Рішення

від 06.11.2020 по справі 927/795/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2020 року справа № 927/795/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О, за участю секретаря судового засідання Рослого В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" , вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

до першого відповідача: Приватного підприємства "АЛІРОМ-АВТО", вул. Костянтинівська буд. 199, корп. 3, кв. 11, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

до другого відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 94871 грн. 97 коп.

Без виклику сторін

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Чернігівської області звернувся позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", про стягнення солідарно з Приватного підприємства "АЛІРОМ-АВТО", ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у сумі 89995 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками у сумі 3248 грн. 40 коп., пені у сумі 1349 грн. 94 коп., заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 278грн. 63 коп. внаслідок неналежного виконання відповідачами умов укладеного сторонами договору від 20.01.2016 та договором поруки №POR1453364994356 від 21.01.2016 (порушення відповідачами умов договору щодо строків повернення кредиту).

На виконання ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалою від 02.09.2020 у справі №927/795/20 звернувся на адресу Міськрайонному центру надання адміністративних послуг Прилуцької міської ради із запитом про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , яка є другим відповідачем у справі.

04.09.2020 від Міськрайонного центру надання адміністративних послуг Прилуцької міської ради на адресу суду надійшла письмова довідка від 04.09.2020, відповідно до якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2020 у справі №927/795/20 відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників сторін.

Вказаною ухвалою відповідачів повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 09.10.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача заяв та клопотань не надійшло.

22.09.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуті поштові відправлення, а саме ухвали суду від 10.09.2020, надіслані судом відповідачам у справі - Приватному підприємству "АЛІРОМ-АВТО" (вул. Костянтинівська буд. 199, корп. 3, кв. 11, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), із зазначенням причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Крім цього, відповідачі у справі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факти направлення судом ухвали на офіційні адреси відповідачів у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі №927/795/20 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відзивів на позов, заяв і клопотань від відповідачів не надходило.

Відповідачі у справі не повідомляли суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.01.2016 Приватним підприємством "АЛІРОМ-АВТО" (відповідачем-1) було підписано з позивачем заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява), відповідно до якої перший відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені у мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 20.01.2016 (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору (а.с. 16).

Відповідно до укладеного договору першому відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 у електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та клієнта.

Згідно із пунктом 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом: одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 90000 грн. 00 коп., про що свідчать надані позивачем довідка про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 35), виписки з рахунків позивача (а.с. 42-45).

Перший відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитного ліміту не виконав та станом на 08.05.2020 за ним рахується заборгованість за кредитом у сумі 89995 грн. 00 коп.

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти , виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.9 умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється у дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування , виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі.

Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів у першого відповідача виникла заборгованість за відсоткаим з користування кредитом у сумі 3248 грн. 40 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 278 грн. 63 коп. (а.с. 36-41).

Вказані обставини першим відповідачем у справі не спростовуються.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що на підставі пункту 3.2.1.5.1 Умов першому відповідачеві станом на 08.05.2020 нараховано пеню у розмірі 1349 грн. 94 коп ., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 36-41).

21.01.2016 між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі - другий відповідач, поручитель) укладено договір поруки №POR1453364994356 (далі-договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "АЛІРОМ-АВТО" (відповідач-1, божником) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) та до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2).(а.с. 46-47).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2, у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За умовами п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У п. 4.1 договору поруки сторони домовились, що порука за договором поруки припиняється через 15 років після укладення договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 договір поруки припиняє свою дію (пункт).

Позивач, враховуючи укладений договір поруки та положення ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути заборгованість за кредитом у сумі 89995 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у сумі 3248 грн. 40 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 278грн. 63 коп., пеню у сумі 1349 грн. 94 коп. з відповідачів у солідарному порядку.

Заперечень на позов відповідачі у встановлений судом строк не надали.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність частково задоволення позову з таких підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Судом встановлено, що між позивачем та першим відповідачем виникли цивільні права та обов`язки внаслідок укладання договору банківського обслуговування у вигляді заяви від від 20.01.2016.

Частиною 1статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що перший відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором банківського обслуговування у вигляді заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 20.01.2016, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 89995 грн. 00 коп.

Жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів від першого відповідача не надходило, доказів повного або часткового погашення заборгованості суду не надано.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог до першого відпвоідача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 89995 грн. 00 коп.

У зв`язку з наданням АТ КБ Приватбанк" у користування ПП „Аліром-Авто" грошових коштів на виконання умов банківського обслуговування від 20.01.2016 позивачем було заявлено до стягнення заборгованості за відсотками у сумі 3248 грн. 40 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 278грн. 63 коп., пеню у сумі 1349 грн. 94 коп.

Під час вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ Приватбанк" позовних вимог у названій частині суд зазначає таке.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору комісії і проценти за користування позиченими коштами та неустойка (пеня) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Судом встановлено, що у заяві відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 20.01.2016 не визначено процентної ставки, ставки по комісії за користування кредитом, а також не визначено відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом і пені, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк" в мережі Інтернет за адресою https:// www.privatbank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитом, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься у матеріалах даної справи, не може беззаперечно свідчити про погодження останнього першим відповідачем, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 20.01.2019 шляхом підписання першим відповідачем Заяви на отримання послуг.

Суд зазначає, що за відсутності у Заяві домовленості сторін про сплату комісії за користування кредитом, процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із першим відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На переконання суду Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитом, процентів за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги зміст заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги від 20.01.2019, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ КБ Приватбанк" до першого відповідача позовних вимог у частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 3248 грн. 40 коп., заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 278грн. 63 коп. та пені у сумі 1349 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на укладення між АТ КБ Приватбанк" та ОСОБА_1 договору поруки №POR1453364994356 від 21.01.2019, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодами-приєднаннями до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) та до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2) , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 89995 грн. 00 коп.

У іншій частині позовних вимог до другого відпвоідача слід відмовити за необгрунтованістю.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1993 грн. 94 коп.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути солідарно з Приватного підприємства "АЛІРОМ-АВТО" (вул. Костянтинівська буд. 199, корп. 3, кв. 11, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 35714292) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570, заборгованість за кредитом у сумі 89995 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "АЛІРОМ-АВТО" (вул. Костянтинівська буд. 199, корп. 3, кв. 11, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 35714292), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570, судовий збір у розмірі 996 грн. 97 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570, судовий збір у розмірі 996 грн. 97 коп.

5. У решті вимог до відповідачів про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 3248 грн. 40 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 278грн. 63 коп., пені у сумі 1349 грн. 94 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 10.11.2020.

Суддя М.О. Демидова