Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/12892/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/12892/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "КОНСАЛТИНГ-ПРОФІ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ"

про солідарне стягнення 200709,20 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "КОНСАЛТИНГ-ПРОФІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" про солідарне стягнення 200709,20 грн заборгованості, з яких: 148691,52 грн - сума основного боргу, 9664,20 грн - пеня, 37172,88 грн - штраф, 5180,60 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" №КС/19-0003 від 01.12.2018 та договором поруки №25/11-2019 від 25.11.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.09.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12892/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.09.2020 про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідачів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471545445 відповідач-1 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 17.09.2020.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471545453 відповідач-2 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 17.09.2020.

Отже, у відповідності до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст.165, ст.178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов не скористався.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2018 між Державним публічним акціонерним товариством "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "КОНСАЛТИНГ-ПРОФІ" (орендар, відповідач-1) укладено договір оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" № КС/19-0003 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі - майно), склад, загальна площа та цільове призначення якого визначаються сторонами в акті приймання-передачі майна (додаток 1 до цього договору), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23 (далі - об`єкт), яка належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 897.

Відповідно до п.1.4. договору плата за користування майном (далі - орендні платежі) здійснюються орендарем щомісячно.

Згідно із п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном від дати укладення акту приймання-передачі майна в оренду (додаток 1) і користується ним протягом узгодженого цим договором строку (терміну).

У відповідності до п.3.1. договору орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2 до цього договору) та складається із плати за користування майном (орендна плата) та відшкодування витрат орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) об`єкту, пропорційно площі майна, переданого в оренду.

Додатком 2 до Договору сторонами погоджено, що загальна сума щомісячного орендного платежу становить 12 390,96 грн.

Відповідно до п.3.3. договору орендар протягом п`яти календарних днів з дати укладення цього договору сплачує орендний платіж за перший місяць оренди згідно наданого орендодавцем рахунку-фактури, який включає плату за фактичну кількість днів оренди першого місяця із розрахунку розміру щомісячного орендного платежу.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у подальшому орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць оренди не пізніше десятого числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який орендар не пізніше п`ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця.

Несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов`язання вчасно та у повному обсязі сплачувати орендні платежі, визначені цим договором (п.3.5. договору).

Документом, що підтверджує факт надання в оренду майна для бухгалтерського та податкового обліку є акт наданих послуг, який орендар не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати у орендодавця та в термін до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути орендодавцеві один примірник укладеного належним чином акту надання послуг або в цей же термін надати орендареві мотивовану письмову відмову від укладення акту надання послуг (п.3.7. договору).

За змістом пункту 3.8. договору, у разі, якщо у строки визначені п.3.7. цього договору орендар не з`явиться до орендодавця за отриманням акту наданих послуг або не поверне останньому один примірник укладеного належним чином акту надання послуг або не надав мотивовану письмову відмову від укладення акту надання послуг, послуги за цим договором вважаються такими, що надані орендодавцем належним чином і в повному обсязі, а акт наданих послуг укладається орендодавцем в односторонньому порядку.

Відсутність укладеного орендарем належним чином акту наданих послуг, припинення орендодавцем на умовах цього договору доступу орендаря до орендованого майна не позбавляє орендодавця права стягувати з орендаря орендні платежі за цим договором в повному обсязі.

Цей договір діє до 30 листопада 2019 року включно (пункт 10.1. договору).

Також 25.11.2019 між Державним публічним акціонерним товариством "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю ""ДЕМЕТРА ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "КОНСАЛТИНГ-ПРОФІ" (боржник) укладено договір поруки № 25/11-2019 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених договором поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов`язків по сплаті заборгованості по орендних платежах за договором оренди № КС/18-0005 від 01.12.2017 нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" та за договором оренди № КС/19-0003 від 01.12.2018 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - основні договори), які були укладені між кредитором (в основних договорах - орендодавець) та боржником ( в основних договорах - орендар).

Відповідно до п.1.2. договору цим договором поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом основних договорів і додатків до них та змістом первинних документів по господарських операціях по основних договорах.

Згідно з п.1.3. договору за порушення боржником умов основних договорів боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом пункту 1.4. договору строк (термін) сплати боржником заборгованості по орендних платежах за основними договорами - 31.12.2019.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі за виконання зобов`язань по основним договорам, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за орендними платежами, а також сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо.

Відповідно до п.6.1. договору порука за цим договором припиняється:

-з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- у випадку, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

-у випадку, якщо кредитор протягом одного календарного року з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 у період з грудня 2018 року по листопад 2019 року не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті орендних платежів, у зв`язку із чим у заборгованість відповідача-1 за договором оренди становить 148691,52 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 5180,60 грн, 9664,20 грн - пені та 37172,88 грн - штрафу.

Оскільки зобов`язання за договором оренди № КС/19-0003 від 01.12.2018 забезпечені порукою за договором поруки № 25/11-2019 від 25.11.2019 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 148691,52 грн - суми основного боргу, 9664,20 грн - пені, 37172,88 грн - штрафу, 5180,60 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст.286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2018 згідно із актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна відповідач-1 прийняв у строкове платне користування приміщення площею 34 кв.м., що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту 3.4. договору відповідач-1 зобов`язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць оренди не пізніше десятого числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який відповідач-1 не пізніше п`ятого числа поточного місяця повинен отримати у позивача.

З огляду на положення пункту 3.4. договору строк оплати орендних платежів є таким, що настав.

При цьому суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Як підтверджено матеріалами справи заборгованість відповідача-1 у період з грудня 2018 року по листопад 2019 року за договором оренди становить 148691,52 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 148691,52 грн відповідачем-1 не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору з оплати орендної плати у сумі 148691,52 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем-1 не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 148691,52 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 5180,60 грн, 9664,20 грн - пені та 37172,88 грн - штрафу.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат, пені та штрафу.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 9.2. договору оренди за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу.

Розрахунок штрафу у сумі 37172,88 грн є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Як встановлено судом, позивачем при розрахунку пені не враховані положення п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки розмір пені, погоджений сторонами в договорі (0,5 %) перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені у межах визначених позивачем періодів, судом встановлено, що сума пені становить 1828,79 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 4845,43 грн, в іншій частині позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 335,17 грн задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором оренди було забезпечене договором поруки № 25/11-2019 від 25.11.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (поручитель).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

За змістом пункту 2.1. договору поруки, поручитель (відповідач-2) відповідає перед позивачем у тому ж обсязі за виконання зобов`язань по основним договорам, що і боржник (відповідач-1), включаючи сплату основного боргу за орендними платежами, а також сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 148691,52 грн, пеню у сумі 1828,79 грн, штраф у сумі 37172,88 грн та інфляційні втрати у сумі 4845,43 грн.

Відповідачами належними доказами обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного публічного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "КОНСАЛТИНГ-ПРОФІ" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 23, офіс 707, ідентифікаційний код 33098357) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 23, офіс 707, ідентифікаційний код 41481895) на користь Державного публічного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" (02002, місто Київ, ВУЛ. РАСКОВОЇ, будинок 23, ідентифікаційний код 33298371) основний борг у сумі 148691,52 грн, пеню у сумі 1828,79 грн, штраф у сумі 37172,88 грн та інфляційні втрати у сумі 4845,43 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "КОНСАЛТИНГ-ПРОФІ" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 23, офіс 707, ідентифікаційний код 33098357) на користь Державного публічного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" (02002, місто Київ, ВУЛ. РАСКОВОЇ, будинок 23, ідентифікаційний код 33298371) судовий збір у сумі 1444,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 23, офіс 707, ідентифікаційний код 41481895) на користь Державного публічного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРБУД" (02002, місто Київ, ВУЛ. РАСКОВОЇ, будинок 23, ідентифікаційний код 33298371) судовий збір у сумі 1444,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.11.2020.

Суддя С.О. Турчин