Постанова

від 17.08.2007 по справі 16/3325а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/3325а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                      Справа №  16/3325а

"17" серпня 2007 р.,  13 год.  10 хв.                                                                      м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Спаських Н.М., при секретарі: Волна С.В.

за участю представників сторін:     

позивача:  Геращенко М.В. - за довіреністю; Струтинська О.В.  –директор;

відповідача: Данилюк В.П., Вовк Н.О.  -  за  довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Черкаси адміністративну справу за позовом  Приватної консультаційно-аудиторської фірми "Експозе" до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  про скасування рішення

                                                       ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про скасування рішення відповідача № 79 1158/2 від 11.06.2007 року з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства.  В судовому засіданні представники позивача позов підтримали  повністю та просять його задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, що право на соціальне забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування мають лише застраховані особи, за яких сплачено страхові внески, а тому вважає спірне рішення правомірним і у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення,  виходячи з наступного:

       У відповідності до ст. 1, 2, 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами. зумовленими народженням і похованням” ( далі –Закон 2240) від 18.01.01 року № 2240-111, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

    Застрахована особа - найманий працівник..... , на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.  

             Платниками страхових внесків  на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою працездатності    та   витратами,   зумовленими   народженням   та похованням, є страхувальники та застраховані особи. Страхувальники  -  юридичні  та  фізичні  особи  набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

               Спеціальна реєстрація для фізичних осіб-найманих працівників  не вимагається –ці особи вважаються застрахованими з часу укладення трудового договору ( ст.8, 10 Закону 2240).

               Згідно ст.  Закону № 2240 --  Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

               Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

                Тобто за змістом Закону № 2240  для отримання соціальних послуг за цим законом сплата страхових внесків має значення лише для осіб, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Всі інші особи автоматично є застрахованими і мають право на соціальне забезпечення за Законом № 2240.

          Спір між сторонами виник з тієї причини, що на думку відповідача по справі право на отримання санаторно-курортної путівки за кошти Фонду має лише особа, за яку сплачувалися і продовжують сплачуватися страхові внески, а директор підприємства Струтинська О.В. є такою, що втратила статус застрахованої особи  з моменту призупинення нарахування їй заробітної плати та сплати страхових внесків  і права на путівку не мала.

          З матеріалів справи вбачається наступне:

          Актом № 266 від 24.05.2007 року перевірки позивача по справі було встановлено, що 08.06.2006 року позивач звернувся до відповідача про виділення путівки на санаторно-курортне лікування для одного дорослого з дитиною до ТОВ "Санаторій "Росія" з 25.08.2006 року на 21 день. Вартість путівки - 2 919,00 грн. Доплата за путівку склала 291,00 грн., які внесені в касу підприємства та сплачені Соснівській РВД ЧОВ ФСС з ТВП. Путівка отримана працівником підприємства Струтинською Оленою Володимирівною ( керівник).  

          У відповідності до ст. 34 Закону № 2240 за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг є в т. ч. і  забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

        У відповідності до ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

          Актом встановлено, що всі документи, які необхідні були для придбання путівки позивачем оформлені та обліковані правильно.

       При цьому було встановлено, що підприємство позивача з 01.04.2005 року по 01.07.2006 року проводило нарахування та сплату страхових внесків у встановленому чинним законодавством порядку, але з 01.07.2006 року і по даний час заробітна плата не нараховувалася і страхові внески не сплачувалися.  Фонд заробітної плати перевірявся в т.ч.  за звітами позивача форми № 1-ДФ.

      З цих підстав відповідач вважає, що на момент отримання путівки та проходження санаторно-курортного лікування працівник Струтинська О.В, для якої придбано путівку, перестала бути застрахованою особою та не мала права на придбання путівки за рахунок коштів Фонду.

          Виходячи з цього відповідач не прийняв до заліку 2 627,10 грн. вартості путівки (з урахування доплати за рахунок працівника).

         За дане порушення згідно спірного рішення відповідач наклав на позивача штраф у сумі  1 314,00 грн. згідно ст. 30 Закону № 2240 за порушення порядку витрачання коштів Фонду.

            Суд вважає, що доводи відповідача суперечать чинному законодавству і є безпідставними, виходячи з того, що одним з принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є  законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;  обов'язковість страхування осіб, зазначених у частині першій статті 6 Закону № 2240 і добровільності страхування осіб, зазначених у частинах другій та третій статті 6 цього Закону; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав;  обов'язковість і фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом ( ст. 5 Закону України № 2240);

       Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб ( ст. 6 Закону України № 2240).

          Жодна стаття Закону України № 2240 не передбачає залежність статусу застрахованої особи від сплати страхових внесків і втрату цього статусу з припиненням сплати страхових внесків.

          Навпаки, Закону України № 2240 пов'язує набуття статусу застрахованої особи лише з укладенням трудового договору ( найм на роботу) і цей статус зберігається до моменту звільнення з роботи.  Трудовий договір не розривається автоматично з працівником на підставі несплати страхових внесків роботодавцем до Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності.  

          Закон України № 2240 не передбачає такого положення, як перманентна втрата і набуття працівником підприємства статусу застрахованої особи в залежності від того, сплачувалися за нього страхові внески чи ні.

          Оскільки застрахована особа стає такою лише в силу оформлення трудового договору і втрачає цей статус лише при звільненні, а працівник Струтинська О.В. не припиняла трудові стосунки з підприємством ( доказів про протилежне суду не надано), то вона є застрахованою особою і має право на отримання путівки за кошти Фонду не залежно від сплати страхових внесків.

          З цих підстав 2 627,10 грн. вартості путівки підлягають прийняттю до зарахування фондом, а накладення штрафу в розмірі 1 314,00 грн. є неправомірним. Рішення відповідача від 11.06.2007 року № 79 1158/2 підлягає до скасування.

         На підставі статті 89,94 КАС України з Державного бюджету на користь позивача підлягають до стягнення 3,040 грн. сплаченого судового збору.

                 Керуючись статтями 89,160,163 КАС України, суд, -

                                            ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  № 79 1158/2 від 11.06.2007 року стосовно Приватної консультаційно-аудиторської фірми  "Експозе" про накладення штрафу в розмірі 1314,00 грн. та неприйняття до заліку витрат у розмірі 2627,10 грн.

Стягути з держаного бюджету на користь Приватної консультаційно-аудиторської фірми  "Експозе", ідентифікцаійний код 22807565, м. Черкаси, вул. Сумгіїтська, 19 кв. 57 - 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Виконавчий документ видати.

Постанова набуває чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку ст.186 КАС України.

                              СУДДЯ                                                                                                      Н.М. Спаських