Рішення

від 03.11.2020 по справі 908/1691/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/103/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 справа № 908/1691/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГрінФорс» (юридична адреса: 72365, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, пров. Науменко, 10/1; поштова адреса: 72309, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 5)

до відповідача державного підприємства «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф.Сидоренка Інституту садівництва Національної аграрної академії аграрних наук України» (юридична адреса: 72383, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Фруктове, вул. Стара, 1; поштова адреса: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99)

про стягнення 2033200,00 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Сполохов Є.О., ордер ЗП № 046241 від 01.07.2020

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з державного підприємства «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф.Сидоренка Інституту садівництва Національної аграрної академії аграрних наук України» 2033200,00 грн., які складаються з 1700000,00 грн. основного боргу за договором новації боргу у позикове зобов`язання № 11.03 від 01.11.2019, 163200,00 грн. процентів за користування позикою та 170000,00 грн. штрафу. Також позивачем до попереднього розрахунку судових витрат віднесено та заявлено до стягнення 25000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором новації боргу у позикове зобов`язання № 11.03 від 01.11.2019, що призвело до утворення у останнього заборгованості в сумі 1 700 000,00 грн. Допущене порушення є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення передбачених договором процентів та штрафу. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 549, 550, 610, 612, 625, 1046, 4048, 1050, 1053 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 217, 218, 220 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2020 справу № 908/1691/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 08.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/1691/20, присвоєно справі номер провадження 18/103/20, підготовче засідання призначено на 12.08.2020.

Ухвалою від 12.08.2020 строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, підготовче засідання відкладалось на 06.10.2020; ухвалою від 06.10.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 03.11.2020.

В судовому засіданні 03.11.2020 прийнято рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості.

Від відповідача 05.10.2020 на електронну адресу суду надійшов лист щодо направлення клопотань у справі: про проведення підготовчого засідання без участі сторони та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (копії платіжного доручення №2229 від 28.07.2020 про сплату 510000,00 грн.); до листа додано копії зазначених клопотань. Лист надійшов без електронного цифрового підпису. У паперовому вигляді клопотання відповідача про приєднання доказів та проведення підготовчого засідання без участі його представника надійшло до суду 07.10.2020.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відзиву на позов відповідач не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» доповнено розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 31.12.2020) та наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Карантинні заходи в Україні не скасовані, разом з тим, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, докази, навести доводи та заперечення суду, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі у судовому засіданні 03.11.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ГрінФорс» (Сторона 1, позивач у справі) та державним підприємством «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф.Сидоренка Інституту садівництва Національної аграрної академії аграрних наук України» (Сторона 2, відповідач у справі) 01.11.2019 укладений договір новації боргу у позикове зобов`язання № 11.03 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору зобов`язання, яке виникає між сторонами на підставі даного договору, змінює собою зобов`язання, що виникло між сторонами за договором поставки на умовах товарного кредиту № 50 від 25.02.2019 (надалі - Первинний договір).

Згідно п. 2 Договору за Первинним договором Сторона 2 зобов`язана сплатити на користь Сторони 1 грошові кошти в сумі 1 799 659,53 грн. за отриманий від Сторони 1 товар.

За визначенням п. 4 Договору, зобов`язання Сторони 2 за Первинним договором змінюється позиковим зобов`язанням між тими ж сторонами на умовах встановлених даним договором.

Підтвердженням наявного боргу в сумі 1 799 659,53 грн., що в еквіваленті до долара США становить 68728 доларів 62 центи США, є Акт звірки взаєморозрахунків, який сторони підписують 01 листопада 2019 року (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 6 Договору сторона 2 зобов`язується повернути Стороні 1 грошові кошти в сумі зазначеній у пункті 5 даного договору (далі - Позика), в строки та в порядку визначених даним договором.

Пунктом 9 Договору визначено, що строк, на який надається Позика, становить 8 (вісім) місяців з моменту набрання чинності даним договором. Цей строк може бути подовжений за згодою сторін, про що складається відповідна додаткова угода.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання, і відповідно Сторона 2 зобов`язується повернути Стороні 1 грошові кошти - Позику в сумі 1 799 659,53 грн., що в еквіваленті до долара США становить 68728 доларів 62 центи США, не пізніше 30 червня 2020 року (п. 10 Договору).

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 року жовтень 2019 року, яким підтверджено наявність боргу Сторони 2 в сумі 1 799 659,53 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Укладенням договору новації боргу у позикове зобов`язання № 11.03 від 01.11.2019 сторони припинили зобов`язання Первинного договору щодо оплати вартості отриманого товару на зобов`язання щодо повернення позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з долученого до справи, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств акта звірки взаєморозрахунків за період січень - жовтень 2019 року (арк. справи 13 - 16) розмір заборгованості на момент підписання Договору узгоджено в сумі 1 799 659,53 грн.

На виконання умов Договору відповідачем частково сплачено на користь позивача 99659,00 грн.

Заборгованість відповідача станом на 01.01.2020 становила 1 700 000,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2019 по 01.07.2020.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку, проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до умов Угоди відповідач повинен був повернути суму позики до 30.06.2020. В порушення умов Договору, відповідач позику у встановлений строк в повному обсязі не повернув.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неповернення відповідачем позики у визначений зобов`язанням термін суд вважає доведеним.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 700 000,00 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано.

В ході розгляду справи відповідачем надано докази часткового погашення заборгованості згідно платіжного доручення № 2229 від 28.07.2020 на суму 510000,00 грн.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 510000,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 190 000,00 грн. основного боргу за Договором.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 163200,00 грн. процентів за користування позикою та 170000,00 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 13 Договору сторони погодили, що враховуючи приписи статті 1048 ЦК України Сторона 1 має право на одержання від Сторони 2 процентів від суми Позики. Сторони погодили, що розмір процентів становить 1,6% за календарний місяць користування позикою, які мають бути вирахувані Стороною 2 самостійно за формулою - сума наявного боргу перемножується на 1,6%, та сплачені одночасно з поверненням позики.

За умовами п.14 Договору проценти за користування позикою, визначені у п. 13 даного договору, нараховуються на залишок суми, починаючи з 01 січня 2020 року.

Вимога про стягнення з відповідача штрафу заявлена позивачем на підставі п. 15.1 Договору, згідно з яким, в разі порушення Стороною 2 виконання зобов`язань визначених даним договором, Сторона 2 сплачує на користь Сторони 1 штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми боргу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки процентів та штрафу, суд визнав їх правильними.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо повернення позики в повному обсязі у визначений Договором строк не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 190 000,00 грн. основного боргу, 163 200 ,00 грн. процентів за користування позикою та 170 000,00 грн. штрафу. В частині стягнення 510 000,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/1691/20, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача та заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» : адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи міститься договір № б/н від 01.07.2020 про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Сполоховим Євгеном Олександровичем та товариством з обмеженою відповідальністю ГрінФорс , відповідно до умов якого (п. 2.1.2 Договору) Адвокат зобов`язується представляти права та законні інтереси Клієнта в органах державної влади, в тому числі в органах державної виконавчої служби, органах місцевого самоврядування, у підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, перед третіми особами, а також у судах України та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом про адміністративні правопорушення. За визначенням п. 3.3.1 договору, до обов`язків Клієнта віднесено сплату 25000,00 грн. гонорару Адвокату.

Також до матеріалів справи позивачем надано акт виконаних робіт від 02.07.2020, за змістом якого сторонами узгоджено надання Адвокатом наступних робіт та послуг:

1) проведення вивчення матеріалів по виниклому спору Клієнта з ДП «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф.Сидоренка Інституту садівництва Національної аграрної академії аграрних наук України» . Надано консультацію щодо можливості врегулювання спору в судовому порядку;

2) підготовлено позовну заяву з розрахунком остаточної суми боргу, процентів, штрафу;

3) замовлено участь Адвоката в розгляді справи в Господарському суді Запорізької області.

Вартість замовлених робіт узгоджено в сумі 25000,00 грн.

В акті зазначено, що замовником внесено 02.07.2020 попередньої оплати шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Адвоката суми 25000,00 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 389 від 02.07.2020, відповідно до якого позивач здійснив оплату юридичних послуг за договором № б/н від 01.07.2020 ФОП Сполохов в сумі 25000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором, яка складається з основного боргу, процентів та штрафу. Розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу. Також не обтяжена справа кількістю доказів, які б потребували вивчення. Відповідач в ході розгляду справи позовні вимоги не оспорював та частково сплатив заборгованість.

Також суд звертає увагу, що за умовами договору про надання правової допомоги адвоката № б/н від 01.07.2020 гонорар Адвокату в розмірі 25000,00 грн. є загальною сумою адвокатських послуг ТОВ ГрінФорс , які надаються Адвокатом у всіх структурах, в т.ч. у всіх судах України (п. 2.1.2 договору). Отже, визначення в акті виконаних робіт від 02.07.2020 вартості виконаних робіт за надання юридичних послуг у спорі з ДП «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф.Сидоренка Інституту садівництва Національної аграрної академії аграрних наук України» є явно завищеним.

З огляду на обставини справи, справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. У справі призначено два підготовчих засідання та одне засідання по суті. Представник позивача адвокат Сполохов Є.О. був присутній на двох засіданнях. Жодних додаткових пояснень або доказів позивачем не надавалось і судом не витребувалось.

Тому суд дійшов висновку що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 7000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф.Сидоренка Інституту садівництва Національної аграрної академії аграрних наук України» (юридична адреса: 72383, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Фруктове, вул. Стара, 1; поштова адреса: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99; ідентифікаційний код 19269779) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГрінФорс» (юридична адреса: 72365, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, пров. Науменко, 10/1; поштова адреса: 72309, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 5; ідентифікаційний код 40560389) 1 190 000,00 грн. (один мільйон сто дев`яносто тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 163 200,00 грн. (сто шістдесят три тисячі двісті грн. 00 коп.) процентів за користування позикою, 170 000,00 грн. (сто сімдесят тисяч грн. 00 коп.) штрафу, 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 30 498,00 грн. (тридцять тисяч чотириста дев`яносто вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 510 000,00 грн. основного боргу провадження у справі №908/1691/20 закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.11.2020.

Суддя В.В. Левкут