Постанова

від 06.11.2020 по справі 908/1799/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1799/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Дроботової Т.Б., Студенця В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020

(головуючий - Дармін М.О., судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2019(суддя Мірошниченко М.В.)

у справі №908/1799/19 Господарського суду Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 667 179,72 грн,

1. У зв`язку з перебуванням судді Ткача І.В. на лікарняному, склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.11.2020, який наявний в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

2 . Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "Запоріжсталь") про стягнення плати за користування вагонами в сумі 180 186,24 грн, збору за зберігання вантажів та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 486 993,48 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На підставі укладених сторонами договорів № ПР/М-16-3/1-70820/2016/2889НЮдч від 30.09.2016 про експлуатацію залізничної під`їзної колії та № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018 про надання послуг, у лютому 2019 року за перевізними накладними, залізницею із станції Інгулець Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення вагони одержувача - відповідача, станція призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці. На шляху прямування вагони було затримано на станції Дніпробуд ІІ. За цим фактом станцією затримки Дніпробуд ІІ складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, у зв`язку з неможливістю приймання їх вантажовласником і відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. Термін затримання вагонів з 19.02.2019 по 26.02.2019. За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення, з вини вантажовласника, було нараховано плату за користування вагонами у розмірі 180 186,24 грн, збір за зберігання вантажів та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі у сумі 486 993,48 грн, про що було повідомлено відповідача. Відповідачем не оплачені нараховані залізницею платежі, з посиланням на неправомірність нарахування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2019 позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Запоріжсталь" на користь АТ "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 180 186,24 грн, збір за зберігання вантажів та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 486 993,48 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 10 007,70 грн.

5. Рішення мотивовано тим, що ПАТ "Запоріжсталь", всупереч вимогам статті 46 Статуту залізниць України, пункту 33 Правил видачі вантажів та умов договору про надання послуг не вжило заходів, спрямованих на усунення обставин, які викликали накопичення вагонів з вантажем на станції призначення Запоріжжя-Ліве, що призвело до неможливості приймання вагонів поїзда № 2722 індекс 4677+013+4600 вантажовласником-відповідачем та затримки їх на станції Дніпробуд ІІ, зважаючи на що позивачем обґрунтовано було нараховано відповідачу плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажів та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі, на підставі статті 36 Статуту залізниць України.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2019 змінено, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Запоріжсталь" на користь АТ "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 180 186,24 грн, збір за зберігання вантажів в сумі 274 517,28 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 6 820,55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

7. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення збору за зберігання вантажів у двократному розмірі, апеляційний суд вказав, що застосування статті 36 Статуту залізниць України можливе лише до вантажу, які несвоєчасно вивантажені і вивезені, тобто ця норма застосовується саме до вантажу, який знаходиться на станції, з якої підлягає вивантаженню та вивезенню, і обов`язковою умовою для застосування цієї норми є наявність ускладнень внаслідок несвоєчасного вивантаження та вивезення вантажів. Разом з цим, наявність ускладнень на станції Дніпробуд ІІ не доведена, вантаж у вагонах, який був затриманий, не підлягав вивантаженню та вивезенню зі станції, тому збір за зберігання вантажу повинен нараховуватися в однократному розмірі, у зв`язку з чим задоволенню підлягають вимоги в цій частині в сумі 274 517,28 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, доводи відзиву

8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, АТ "Українська залізниця", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 в частині відмови у позові, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2019 про задоволення позову залишити в силі.

9. За доводами АТ "Українська залізниця" неоднакове застосування та відсутність єдності у застосуванні статті 36 Статуту залізниць України призводить до протиріч у правових позиціях судів апеляційної інстанції при розгляді аналогічних спорів, оскільки на даний час відсутня практика застосування Верховним Судом статті 36 Статуту залізниць України в частині нарахування збору за зберігання вантажів в двократному розмірі в разі затримки вантажу (вагонів) на підходах до станції призначення. До того ж розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, скаржник зазначає про неправильне застосування апеляційним судом пунктів 36, 46, 47 Статуту залізниць України.

10. Також, у касаційній скарзі позивач заперечує проти доводів відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів на коліях залізниці та зазначає, що долученими до матеріалів справи актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача-вантажоодержувача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів і статей 46, 47 Статуту залізниць України. Позивач зауважив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу.

11. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ПАТ "Запоріжсталь", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову та рішення в частині задоволених позовних вимог в сумі 454 703,52 грн та прийняти нове рішення про відмову у позові.

12. У касаційній скарзі ПАТ "Запоріжсталь" зазначає про неправильне застосування судами частини першої статті 238, статті 240 ЦК України, статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 22, 36, 46, 48, 71, 119 Статуту залізниць України, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 1, 2, 7, 32 Правил видачі вантажів, а також порушення приписів статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 236 ГПК України при вирішенні спору, щодо підставності стягнення позивачем з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, в тому числі у двократному розмірі.

13. Скаржник зауважив, що суди при з`ясуванні обставин обґрунтованості затримання поїзда на підходах до станції призначення належно не дослідили питання наявності повноважень в осіб, що підписали накази про затримання поїзда на підходах до станції призначення та про застосування збору за зберігання вантажів у двократному розмірі.

14. Разом з цим, скаржник аргументував, що в силу пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, належними доказами затримки вагонів на станції Дніпробуд ІІ з причин, які залежали від відповідача, є складені акти загальної форми, однак, такі акти самі по собі не свідчать про відсутність можливості приймати поїзди на зазначеній станції, а підтверджують факт зайнятості певних колій станції призначення.

15. Скаржник зазначив, що відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, підставою для стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів є затримка вагонів на станції з вини вантажоодержувача або із залежних від нього причин. При цьому, скаржник зауважив, що затримка вагонів на станції Дніпробуд ІІ сталась з вини позивача з причин, залежних від залізниці, а не відповідача-вантажоодержувача, оскільки позивач з власної ініціативи прийняв рішення про затримку вагонів.

16. Відповідачем подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення.

17. Позивачем подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, 30.09.2016 між ПАТ "Українська залізниця" та ПАТ "Запоріжсталь" було укладено договір № № ПР/М-16-3/1-70820/2016/2889НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії (далі - договір про експлуатацію) ПАТ "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

19. Вказаний договір укладено з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016 протоколом узгодження остаточної редакції розбіжностей від 16.12.2016.

20. До договору про експлуатацію сторонами було укладено додаткові угоди: № 1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, № 4 від 14.12.2018.

21. Відповідно до п. 1 договору про експлуатацію (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є сигнальні знаки "Межа під`їзної колії", які встановлені проти вхідного світлофора "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора "НБ" парку "Б" станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря пера стрілки примикання № 172.

22. Згідно з п. 6 договору про експлуатацію (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018), вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці: - на приймально-відправні колії № №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве; - на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№ 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 - збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

23. Згідно п.9 договору про експлуатацію (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) з під`їзної колії вагони повертаються: - порожні вагони-хопери з-під вивантаження, які прибувають в маршрутах здаються двома групами, перша не менше 40 вагонів, друга по узгодженню сторін; - інші - групами в кількості не менше 40 та не більше 60 вагонів. Кількість вагонів у кожній партії, що повертається власником колії може бути змінена по узгодженню сторін. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну з колій: - №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве. Приймання вагонів залізницею здійснюється: - на одній з приймально-відправних колій №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.

24. Пунктом 14 договору про експлуатацію (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.09.2017 та протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони визначили, що власник колії сплачує залізниці плату: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".

25. Згідно п. 20 договору про експлуатацію, з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.

26. Пунктом 21 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 січня 2017 до 31 грудня 2021 включно.

27. Додатковою угодою № 4 від 14.12.2018 до договору про експлуатацію, сторони в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінили слова "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "Акціонерне товариство "Українська залізниця".

28. 19.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) укладений договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі - договір про надання послуг), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1 договору).

29. Пунктом 1.3 договору про надання послуг визначено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

30 . Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору про надання послуг, розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів. Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення вантажного вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірнику тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного у додатку 3 до цього договору; плати за користування вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

31. Згідно з п. 12.1 договору про надання послуг, договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

32. За залізничними накладними від 17.02.2019 № 46141776, № 46141792, № 46141800, № 46141784, № 46141768 залізницею із станції відправлення Інгулець було прийнято до перевезення вагони з вантажем (концентрат залізорудний насипом) на адресу одержувача ПАТ Запоріжсталь", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

33. 19.02.2019 о 08 год. 00 хв. начальником станції Запоріжжя-Ліве Руденко А.В. оформлено повідомлення про те, що у зв`язку з великим накопиченням поїздів на станції Запоріжжя-Ліве, начальник станції просив затримати по станції Дніпробуд ІІ поїзд № 2722 індекс 4677-013-4600.

34. В наступному за наказом № 26 від 19.02.2019 в.о. начальника ДН-3 Гуні К.А., у зв`язку з неприйняттям вагонів на під`їзну колію ПАТ "Запоріжсталь" були затримані вагони з вантажем, що перевозились у поїзді № 2722 індекс 4677-013-4600, на станції Дніпробуд ІІ Придніпровської залізниці, через неможливість приймання їх станцією призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

35. За даним фактом станцією затримки вагонів Дніпробуд ІІ Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів (початок затримки) форми ГУ-23а № 10 від 19.02.2019, в якому зазначений час затримки поїзда № 2722 4677-013-4600, а саме: 19.02.2019 о 08 год. 05 хв. В акті зазначено, що його складено через неприйняття вагонів вантажовласником з причини: неможливість приймання вагонів вантажовласником та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.

36. 19.02.2019 о 12:00 год. оператором станції Дніпробуд ІІ Придніпровської залізниці направлено повідомлення до станції призначення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 2722 через неможливість прийняття їх вантажовласником і відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, повідомлення прийнято 19.02.2019 о 12:00.

37. За фактом затримки вагонів у складі поїзду № 2722 індекс4677-013-4600 станцією Дніпробуд ІІ складено акти загальної форми ГУ-23 № 33 від 19.02.2019, з зазначенням на звороті номерів накладних на перевезення, номерів вагонів та часу їх затримання: 08год.05хв.

38. Наказом № 37 від 26.02.2019 о 01 год. 18 хв., у зв`язку з відновленням прийому вагонів на під`їзну колію ПАТ "Запоріжсталь" продовжено рух вагонів у поїзді № 2722 індекс 4677+013+4600 на станцію призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

39. На підставі вказаного наказу станцією Дніпробуд ІІ складено акти загальної форми ГУ-23 № 40 від 26.02.2019 про припинення затримки вагонів у складі поїзду № 2722 4677-013-4600. Вказано, що вагони зняті з затримки о 01год.18хв. та визначено час затримки вагонів - 161 год.13хв.

40. При цьому, 21.02.2019 о 12 год. 27 хв. залізницею був виданий наказ № 2041 про збільшення розміру збору за зберігання вантажів до двократного з 21.02.2019, згідно ст. 36 Статуту залізниць України. Підписант наказу ОСОБА_1

41. За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення, з вини вантажовласника, позивачем нараховано плату за користування вагонами за відомостями плати за користування вагонами (ф.ГУ-46) №№07039145, 12039166, 10039158, 06039139, 09039154, 05039134, 09039157, 09039156, 16039170, 05039131, 07039147, 05039132, 05039138, 05039137, 10039160 у розмірі 180 186,24 грн, збір за зберігання вантажів та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №04039038 в сумі 486 993,48 грн, всього 667 179,72 грн. Відомості плати за користування вагонами (ф.ГУ-46) та накопичувальну картку ф.ФДУ-92 відповідачем підписано з зауваженнями щодо незгоди з нарахування зборів за час затримки вагонів.

Позиція Верховного Суду

42. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та доводи відзивів на касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Запоріжсталь" не підлягає задоволенню, з таких підстав.

43 . Причиною виникнення спору у справі стало питання правомірності нарахування АТ "Українська залізниця" до сплати ПАТ "Запоріжсталь" 180 186,24 грн плати за користування вагонами, 486 993,48 грн збору за зберігання вантажів та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі.

44. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

45. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

46. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

47. Згідно з частинами 1 та 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

48. Положеннями частини п`ятої статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.

49. Так, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

50. Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

51. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого, згідно з пунктом 2 Статуту, визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

52. Пунктом 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

53. Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

54. Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

55. Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

56. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

57. Судами встановлено, що прийняті позивачем від відповідача до перевезення вагони, відповідно до перевізних накладних від 17.02.2019 № 46141776, № 46141792, № 46141800, № 46141784, № 46141768, у поїзді №2722, індекс 4677+013+4600, були затримані залізницею на станції Дніпробуд ІІ на шляху прямування до станції призначення Запоріжжя-Ліве, за наказом №26 від 19.02.2019, у зв`язку з неприйняттям вагонів відповідачем і несвоєчасним вивільненням ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу. За фактом затримки 19.02.2019 станцією слідування Дніпробуд ІІ складено акт форми ГУ-23а № 10, ГУ-23 № 33 про затримку вагонів, а в наступному, за наказом № 37 від 26.02.2019, у зв`язку з відновленням прийому вагонів на під`їзну колію ПАТ "Запоріжсталь", складено акт ГУ-23 від 26.02.2019 № 40 про припинення затримки вагонів. Тобто вагони у складі поїзду № 2722 були затримані станцією Дніпробуд ІІ у строк з 19.02.2019 по 26.02.2019.

58. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що долученими до матеріалів справи актами форми ГУ-23 №№1885, 1886, 1887, 1888, 1900, 1901, 1902, 1903, 1904, 1914, 1915, 1916, 1917, 1936, складеними 17.02.2019 та 18.02.2019 про затримку вагонів на станції призначення та актами ГУ-23 №№ 1986, 1987, 1988, 2003, 1955, 1956, 1957, 1958, 1954, 2004, 2005, 2006, 2007 складеними 19.02.2019 та 20.02.2019 про закінчення затримки вагонів, підтверджується факт накопичення вагонів на станції призначення, у зв`язку із зайнятістю приймально-відправних колій, внаслідок несвоєчасного вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу раніше. Тобто фактично накопичення вагонів на станції призначення відбулось з вини відповідача.

59. Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць).

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

60. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 №507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць.

61. Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій, що визначається технічно-розпорядчим актом станції, разом з цим, зазначене не спростовує вини відповідача, якщо він допустив скупчення вагонів на станції призначення внаслідок бездіяльності у їх забиранні.

62. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 у справі №904/7535/17 та колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19.

63. Разом з цим, пунктом 46 Статуту залізниць України на одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

64. Тобто, у розумінні пункту 46 Статуту залізниць України терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

65. Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 №644.

66. Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

67. Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

68. Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним у Тарифному керівництві №1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317.

69. Зважаючи на зазначене, касаційний суд зазначає, що обов`язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).

70. При цьому, нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу у вагонах незалежно від місця їх затримки за весь період затримки понад термін безоплатного користування здійснюється залізницею за регульованим тарифом за фактом затримки вагонів, що слідують за адресою одержувача, якщо така затримка сталася з вини одержувача.

71. Водночас, загальні норми пункту 46 Статуту залізниць України та пункту 8 Правил зберігання вантажів, що передбачають право залізниці на нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу за регульованим тарифом, застосовуються незалежно від місця затримки вантажу, за умов доведення вини одержувача у такій затримці.

72. З огляду на встановлені судами обставини прийняття позивачем до перевезення вагонів з вантажем, адресованим відповідачу, на станції Інгулець для їх перевезення до станції призначення Запоріжжя-Ліве, затримання спірних вагонів позивачем на шляху прямування на станції слідування Дніпробуд ІІ, за наказом залізниці №26 від 19.02.2019 на період до 26.02.2019 із складенням актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, ГУ-23 у зв`язку із скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача раніше, внаслідок їх неприйняття відповідачем та несвоєчасним вивільненням ним колій від адресованого йому вантажу, тобто з вини відповідача-вантажоодержувача, що є порушенням пункту 46 Статуту залізниць, касаційний суд погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог АТ "Українська залізниця" про стягнення з ПАТ "Запоріжсталь" плати за користування вагонами за весь час використання спірних вагонів залізниці та збору за зберігання вантажів за вказаний період.

73. Разом з цим, судами також встановлено, що наказом № 2041 від 21.02.2019 АТ "Українська залізниця" з 21.02.2019 було збільшено ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру.

74. Пунктом 36 Статуту залізниць України визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

75. Тобто, застосування залізницею до одержувача вантажу двократного розміру збору за зберігання вантажу, в порядку пункту 36 Статуту залізниць, допускається у разі виникнення ускладнень на станції, що зумовлені несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів зі станції, якщо такі ускладнення у роботі залізниці перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю одержувача у вивезенні вантажу та звільненні під`їзних колій від вагонів, що надійшли на його адресу.

76. Відтак, пункт 36 Статуту залізниць України, як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи на станціях, які є під`їзними по маршруту слідування вагонів).

77. Правовий аналіз наведених приписів пункту 36 Статуту залізниць та пункту 8 Правил зберігання вантажів дозволяє дійти висновку про те, що збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника), і така правова позиція узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

78. Як вказувалось, суди встановили, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування на станції Дніпробуд ІІ через скупчення на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача раніше, у зв`язку з неприйняттям вагонів відповідачем і несвоєчасним вивільненням ним колій від вантажу, тобто з вини відповідача.

79. Задовольняючи позов щодо стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України, дослідивши надані сторонами докази, виходив із доведення позивачем обставин зайнятості станції призначення Запоріжжя-Ліве внаслідок скупчення на її коліях вагонів з вантажем, що зумовлено несвоєчасним вивільненням відповідачем колій на станції призначення від вантажу, який прибув на його адресу раніше, що є порушенням пунктів 46, 47 Статуту залізниць України, та відповідно є підставою для нарахування двократного розміру зберігання вантажу, встановленого у пункті 36 Статуту залізниць України. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу раніше, що також є свідченням саме вини останнього у такому скупченні.

80. Крім того, судом першої інстанції враховано, що згідно п. 2.1.7 договору про надання послуг, замовник (відповідач) зобов`язався відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

81. Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

82. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими і такими, що прийняті з дотриманням положень матеріального та процесуального законодавства, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

83. Зазначеним відхиляються доводи касаційної скарги відповідача викладені у абз. 12, 13, 14, 15 цієї постанови.

84. Крім того, у касаційній скарзі ПАТ "Запоріжсталь" посилається на відсутність повноважень у посадових осіб АТ "Українська залізниця" на підписання наказів про затримання, закінчення затримання вантажу, про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного. Зазначені посилання скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та правомірно відхилені судами з урахуванням встановлених обставин у справі, отже, зазначені відповідачем аргументи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, а тому відхиляються касаційним судом.

85. Водночас, доводи викладені АТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі визначені у абз. 9 цієї постанови, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень, а тому приймаються касаційним судом.

86. Так, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення збору за зберігання вантажів у двократному розмірі, посилався на необґрунтованість нарахування АТ "Українська залізниця" зазначеного збору, на підставі пункту 36 Статуту залізниць України, зважаючи на те, що вантаж було затримано не на станції призначення Запоріжжя-Ліве, а на станції Дніпробуд ІІ, при цьому, апеляційний суд зазначив про недоведеність ускладнень на станції Дніпробуд ІІ.

87. Колегія суддів Касаційного господарського суду не може погодитись з цими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

88. Як зазначалось касаційним судом, збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, нарахований на підставі положень Статуту залізниць України (пункт 36) та Правил зберігання вантажів (пункт 8), сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).

89. Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав вважати, що затримка вагонів на станції Дніпробуд ІІ, що прибули поїздом № 2722, відбулась у зв`язку з зайнятістю колій станції призначення, через несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, що раніше прибув на його адресу.

90. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив факт накопичення вагонів на станції призначення, у зв`язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача раніше, тобто скупчення вагонів на станції призначення відбулось саме з вини відповідача.

91. Отже, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про доведеність вини відповідача у несвоєчасному вивільнені колій на станції призначення та у зв`язку з цим скупченні вагонів на цій станції, внаслідок чого позивачем було нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, апеляційний суд фактично припустився суперечливих та неправомірних висновків. Так, встановивши фактично підстави для нарахування збору за зберігання вантажів у двократному розмірі, встановлені у пункті 36 Статуту залізниць України, апеляційний суд в порушення зазначених положень відмовив у задоволенні позову про стягнення цієї складової.

92. При цьому, апеляційним судом не враховано, що застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини. Диспозиція даної норми пов`язує можливість застосування такої фінансово-господарської санкції саме із створенням вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які прибули на цю станцію, вона не виключає можливості застосування такої підвищеної міри відповідальності щодо затриманих вагонів на під`їзних станціях по шляху слідування поїзда, якщо такі вагони не могли бути своєчасно доставлені на станцію призначення, внаслідок ускладнень в роботі станції призначення з вини вантажоодержувача.

93. З огляду на таке правове регулювання порядку та підстав застосування позивачем двократного розміру збору за зберігання вантажу, Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відповідність законодавству нарахування позивачем відповідачу збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, а тому апеляційний суд безпідставно змінив рішення суду у цій частині та відмовив у цій частині позову.

94. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. На відміну від рішення суду першої інстанції постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

95. З огляду на наведене Суд доходить висновку про те, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19 сформульований правовий висновок щодо застосування статті 36 Статуту залізниць України і рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до цього висновку, з огляду на що підстави для зміни чи скасування цього рішення відсутні.

96. У касаційній скарзі позивачем було заявлено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтоване необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики положень пунктів 36, 46 Статуту залізниць.

97. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами третьою-шостою статті 302 ГПК України, згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

98. Беручи до уваги встановлені судами обставини цієї справи, висновки, яких Суд доходить, переглядаючи оскаржувані судові рішення, Суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, отже, Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

99. Доводи позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови в частині відмови в стягненні збору за зберігання вантажу у двократному розмірі знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

100. Виходячи з вищезазначених обставин, Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення; касаційну скаргу позивача задовольнити; оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції із справи скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101 . Пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

102. Статтею 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

103. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

104. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, встановлені ст. 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга ПАТ "Запоріжсталь" не містить її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Доводи АТ "Українська залізниця" є прийнятними, а тому касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат

105. Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ПАТ "Запоріжсталь", оскільки касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ"Запоріжсталь" - залишенню без задоволення.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 908/1799/19 скасувати.

4. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2019 у справі № 908/1799/19 залишити в силі.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 400811237) 14 609,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Т.Б. Дроботова

В.І. Студенець