Рішення

від 28.09.2020 по справі 911/1542/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа № 911/1542/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Потапчук Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

в особі Баришівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю УПК Солар

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Київській області

про стягнення 282278,68 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників

прокуратури: Івашин О.Є, службове посвідчення № 055461 видане 21.02.2020;

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулась Бориспільська місцева прокуратура Київської області з позовом в інтересах держави в особі Баришівської селищної ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю УПК Солар (далі - відповідач, ТОВ УПК Солар ), у якій прокуратура просить суд:

- стягнути з ТОВ УПК Солар на користь Баришівської селищної ради заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 282278,68 грн;

- розірвати договір оренди земельної ділянки, посвідчений Поздняковою Н.М., приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області, 22.12.2018 за № 44789489, укладений між Баришівською селищною радою та ТОВ УПК Солар .

В обгрунтування підстав пред`явлення позову прокуратура посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 22.12.2018 в частині внесення орендної плати за землю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.06.2020. Вказаною ухвалою також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Київській області; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що 27.07.2020 судом постановлено ухвалу.

На підставі ухвали суду від 10.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020.

Ухвалою суду від 07.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 28.09.2020.

У судовому засіданні 28.09.2020 прокурор обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Інші представники учасників справи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання також не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру на адресу суду не направив.

При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки судом було вчинено усі дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 28.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Баришівською селищною радою (орендодавець) та ТОВ УПК Солар (орендар) 22.12.2018 укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає згідно рішення від 14.12.2018 № 779-41-07 в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій з кадастровим номером 3220255101:01:145:0028, яка розташована по вул. Торф`яна, 28-в, смт Баришівка, Баришівського району, Київської області.

Пунктом 2 договору обумовлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,6173 га.

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 9402988,33 грн.

Договір укладено на 7 (сім) років (п. 8 договору).

За умовами п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати на момент укладання цього Договору становить 3% від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 282089,60 грн, терміном на 3 роки з подальшим переглядом відсотку.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в сумі 23507,47 грн до 30 числа поточного місяця оренди (п. 11 договору).

Пунктом 26 договору передбачено право орендодавця. зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Водночас пункт 29 договору визначає одним із обов`язків орендаря - своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 36 договору дія останнього припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

За умовами п. 41 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у відповідності до норм чинного законодавства.

Договір оренди землі від 22.12.2018 посвідчено приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Поздняковою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2689.

Приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Поздняковою Н.М. 22.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 29614054 про реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220255101:01:145:0028 площею 14,6173 га за ТОВ УПК Солар .

За інформацією Баришівської селищної ради у листі від 17.02.2020 № 231/02-29, ТОВ УПК Солар має заборгованість по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 3220255101:01:145:0028.

З листа Головного управління ДПС у Київській області за № 5720/9/10-36-10-02-12 від 12.02.2020, адресованого Бориспільській місцевій прокуратурі, вбачається, що за ТОВ УПК Солар наявний податковий борг по орендній платі в сумі 282278,68 грн, який виник за період з 04.03.2019 по 30.01.2020. У листі також повідомляється, що ГУ ДПС у Київській області вживаються заходи стягнення, передбачені ст. 95 Податкового кодексу України.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор стверджує, що дотепер належних заходів щодо стягнення податкового боргу з ТОВ УПК Солар за договором не вжито ні Головним управління ДПС у Київській області, ні орендодавцем - Баришівською селищною радою, при цьому податковий борг орендаря щомісяця лише збільшується, що свідчить про невиконання останнім покладених на нього договором та Законом обов`язків.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та інших).

Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 указано, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даному конкретному випадку місцевою прокуратурою встановлено, що неналежне виконання ТОВ УПК Солар вимог законодавства та умов договору в частині обов`язку своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою зумовлює ненадходження коштів до бюджету Баришівської селищної ради і, відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі як власника спірної земельної ділянки та сторони правочину.

Враховуючи те, що Баришівською селищною радою належних заходів судового захисту шляхом звернення до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості із орендної плати за земельну ділянку не вжито, можливо дійти до висновку про неналежне здійснення захисту інтересів держави цим органом, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані прокурором, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі..

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За змістом п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України плата за землю належить до місцевих податків, яка в силу положень пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно статті 36 цього Кодексу, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 38 Кодексу визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Водночас, статтею 54 Кодексу передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

У свою чергу, відповідно до пунктів 288.1-288-7 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно пунктів 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

При цьому, згідно пунктів 286.1, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі, зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідач свій обов`язок щодо своєчасного внесення орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 22.12.2018 не виконує, про що свідчить інформація ГУ ДПС у Київській області та Баришівської селищної ради. Доказів протилежного, станом на момент розгляду справи, суду надано не було.

З огляду на вказані вище положення Закону України Про оренду землі та Податкового кодексу України позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 282278,68 грн є правомірними, відповідачем не спростованими, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі від 22.12.2018, зареєстрованого за № 2689, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 212 Цивільного кодексу України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Пунктом 36 договору, сторони зокрема узгодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі від 22.12.2018, а саме - систематичну несплату ним орендної плати.

З огляду на викладене вище, вимога прокуратури про розірвання договору оренди землі від 22.12.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 2689, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УПК Солар (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Торф`яна, буд. 28; код ЄДРПОУ 41471777) на користь Баришівської селищної ради (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Центральна, буд. 27; код ЄДРПОУ 04360623) 282278 (двісті вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн 68 коп. заборгованості.

3. Розірвати договір оренди землі, укладений 22.12.2018 між Баришівською селищною радою (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Центральна, буд. 27; код ЄДРПОУ 04360623 та Товариством з обмеженою відповідальністю УПК Солар (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Торф`яна, буд. 28; код ЄДРПОУ 41471777), зареєстрований в реєстрі за № 2689.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УПК Солар (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Торф`яна, буд. 28; код ЄДРПОУ 41471777) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 6336 (шість тисяч триста тридцять шість) грн 18 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.11.2020.

Суддя О.В. Щоткін