Рішення

від 29.10.2020 по справі 917/1582/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 р. Справа № 917/1582/19

м. Полтава

за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Славнівське", вул.Молодіжна, 7, с. Вітрова Балка, Кобеляцького району, Полтавської області, 39214

до Бутенківської сільської ради, вул. Полтавська, 48, с. Бутенки, Кобеляцького району, Полтавської області, 39213

про визнання наявності права постійного користування земельною ділянкою

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 34,49 га за кадастровим номером 5321880700:00:010:0143 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.

10.09.20р. позивач до суду звернувся з заявою про забезпечення позову (вх. № 1840/19).

Ухвалою суду від 12.09.2019р. заяву Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" про забезпечення позову задоволено, заборонено Бутенківській сільській раді вчиняти будь-які, спрямовані на укладення договорів оренди або вчинення інших дій стосовно земельної ділянки з кадастровим номером № 5321880700:00:010:0143 площею 34,49 га, яка знаходиться на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером № 5321880700:00:010:0143 площею 34,49 га, яка знаходиться на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Ухвалою суду від 24.09.2019р. залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 07.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено розгляд справи на 04.11.2019р. на 10-30 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що після смерті гр. ОСОБА_1 , право постійного користування фермерського господарства згідно державного акту на право постійного користування землею ПЛ № НОМЕР_1 не припинилось, оскільки на день смерті фізичної особи ОСОБА_1 (засновника СФГ «Славнівське» ) СФГ «Славнівське» набуло права постійного користування земельною ділянкою відповідно до норм Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" і це право зберігається за фермерським господарством до моменту припинення його діяльності.

З моменту створення фермерського господарства у нього виникає охоронюваний законом інтерес у використанні землі його засновника, який є правовою підставою для правомірного використання цієї землі фермерським господарством.

Чинне на час створення СФГ законодавство передбачало, що державний акт на право постійного користування землею оформлюється на ім`я голови (посадової особи) селянського фермерського господарства.

Отже, як зазначає позивач, державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім`я засновника, є тим документом, який закріплює речове право (законний інтерес) господарства на використання спірної земельної ділянки, відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення речового права.

Невизнання власником землі права постійного користування за господарством, а також порушення цього права через скасування реєстрації відомостей в державному реєстрі речових прав, вимагає необхідності захисту та відновлення права в судовому порядку.

Відповідач у відзиві (вх. № 11531 від 24.10.2019р.) позов не визнає та зазначає, що твердження Селянського (фермерського) господарства «Славнівське» про те, що з дати передачі спірної земельної ділянки у користування, господарство було фактичним її користувачем, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Зі змісту Державного акту серії ПЛ № 00122 від 26.02.1995 p., як зазначає відповідач, право постійною користування спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства належало громадянину України ОСОБА_1 , а не Селянському (фермерському) господарству "Славнівське".

Селянське (фермерське) господарство "Славнівське" не надало документів, які б підтверджували наявність права постійного користування на спірну земельну ділянку. Натомість, як вказує відповідач, належність ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою підтверджується Актом серії ПЛ № 00122 від 26.02.1995 р., що у відповідності до положень, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України виключає можливість належності цієї ж земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Славнівське" на титулі постійного користування.

Відповідач також враховує, що до 16.01.2018 року засновником Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" був ОСОБА_1 , за згодою якого зазначене господарство і використовувало цю земельну ділянку.

Між Бутенківською сільською радою (власником земельної ділянки) та головою СФГ "Славнівське" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцями права користування чужими земельними ділянками.

Таким чином, як зазначає відповідач, право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язано з особою, котрій дано таке право згідно з актом на право користування земельною ділянкою, та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб.

Отже, право користування земельною ділянкою, що виникло в ОСОБА_1 на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припинилося з дати його смерті.

Відповідач також наголошує на те, що до моменту смерті особи, якій було надано в користування спірну земельну ділянку згідно Акта серії ПJI № 00122 від 26.02.1995 р. - ОСОБА_1 , інвентаризація земельної ділянки не проводилася, кадастровий номер їй не надавався.

Бутенківською сільською радою, листом за № 318 від 21.03.2019 р. (після смерті ОСОБА_1 - особи, якій видано Акт серії ПЛ № 00122 від 26.02.1995р. на право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства), на ім`я начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавські області направлено листа про надання дозволу на проведення інвентаризації спірної земельної ділянки площею 34,49га. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №2411-СГ від 09.04.2019 року такий дозвіл надано, і відповідно до нього виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 34,49га сільськогосподарського призначення державної власності на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів. Земельній ділянці надано кадастровий №5321680700:00:010:0143.

Після розробки інвентаризації за зверненням сільської ради Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області видало Наказ № 3333-01 від 14.05.2019 року про передачу земельної ділянки площею 34,49 га з державної у комунальну власність.

Згідно Витягу від 07.05.2019 року, спірна земельна ділянка 07.05.2019року зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі за даними даного Витягу відсутнє.

Під час оформлення витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) про реєстрацію права власності від 15.05.2019 року, сільська рада дізналася про поспішну, протиправну державну реєстрацію іншою речового права - права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5321880700:00:010:0143, площею 34,49 та за СФГ "Славнівське".

Відповідач зазначає, що на підставі лише державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ № 00122, виданого 24.02.1995 року на фізичну особу - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та статуту СФГ "Славнівське", серія та номер: б/н, виданого 07.05.2019 року, державний реєстратор з грубими порушеннями вимог статті 92 Земельного кодексу України, статті 1218 Цивільного Кодексу України, пункту 8 частини 1 статті 27 та пункту 4 частини 1 статті 24 Закону, підпунктів 1, 2 пункту 48 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46768717 від 08.05.2019 року, і проводить державну реєстрацію іншого речового права (постійне користування), номер запису про інше речове право 31459152, дата, час державної реєстрації 07.05.2019 року на юридичну особу СФГ "Славнівське", про що свідчить інформація з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Дана протиправна державна реєстрація іншого речового права на вищевказану земельну ділянку, як зазначає відповідач, Наказом Міністерства юстиції України №2280/5 від 29.07.2019 року скасована.

Зазначене свідчить про те, що Селянське (фермерське) господарство "Славнівське" не має права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321880700:00:010:0143.

Відповідач також вважає безпідставними доводи Селянською (фермерського) господарства "Славнівське" про наявність в нього права постійного користування земельною ділянкою з посиланням при цьому на приписи ч.1ст.5, ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" в редакції чинній на момент створення цього господарства, оскільки даними приписами вказаних статей регулюються правовідносини щодо надання земельної ділянки у довічне успадковане володіння, а не право користування земельною ділянкою відповідно змісту Державного акту серії IIJI № 00122 від 26.02.1995 р.

Відповідач зазначає, що на час видачі Кобеляцькою районною радою Бєлєнькому Миколі Олександровичу Акта серії ПЛ № 00122 від 26.02.1995р. та створення ним Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" в 1995 році, були чинними такі законодавчі акти, як Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон № 2009-ХП) та Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-XII (далі - Земельний кодекс від 18.12.1990 p.).

Посилаючись на ч. 1-2. 5 ст. 2 , ч. 2 ст. 4 Закону № 2009-ХІІ, ч. 4 ст. 7. ч. 1 ст. 50 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що право отримати у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства було надано виключно фізичній особі - громадянину України ОСОБА_1 , на ім`я якою і видавався відповідний акт.

Відповідно до чинного законодавства (ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» , який набрав чинності 29.07.2003р. та ч. 1-2 ст. 92 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002р., фермерські господарства не мають права постійного користування земельною ділянкою. Поряд з цим, діючим законодавством України, фізичні особи - громадяни України, у тому числі і засновники фермерських господарств, не наділені правом отримувати у постійне користування земельні ділянки.

З посиланням на п.6 Розділу X Перехідних положень ЗК України, рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5рп/2005 та постанову Верховного Суду України від 26.09.2011 р. у справі № 6-14цс11, відповідач зазначає, що постійним користувачем земельної ділянки, яка надана для ведення фермерською господарства за відсутності добровільного звернення для переоформлення (заміни) раніше виданих державних актів, є саме фізична особа - засновник фермерського господарства, на ім`я якою такий акт і видавався.

З моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства земельна ділянка автоматично не переходила в постійне користування селянського (фермерського) господарства, як про це помилково зазначає позивач, хоча господарство і отримувало право використовувати ту земельну ділянку, яка була передана її засновнику на весь час поки він залишався членом селянською (фермерського) господарства та мав право постійного користування цією земельною ділянкою.

Зазначене свідчить про безпідставність доводів Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" про те, що з моменту свого створення саме воно є постійним користувачем земельної ділянки, визначеної в цьому державному акті серії IIJI № 00122 від 26.02.1995 p., а не фізична особа ОСОБА_1 , що створила це господарство та отримала вказаний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач також зазначає, що Селянським (фермерським) господарством "Славнівське" не було вчинено необхідних дій, спрямованих на оформлення свого права користування земельною ділянкою, що виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання права постійною користування земельною ділянкою.

Селянське (фермерське) господарство Славнівське не зверталось до уповноваженого державного органу з приводу оформлення або переоформлення Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , акт зазначеному господарству не видавався та державної реєстрації прав не проводилось.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено розгляд справи на 18.12.2019р. на 11-00 год.

12.12.2019р. позивач до суду надав заяву про зміну предмету позову (вх. № 13778), у якій просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019року №2280/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , прийнятий за результатами розгляду скарги Бутенківської сільської ради від 23.05.2019року №02-22/602, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.05.2019року за №18819-33-19;

- Відновити становище, яке існувало до проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в результаті виконання наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019року №2280/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , шляхом зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким був скасований запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право за №31459152, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019року за №46768717, прийнятого державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою Ольгою Олександрівною та провести редагування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право за №31459152 вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019року за №46768717, прийнятого державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою Ольгою Олександрівною з метою приведення його у стан, що існував до проведення реєстраційних дій по його скасуванню внаслідок виконання наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019року №2280/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» ;

- Визнати наявним у Селянського (фермерського) господарства (код ЄДРПОУ 21066440) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №5321880700:00:010:0143 для ведення фермерського господарства площею 34,49га на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.

Ухвалою суду від 18.12.2019р. відкладено розгляд справи на 12.02.2020р. на 11-00 год.

08.01.2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву про зміну предмету позову (вх. №126) , в якому відповідач зазначив, що в позовній заяві від 12 грудня 2019 року про зміну предмету позову позивач позовні вимоги не змінив, а фактично доповнив їх ще однією позовною вимогою, а саме: «Визнати наявним у селянського (фермерського) господарства (код ЄДРПОУ 21066440) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 5321880700:00:010:0143 для ведення фермерського господарства площею 34,49га на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів» .

Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що позовна заява від 12.12.2019р. не є по своїй суті позовною заявою про зміну позовних вимог, а фактично є доповненням позовних вимог до позовної заяви, за якою відкрите провадження по справі № 917/1582/19.

У прохальній частині позову позивачем заявлені позовні вимоги, які не узгоджуються з суб`єктним складом визначених учасників, зокрема, щодо немайнової вимоги про відновлення становища, яке існувало до проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в результаті виконання наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 року №2280/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , шляхом зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким був скасований запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право за №31459152, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019 року за №46768717, прийнятого державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою Ольгою Олександрівною та провести редагування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право за №31459152, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019 року за №46768717, прийнятого державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою Ольгою Олександрівною з метою приведення його у стан, що існував до проведення реєстраційних дій по його скасуванню внаслідок виконання наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019року №2280/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» .

Відповідач вказує, що позивачем зазначено в якості відповідача Бутенківську сільську раду, однак жодної позовної вимоги до вказаного органу місцевого самоврядування у позові не викладено. Зі змісту позовної заяви вбачається, що дана заява не містить обгрунтування вищевказаної вимоги стосовно відновлення становища, яке існувало до проведення реєстраційних дій, з відповідним посиланням на норми матеріального права, що також порушує встановлені ст. 162 ГПК України вимоги.

Відповідачем також зазначено, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Така позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц.

Ухвалою суду від 12.02.2020р. зупинено провадження у справі №917/1582/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18.

20.07.2020 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№7647), в якому позивач просить суд залишити без розгляду заяву позивача про зміну предмета позову (вх.№13778 від 12.12.2019 р.) з урахуванням того, що питання щодо прийняття даної заяви судом не розглядалось та рішення з цього питання не прийнято.

Ухвалою від 24.07.2020р. судом поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.09.2020р. на 10-00 год.

Позивач в порядку ст. 46 ГПК України подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 9703 від 08.09.2020р.), в якій просить суд визнати за Селянським (фермерським) господарством "Славнівське" право постійного користування земельною ділянкою площею 34,49 га в межах згідно з планом, розташованою на території Бутенківької сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00122, на підставі розпорядження Кобеляцької районної ради від 05.10.1993р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №72 та яку зареєстровано в державному земельному кадастрі за №5321880700:00:010:0143.

Відповідач у письмових поясненнях (вх. № 9788 від 10.09.2020р.) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, викладених позивачем в заяві про зміну предмету позову (вх. № 13778 від 12.12.209 р.), посилаючись на те, що позивачем зазначено в якості відповідача Бутенківську сільську раду, однак, жодної позовної вимоги до вказаного органу місцевого самоврядування у позові не викладено.

Ухвалою суду від 10.09.2020р. заява позивача про зміну предмета позову (вх. №13778 від 12.12.2019 р.) не прийнята судом (залишена без розгляду) в зв`язку з відмовою позивача від даної заяви. Позовні вимоги ухвалено розглядати з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (вх.№9703 від 08.09.2020 р.). Ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу № 917/1582/19 до судового розгляду по суті на 29.10.2020р. на 10-00 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, заявою (вх. № 12016 від 28.10.2020р.) просить суд розглядати справу без участі представника позивача та на позовних вимогах наполягає.

В судовому засіданні 29.10.2020р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

24.02.1995року на підставі рішення Кобеляцької районної ради народних депутатів Кобеляцького району Полтавської області від 05.10.1993року гр. ОСОБА_1 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 39 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Бутенківської сільської ради, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ №00122 (а.с. 10).

28.04.1995року гр. ОСОБА_1 було створене селянське (фермерське) господарство «Славнівське» , про що підтверджується статутом Селянського (фермерського) господарства «Славнівське» , зареєстрованим виконкомом Кобеляцької районної ради народних депутатів від 28.04.1995р., розпорядження №239Р (а.с. 11-14).

Згідно п.2.2 статуту Селянського (фермерського) господарства «Славнівське» власник господарства громадянин України ОСОБА_1 .

Згідно п.5.1. статуту С(Ф)Г «Славнівське» (у редакції на час створення) господарство є юридичною особою за законодавством України з моменту його державної реєстрації і одержання акту на право володіння землею, з цього моменту набуває всі права юридичної особи.

Згідно п.5.5. статуту С(Ф)Г «Славнівське» господарство здійснює право на володіння, користування, розпорядження майном, що знаходиться на його балансі, землею, яка передана йому згідно державного акту, для забезпечення мети своєї Статутної діяльності, призначенням майна і законодавством України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.04.1997року Селянське фермерське господарство «Славнівське» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі (а.с. 15-17).

Рішенням Бутенківської сільської ради від 30.04.1997року №213 частину вказаної земельної ділянки площею 4,51 га було передано гр. ОСОБА_1 у приватну власність і у постійному користуванні господарства з того часу перебуває 34,49га землі для ведення фермерського господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (а.с.18).

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.01.2019р. у справі № 532/2203/18 визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в цілому на Сільськогосподарське (фермерське) господарство "Славнівське", (код 21066440) в порядку спадкування за законом після ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 19, 20).

Відповідно до рішення №1 засновника СФГ "Славнівське" від 25.02.2019р. ОСОБА_2 ввійшла до складу засновників господарства в порядку спадкування за законом після ОСОБА_1 та приступила до виконання обов`язків голови Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Славнівське" (а.с. 21).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.03.2019р., статуту фермерського господарства, затвердженого рішенням засновника СФГ від 07.05.2019 р., ОСОБА_2 є керівником (засновником) господарства (а.с. 22-24).

07.05.2019 р. земельна ділянка площею 34,4900 га була зареєстрована у державному земельному кадастрі за №5321880700:00:010:0143, як землі комунальної власності (Витяг із державного земельного кадастру (а.с.25-26).

07.05.2019року відомості про право господарства (позивача) на постійне користування вказаною земельною ділянкою були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що зазначено у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 27,28). Підстава внесення запису: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ПЛ№00122, виданий 24.02.1995, видавник: Кобеляцька районна рада народних депутатів; статут, серія та номер: б/н, виданий 07.05.2019 р., видавник: СФГ "Славнівське".

Позивач в позові зазначає, що господарство добровільно від постійного користування землею не відмовлялося. Вилучення земельної ділянки із постійного користування фермерського господарства не проводилося.

Бутенківська сільська рада, яка є власником вказаної земельної ділянки, права постійного користування за господарством не визнала, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.05.2019р., листом сільської ради від 21.03.2019р. № 02-22/326 (а.с. 29, 30).

З цих мотивів, дії державного реєстратора по реєстрації речового права господарства Бутенківська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області оскаржила до Міністерства юстиції України, про що свідчить скарга сільської ради на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019 р. №46768717 державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової Ольги Олександрівни (а.с. 31-33).

З листа-відповіді на запит адвоката від 30.08.19 р. №1021 (а.с. 34) вбачається, що Бутенківська сільська рада прийняла низку рішень про надання дозволів третім особам на розробку землевпорядної документації з метою надання спірної земельної ділянки у власність.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2019року №2280/5 за результатами розгляду скарги Бутенківської сільської ради «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скаргу Бутенківської сільської ради від 23.05.2019р. № 02-22/602 задоволено повністю. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019р. № 46768717, прийняте державним реєстратором Комендатівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою О.О. та скасовано запис про державну реєстрацію іншого речового права № 31459152, внесеного на підставі цього рішення (а.с. 35).

Однак, як зазначає позивач, право постійного користування СФГ "Славнівське" вказаною земельною ділянкою не припинилося, а спір виник внаслідок невизнання та оспорювання відповідачем права користування господарством земельною ділянкою, що і стало приводом для подачі позову до суду.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство ", Законом України "Про фермерське господарство " та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно частини першої статті 51 Земельного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст.5 Закону України "Про селянське (фермерське господарство)" (у редакції Закону на момент створення СФГ "Славнівське") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення СФГ "Славнівське") користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення СФГ "Славнівське") право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання та матеріалів справи вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України ОСОБА_1 , а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного Селянського (фермерського) господарства (Державний акт на право постійного користування землею Серія ПЛ № 00122 від 24.02.1995року, Статут СФГ "Славнівське" від 28.04.1995р., затверджений розпорядженням № 239Р, а.с.10-14).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції на момент створення СФГ "Славнівське"; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ "Славнівське", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 01.04.2020р. у справі № 320/5724/17, від 23.06.2020 р. у справі №922/989/18.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, з дати створення та реєстрації Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" обов`язки землекористувача здійснювало фермерське господарство, а не громадянин ОСОБА_1 , якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 р.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у Постановах зазначала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанови ВП ВС від 23.06.2020р. у справі № 922/989/18 (провадження №12-205гс19), від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 Постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001 р., на момент смерті ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла до 01 січня 2002 року), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Славнівське", так і до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби, тощо).

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що діяльність Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Славнівське" після смерті ОСОБА_1 (16.01.2018 р.) не припинилась.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.01.2019р. у справі № 532/2203/18 (2/532/131/2019) визнано за донькою померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 право власності в цілому на сільськогосподарське (фермерське) господарство "Славнівське", яка 25.02.2019р. увійшла до складу засновників та є головою фермерського господарства (рішення №1 засновника СФГ "Славнівське", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2019р., статут СФГ "Славнівське", затверджений рішенням засновника селянського (фермерського) господарства від 07.05.2019р. ).

Таким чином, вимоги позивача про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Славнівське" права постійного користування земельною ділянкою площею 34,49 га в межах згідно з планом, розташованою на території Бутенківької сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00122, на підставі розпорядження Кобеляцької районної ради від 05.10.1993р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №72 та яку зареєстровано в державного земельному кадастрі за №5321880700:00:010:0143 обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припинилось з дати його смерті, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 23.06.2020 р. по справі № 922/989/18 зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Славнівське" (39214, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Вітрова Балка, вул. Молодіжна, 7, код ЄДРПОУ 21066440) право постійного користування земельною ділянкою площею 34,49 га в межах згідно з планом, розташованою на території Бутенківької сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00122, на підставі розпорядження Кобеляцької районної ради від 05.10.1993р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №72 та яку зареєстровано в державному земельному кадастрі за №5321880700:00:010:0143.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.