Рішення

від 06.11.2020 по справі 910/9414/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2020Справа № 910/9414/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарт-Інвест

про стягнення 53415,06 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарт-Інвест про стягнення 53415,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що між відповідачем та ПАТ Київенерго було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410379 від 15.10.2013, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за яким в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги у період з 15.10.2013 по 01.05.2018 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 47501,07 грн.

Враховуючи, що між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та ПАТ Київенерго було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 47501,07 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3778,39 грн та 3% річних у розмірі 2135,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.07.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.07.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 06.08.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.07.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474929929 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 15.10.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.10.2013 між ПАТ Київенерго (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гарт-Інвест (відповідач, споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410379 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору, постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1. договору, споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2.

Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 2053,90 Гкал/рік.

Відповідно до п.9 Додатку №2 до договору споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РТМ Святошино за адресою: вул. Борщагівська, буд. 171/18, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 цього ж додатку визначено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Згідно з п.1 Додатку №2, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг (ЗУ №2479-VI від 14.12.2010). Згідно з цим Законом, Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 №1729 та постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011 №116 затверджено тариф на теплову енергію виробництва ПАТ Київенерго без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями становлять 169,38 грн/Гкал.

Відповідно до п.2 Додатку №2, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4).

За умовами п.3.3 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2014 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.4 Договору).

Оскільки матеріали справи не містять доказів протилежного, то суд погоджується з доводами Позивача, що Договір автоматично пролонговувався та діяв у спірний період.

Обсяг та вартість спожитої по Договору теплової енергії в сумі 47501,07 грн підтверджується наступними доданими до позову доказами, які, за відсутності їх обґрунтованого заперечення або спростування відповідачем, суд визнає більш вірогідними за ст. 79 ГПК України: облікові картки за лютий 2016 року - березень 2016 року; корінці нарядів за березень 2016 року та квітень 2016 року; рахунок-фактура №1410379/2020-4 від 30.04.2020 на суму 47501,07 грн; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2020.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Згідно з п. 6 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону визначено, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач зазначає, що за вказаний період відповідачем не було оплачено у повному обсязі отримані послуги, внаслідок чого, станом на 01.05.2018 за ним утворилась заборгованість у розмірі 47501,07 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Так, суд встановлено, що 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством Київенерго та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) Київтеплоенерго укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 (далі - договір цесії) відповідно до умов якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, ФОП (далі - споживачів) щодо виконання грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом розгляду судового спору та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та корегувань платежів (п. 1.1. договору цесії).

Відповідно до п. 1.2. договору цесії, перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору

Згідно з п. 2.1. договору цесії, в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед ПАТ НАК Нафтогаз України , що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18.

Згідно з витягом з Додатком №1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 47501,07 грн за договором № 1410379.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 1 ст. 516 Цивільного кодексу України визначає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листом від 08.04.2019 №1/5-1410379 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором №601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 та просив сплати наявний борг у сумі 47501,07 грн в двадцяти денний строк з дня отримання даного листа.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 47501,07 грн за договором, право вимоги якої перейшло до позивача за договором цесії.

Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідач сплатив цю заборгованість попередньому кредитору до повідомлення його про відступлення права вимоги позивачу.

Враховуючи встановлені судом факти, щодо неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 47501,07 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам укладеного договору.

Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3778,39 грн та трьох відсотків річних у розмірі 2135,60 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 1.3. договору цесії зазначено, з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних на відповідність вимогами чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для стягнення з відповідача, а тому заявлена позивачем вимога підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гарт-Інвест (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9; ідентифікаційний код 34966322) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) 47501 (сорок сім тисяч п`ятсот одна) грн 07 коп. заборгованості, 3778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн 39 коп. інфляційних втрат, 2135 (дві тисячі сто тридцять п`ять) грн 60 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 06.11.2020

Суддя Я.В. Маринченко