Рішення

від 12.10.2020 по справі 911/2196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2196/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Ревуцькій А.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудкомсервіс , м. Кременчук Полтавської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ТБС - РУФ , с. Вовчків Поліського району Київської області,

про стягнення 296 119,14 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудкомсервіс , м. Кременчук Полтавської області (далі по тексту - ТОВ Укрбудкомсервіс ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 29.07.2020 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ , с. Вовчків Поліського району Київської області (далі по тексту - ТОВ ТБС-РУФ ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 296 119,14 грн., з яких: 240 246,18 грн. основний борг за договором від 07.02.2019 № 19/0702-1, три проценти річних в розмірі 8 846,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 5 790,05 грн., пеня в розмірі 41 236,91 грн., покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 4 441,81 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2019 між ТОВ Укрбудкомсервіс (виконавець) та ТОВ ТБС-РУФ (замовник) укладено договір № 19/0702-1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується власними силами та на власний ризик виконати виготовлення, поставку та монтаж конструкцій скляної зупинки на 3 секції, які замовник зобов`язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору. Позивач виконав обумовлені Договором роботи загальною вартістю 912 935,48 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних робіт. Однак, відповідач свій обов`язок з оплати виконаних робіт виконав частково, сплативши аванс у сумі 672 689,30 грн., у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 240 246,18 грн. Також, за прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення передбачену договором пеню та у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2020 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2196/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.09.2020.

У судове засідання 07.09.2020 з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився та відзив на позов не подав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2020 підготовче судове засідання відкладено на 21.09.2020.

21.09.2020 на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання представника позивача від 21.09.2020 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 21.09.2020 представники позивача та відповідача не з`явились. Відповідач відзив на позов не подав та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомив. Як свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103275085263, відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.08.2020 отримав 12.08.2020.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого представника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020.

12.10.2020 на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання представника позивача від 12.10.2020 про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 12.10.2020 представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позов ТОВ Укрбудкомсервіс до ТОВ ТБС-РУФ про стягнення 296 119,14 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

07.02.2019 між ТОВ Укрбудкомсервіс (виконавець) та ТОВ ТБС-РУФ (замовник) укладено договір № 19/0702-1 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується власними силами та на власний ризик виконати виготовлення, поставку та монтаж конструкцій скляної зупинку на 3 секції, які замовник зобов`язується прийняти і сплатити роботу, виконану виконавцем на умовах даного Договору.

За умовами цього Договору:

- загальна вартість цього Договору відповідно до договірної ціни (додаток № 1) складає 960 984,72 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 160 164,12 грн. (п. 4.1. Договору);

- замовник сплачує аванс у розмірі 70% двома платежами: перший платіж у розмірі 10% від загальної вартості цього Договору - 96 098,47 грн. після підписання Договору, на підставі рахунку-фактури; другий платіж у розмірі 60% від загальної вартості цього Договору - 576 590,83 грн. протягом 7 календарних днів після підписання Договору, на підставі рахунку-фактури (п. 4.2. Договору);

- остаточні кошти у розмірі 30% від загальної вартості цього Договору - 288 295,42 грн. замовник оплачує протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 4.3. Договору);

- виконання робіт за договором підтверджується підписанням замовником акта здачі-прийняття робіт (п. 5.6. Договору).

Термін дії Договору встановлюється з дати його підписання та до 30.04.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором (п. 7.1. Договору).

Сторонами також підписано Специфікацію-калькуляцію (додаток №2 до Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Позивач - ТОВ Укрбудкомсервіс на виконання своїх зобов`язань виконало та передало замовнику роботи на загальну суму 912 935,48 грн., а замовник прийняв виконання без будь-яких зауважень та застережень, що підтверджується відповідним належним чином оформленим Актом № 1-1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року, який підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

За приписами статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що замовник сплачує аванс у розмірі 70% двома платежами: перший платіж у розмірі 10% від загальної вартості цього Договору - 96 098,47 грн. після підписання Договору, на підставі рахунку-фактури; другий платіж у розмірі 60% від загальної вартості цього Договору - 576 590,83 грн. протягом 7 календарних днів після підписання Договору, на підставі рахунку-фактури.

Позивач виставив відповідачу рахунок №6 від 06.02.2019 на суму 96098,47 грн. (перший платіж авансу), який відповідачем було оплачено платіжним дорученням від 15.02.2019 №1747 на суму 96098,47 грн.

Позивач виставив відповідачу мрахунок №7 від 11.02.2019 на суму 576 590,83 грн. (другий платіж авансу), який відповідачем було оплачено платіжним дорученням від 15.02.2019 №1745 на суму 576 590,83 грн.

На підставі підписаного сторонами Акту №1-1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 позивач виставив відповідачу рахунок від 15.04.2019 № 11 від на суму 240 246,18 грн. (різниця між сумою в Акті №1-1 та сплаченим авансом).

Відповідно до пункту 4.3. Договору остаточні кошти у розмірі 30% від загальної вартості цього Договору - 288 295,42 грн. замовник мав оплатити протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт. Разом із тим, Акт №1-1 не містить дати його підписання, а до копії рахунку №11 від 15.04.2019 не надано доказів його вручення відповідачу 15.04.2020, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати датою підписання акту 15.04.2019, як твердить позивач.

Відтак, суд робить висновок про те, що строк оплати коштів за вказаним актом до 08.05.2019 включно (п`ять банківських днів від останнього дня квітня 2019), з 09.05.2019 настало прострочення, а твердження позивача про те, що строк оплати настав 22.04.2019, а з 23.04.2019 настало прострочення, не підтверджено належними доказами.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що вартість виконаних, але не оплачених відповідачем робіт, строк оплати яких є таким, що настав, становить 240 246,18 грн. (912 935,48 грн. (вартість виконаних робіт) - 672 689,30 грн. (сплачений аванс).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

Суд ухвалою суду від 05.08.2020 зобов`язував відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату останнім грошових коштів за Договором.

Відповідач належних та допустимих доказів оплати заборгованості за виконані роботи згідно Договору у сумі 240 246,18 грн. суду не подав в тому числі і на вимогу ухвали суду від 05.08.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України, а відтак доводи позивача не спростував.

Враховуючи вище наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 240 246,18 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується і належить до задоволення.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 8 846,00 грн. 3% річних за період з 23.04.2019 по 14.07.2020 та 5 790,05 грн. інфляційних втрат за період з травня 2019 року по червень 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, вірно визначивши строк виконання зобов`язання та встановивши дату початку прострочення (09.05.2019) здійснивши перевірку розрахунку 3% річних (не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, тобто за період з 09.05.2019 по 14.07.2020 включно), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 8 539,56 грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 846,00 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 8 539,56 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат належних до стягнення з відповідача на користь позивача за період травень 2019 - червень 2020 складає 6 282,10 грн. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат слід задовольнити повністю у заявленому розмірі 5 790,05 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у сумі 41 236,91 грн. за період з 23.04.2019 по 14.07.2020 суд зазначає таке.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку прострочення оплати в узгоджені терміни, замовник платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором не встановлено.

Згідно до частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені) або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок пені за вірно визначений період шість місяців з 09.05.2019 по 09.11.2019, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 41 230,19 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково у розмірі 41 230,19 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудкомсервіс частково, ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ 240 246,18 грн. основного боргу, 41 230,19 грн. пені, 8 539,56 грн. 3% річних, 5 790,05 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статею 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 4 437,09 грн.

Позивач також просить суд віднести до судових витрат та стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач подав копії:

- договору від 10.03.2020 № 2/10-03/2020 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ Укрбудкомсервіс та адвокатським об`єднанням Право-Лекс , за умовами якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту, а саме підготувати позовну заяву про стягнення грошових коштів з ТОВ ТБС-РУФ , здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, здійснювати представництво клієнта в господарських судах;

- акта приймання-передачі від 08.09.2020 до договору № 2/10-03/2020 про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт отримав, а виконавець надав наступні послуги по договору про надання правничої допомоги, а саме: консультація - 1000,00 грн., вивчення документів клієнта - 1 000,00 грн., аналіз судової практики - 1 000,00 грн., складання позовної заяви - 4 000,00 грн., представництво у суді першої інстанції - 3 000,00 грн.;

- платіжного доручення від 12.03.2020 № 415 про сплату 10 000,00 грн. на рахунок адвокатського об`єднання Право-Лекс з призначенням платежу: оплата за надання правничої допомоги згідно рахунку № 2/10-03 від 10.03.2020р., без ПДВ та відповідна виписка банківської установи по рахунку адвокатського об`єднання, сформована 29.07.2020;

- ордера від 28.07.2020 серії ПТ № 1 на надання правової допомоги;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.04.2007 № 517, виданого Голобородько О.П.

Вказані матеріали є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Голобородьком О.П. згідно укладеного договору. Позивач прийняв послуги адвоката та оплатив їх вартість - 10 0000,00 грн. Відповідач в порядку, визначеному ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не подав суду клопотання про їх зменшення та не обґрунтував їх не співмірність.

З огляду на викладене, суд відносить до судових витрат по справі витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та покладає їх відшкодування на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудкомсервіс задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ (07044, Київська обл., Поліський р-н, с. Вовчків, вул. Жовтнева, буд. 35, код ЄДРПОУ 38016001)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудкомсервіс (39602, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років жовтня, буд. 78, код ЄДРПОУ 38842649)

240 246,18 грн. (двісті сорок тисяч двісті сорок шість гривень вісімнадцять копійок) основного боргу,

41 230,19 грн. (сорок одна тисяча двісті тридцять гривень дев`ятнадцять копійок) пені,

8 539,56 грн. (вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень сімдесят шість копійок) 3% річних,

5 790,05 грн. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто гривень п`ять копійок) інфляційних втрат,

4 437,09 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень дев`ять копійок) судового збору,

9 989,42 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень сорок дві копійки) витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 10.11.2020

Суддя О.В. Конюх