Рішення

від 06.11.2020 по справі 910/10180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2020Справа № 910/10180/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований

порт Ніка-Тера

до Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Ю. Консалтинг

про стягнення 120.000,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

14.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера до Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Ю.Консалтинг про стягнення 120.000,00 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі умов проекту договору № 22/20 від 29.01.2020 про надання консультаційних послуг з проведення ринкової оцінки вартості основних засобів ТОВ МСП Ніка-Тера позивачем було перераховано на рахунок відповідача 120.000,00 грн, в якості 50% передоплати. У зв`язку з тим, що вказаний договір між сторонами не укладено та роботи виконано не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 120.000,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10180/20 від 20.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/10180/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.08.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473236504 а адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Панківська, 20, офіс 1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.07.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 26.08.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 25.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473236504, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 12.10.2020 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 26.08.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно платіжного доручення № 24426 від 31.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Ю.Консалтинг було перераховано кошти в розмірі 120.000,00 грн. з призначенням платежу попередня оплата у розмірі 50% по договору № 22/20 від 29.01.2020 згідно рахунку № 22/20 від 29.01.2019 .

Спір виник внаслідок того, що між сторонами договір про надання консультаційних послуг з проведення ринкової оцінки вартості основних засобів ТОВ МСП Ніка-Тера за № 22/20 від 29.01.2020 не укладався, ринкова оцінка проведена не була та отримані відповідачем кошти набуті без належних на те правових підстав, тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 120.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Проте, положення ст. 206 Цивільного кодексу України стосовно можливості вчинення в усній формі договору, який повністю виконується в момент його укладення до договору про надання послуг застосувати неможливо. Це обумовлено характером надання послуг, де об`єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов`язань проходить певний час.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Глава 63 Цивільного кодексу України містить загальні положення про послуги, якими не встановлено форму договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір про надання консультаційних послуг з проведення ринкової оцінки вартості основних засобів ТОВ МСП Ніка-Тера за № 22/20 від 29.01.2020 в матеріалах справи відсутній та сторонами не поданий.

Інших доказів в підтвердження прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір про надання консультаційних послуг з проведення ринкової оцінки вартості основних засобів ТОВ МСП Ніка-Тера у спрощений формі (будь-яке листування) не подано.

Таким чином, відповідачем доказів в підтвердження наявності укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера до Товариством з обмеженою відповідальністю Д.Ю.Консалтинг в будь-якій формі договору про надання послуг не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо надання консультаційних послуг.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 619/НК-05 від 15.05.2020, в якому останній вимагав у відповідача потягом 7 (семи) календарних днів повернути кошти в сумі 120.000,00 грн, які було перераховано згідно платіжного доручення № 24426 від 31.01.2020.

Дану вимогу надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 19.05.2020 за № 5405204814935, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.05.2020 та накладною Укрпошти за № 5405204814935.

Проте, конверт разом з вимогою позивача № 619/НК-05 від 15.05.2020 (номер відправлення 5405204814935) було повернуто відправнику поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 11.06.2020 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи викладене відповідач мав здійснити повернення коштів позивачу у термін до 18.06.2020 включно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 120.000,00 грн за надання послуг, договір на які не укладався, а отже перераховані позивачем помилково та утримуються відповідачем безпідставно.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Ю.Консалтинг (01033, м. Київ, вул. Панківська, 20, офіс 1, код ЄДРПОУ 32766458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера (54052, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, код ЄДРПОУ 22439446) 120.000 (сто двадцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова