Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/12754/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/12754/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКПОСТАЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ"

про стягнення 49613,34 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "УКПОСТАЧ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ" стягнення 49613,34 грн, з яких: 33000,00 грн - передоплата, 6845,34 грн - вартість матеріалів, 9768,00 грн - неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №4п від 12.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

07.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.09.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/12754/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.09.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 10.09.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст.165, ст.178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов не скористався.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 між Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ" (постачальник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "УКПОСТАЧ" (покупець, позивач) укладений договір поставки №4п (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару вказується сторонами у рахунка-фактурах, Специфікаціях, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3. договору).

Згідно із п.1.3. договору, поставка товару здійснюється партіями відповідно до заявок покупця, в яких вказується найменування, асортимент, кількість товару і відображається постачальником в рахунку-фактурі, Специфікаціях та видатковій накладній.

У пункті 2.1. договору сторонами погоджено, що умови поставки товару здійснюються згідно Специфікацій.

Сторони можуть погодити інший базис та строк поставки товару (п.2.2. договору).

Ціна за одиницю товару погоджується сторонами, вказується у рахунках-фактурах, Специфікаціях та видаткових накладних (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору порядок розрахунків за поставлений товар обумовлюється сторонами в Специфікаціях до даного договору.

Згідно із п.11.2. договору, у редакції додаткової угоди від 27.12.2019, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язання за цим договором. У випадку, якщо від жодної із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не надійде пропозиції про його розірвання, то дія даного договору автоматично продовжується терміном на один рік.

У відповідності до умов договору 03.03.2020 між сторонами підписано Специфікацію №2 до договору поставки №4п від 12.03.2018 на поставку товару - відливка теплообмінника (сплав А6) на загальну суму 33000,00 грн.

Згідно із Специфікацією №2 до договору умови поставки: 100% передплати; строк поставки: 14 календарних днів з моменту отримання 100% передплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору та Специфікації №2 здійснив попередню оплату у сумі 33000,00 грн в підтвердження чого надав платіжне доручення №1228 від 12.03.2020.

Також позивачем вказано, що згідно із видатковими накладними (у переробку) №74 від 06.02.2020, №256 від 01.03.2020 позивач передав відповідачу в переробку матеріал на суму 6845,34 грн.

Позивач зазначає, що відповідач поставку товару у погоджені сторонами строки не здійснив, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із претензією вих.№020/08-94 від 16.06.2020, у якій зокрема вимагав повернення попередньої оплати у сумі 33000,00 грн та вартості переданого в переробку матеріалу на суму 6845,34 грн.

Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №4п від 12.03.2018 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 33000,00 грн - передоплати, 6845,34 грн - вартості матеріалів та 9768,00 грн - неустойки, нарахованої на підставі п.6.3. договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Специфікації №2 до договору сторони погодили строк поставки товару - 14 календарних днів з моменту отримання 100% передплати.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач здійснив попередню оплату у сумі 33000,00 грн 12.03.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1228 від 12.03.2020. Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 26.03.2020.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки позивачу погодженого у Специфікації №2 товару на суму 33000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів поставки оплаченого позивачем товару на суму 33000,00 грн чи повернення грошових коштів відповідачем не надано.

Отже, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України, винило право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 33000,00 грн або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 33000,00 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки, нарахованої на підставі п.6.3. договору у сумі 9768,00 грн (нарахування неустойки здійснене за 148 календарних днів за період прострочення з 27.03.2020 по 21.08.2020).

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.6.3. договору за прострочення поставки товару, порушення строків заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого/неякісного товару, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що розрахунок неустойки здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 9768,00 грн суд задовольняє повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення 6845,34 грн вартості матеріалів, то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки товар виготовлювався із матеріалу покупця, позивач вважає, що договір №4п від 12.03.2018 є змішаним із елементами договору підряду.

Позивач вказує, що товар виготовлювався відповідачем з матеріалу позивача, який було передано відповідно до видаткових накладних (у переробку) №74 від 06.02.2020, №256 від 01.03.2020.

Однак, проаналізувавши умови договору поставки №4п від 12.03.2018, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є виключно договором поставки та не містить елементів договору підряду. Договором поставки не врегульовано порядок виготовлення товару, який поставляється.

Положення договору не містять порядку повернення матеріалів, з яких здійснюється виготовлення товару чи повернення позивачу їх вартості.

Будь-яких інших договорів, якими б були врегульовані правові відносини між сторонами щодо виготовлення товару, що поставляється за договором поставки №4п від 12.03.2018 позивачем у матеріали справи не надано.

З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 6845,34 грн вартості матеріалів та необґрунтованість вимог позивача у цій частині.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 6845,34 грн вартості матеріалів.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ" про стягнення 49613,34 грн частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ" (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАЙЗЕРА, будинок 8, ідентифікаційний код 30366586) на користь Приватного акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" (62301, Харківська обл., Дергачівський р-н, місто Дергачі, ВУЛИЦЯ ЗАЛІЗНИЧНА, будинок 31-С, ідентифікаційний код 30169718) суму попередньої оплати у розмірі 33000,00 грн, неустойку у сумі 9768,00 грн та судовий збір у сумі 1811,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.11.2020.

Суддя С.О. Турчин