Рішення

від 04.11.2020 по справі 917/1326/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020

Справа № 917/1326/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Приватного підприємства Барва 2019

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Лазоренко С. М., дов. № 556 від 26.12.2019

від відповідача: Кузнецов О. М., посв. № 123

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства Барва 2019 про стягнення 81599,79 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 02.09.2019 по 02.02.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 81599,79 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 10479 від 23.09.2020) проти позову заперечує, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували використання Приватним підприємством Барва 2019 земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:05:004:0028 загальною площею 15002 кв. м в період з 02.09.2019 по 02.02.2020. Зокрема, зазначає, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218913024 від 04.08.2020 не містить жодних відомостей про земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості, з даної Інформації не вбачається, що об`єкт нерухомості перебував на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:05:004:0028 загальною площею 15002 кв. м в період з 02.09.2019 по 02.02.2020. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2020, також не містить відомостей про те, що об`єкт нерухомості - склад балонів зжиженого газу знаходився на цій земельній ділянці саме в період з 02.09.2019 по 02.02.2020.

Крім того, відповідач вказує, що під час визначення розміру неотриманого доходу позивачем не було дотримано процедуру визначення розміру такого доходу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.09.2020 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10:30 24.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 11:00 23.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1326/20, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:30 04.11.2020.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 218913024 від 04.08.2020 Приватне підприємство «Барва 2019» (далі - відповідач) на підставі договору купівлі - продажу від 02.09.2019, серія та номер № 849, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В. М. на праві приватної власності з 02.09.2019 року по 02.02.2020 належав склад балонів зжиженого газу по вул. Мічуріна, буд. 90 у м. Кременчуці Полтавської області.

Земельна ділянка по вул. Мічуріна, буд. 90 у м. Кременчуці Полтавської області, кадастровий номер 5310436500:05:004:0028, загальною площею 15002 кв. м. у період з 02.09.2019 по 02.02.2020 за твердженням позивача, використовувалась відповідачем для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідач в період з 02.09.2019 по 02.02.2020 не оформив право користування даною земельною ділянкою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр" на кадастовому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

координати поворотних точок земельної ділянки;

лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);

межі земельних угідь;

межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

В наявній у справі копії кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:05:004:0028 (а. с. 12) не відображені контури об`єктів нерухомого майна.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218913024 від 04.08.2020 не містить даних, що об`єкт нерухомості знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:05:004:0028 загальною площею 15002 кв. м в період з 02.09.2019 по 02.02.2020.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2020, отриманий позивачем після періоду, за який позивач заявляє вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів, також не містить інформації щодо використання відповідачем земельної ділянки у період з вересня 2019 по лютий 2020 року.

Інших доказів розміщення нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:05:004:0028, яке належить відповідачеві, та відповідно, доказів на підтвердження користування спірною земельною ділянкою в період з 02.09.2019 по 02.02.2020 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене позивач не надав суду належних та допустимих доказів користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:05:004:0028 площею 15002 кв. м в період з 02.09.2019 по 02.02.2020.

Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.11.2020.

Суддя Д. М. Сірош