21 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 20009,7 грн. (а.с. 13).

Також перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 7), з урахуванням вихідних даних розрахунку, господарський суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 641254,10 грн. - основного боргу, 112529,25 грн. пені, 20009,70 грн. інфляційних, 22684,31 грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно з статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики ( у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 18 грудня 2019 року № 522/17845/15-ц

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Правило ч.1 ст. 124 та ч.3 ст. 126 Кодексу зобов`язує учасника справи у п е р ш і й з а я в і п о с у т і с п о р у (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Конструкція та послідовність викладення процесуальних норм ст.126 Кодексу, зокрема, частини 4, орієнтує учасника справи на те, що у першій заяві по суті спору при визначенні попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката , які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, слід враховувати його співмірність із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову;

- значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України: «заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив: заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву» .

З огляду на зазначену норму Закону - першою заявою позивача по суті справи, відповідно до наявних матеріалів справи - є позовна заява від 01.06.2020 р., до якої позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката, які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Такий розрахунок був наданий в уточненій заяві від 17.07.2020, яка не є п е р ш о ю заявою по суті спору.

З огляду на те, що позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, господарський суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у Постанові від 12 листопада 2019 року № 904/4494/18.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Агатіс" (11504, Житомирська область, м. Коростень, вул. Пацаєва, 3, ід. код 30740930)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 2/51, ід. код 36863714) 641254,10 грн. - основного боргу, 112529,25 грн. пені, 20009,70 грн. інфляційних, 22684,31 грн. 3% річних, а також 11947,15 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.11.20

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек.)