Рішення

від 10.11.2020 по справі 240/14237/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/14237/20

категорія 111020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом до Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ, в якому просить:

- стягнути з рахунків у банку, що обслуговуються ВКФ "Антік" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 23102855) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 39709,14 грн.;

- накласти арешт на кошти та інші цінності ВКФ "Антік" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 23102855), що відкриті в установах банків на суму податкового боргу 39709,14 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем, який перебуває на обліку як платник податків, згідно облікової картки платника податків станом на дату звернення до суду рахується заборгованість у сумі 39709,14 грн. Також вказує, що у відповідача відсутнє будь-яке майно на яке можна було б звернути стягнення у погашення податкового боргу, а тому наявні підстави передбачені пп.20.1.33, ч.20.1, ст.20 Податкового кодексу України для накладення арешту на кошти та інші цінності ВКФ Антік у формі ТОВ, що знаходяться в банку.

Ухвалою суду від 01.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони повідомлялися належним чином про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зокрема, копія ухвали про відкриття провадження у справі була направлена двічі до Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ за адресою реєстрації місцезнаходження, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (10020, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Богунська, будинок 58), однак відправлення були повернуті на адресу суду із відміткою "за закінчення встановленого строку зберігання", "відсутня адреса".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Також, на виконання вимог статті 130 КАС України повідомлення про розгляд справи без виклику сторін по справі № 240/14237/20 розміщене 19 жовтня 2020 року на офіційному веб-сайті судової влади України та офіційному веб-сайті Житомирського окружного адміністративного суду, про що складена довідка від 19.10.2020.

За наведених обставин суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався, заяв чи клопотань суду не направив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виробничо-комерційна фірма "Антік" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 23102855) є юридичною особою та зареєстроване за адресою: 10020, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Богунська, будинок 58

Згідно наданої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області довідки про рахунки у Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ наявні відкриті рахунки в установах банків (а.с.8-9).

Відповідно до довідки про суми боргу по ВКФ "Антік" у формі ТОВ станом на 19.08.2020 року у Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ наявна заборгованість у розмірі 39709,14 грн, а саме

- з орендної плати з юридичних осіб в сумі 39570,45 грн., яких 36963,87грн. - основний платіж, 2606,58 грн. - штрафна санкція;

- з податку на нерухоме майно в сумі 138,69 грн. (штрафні санкції).

Заборгованість із орендної плати з юридичних осіб виникла у результаті несплати задекларованих сум податковою декларацією з плати за землю від 10.12.2018року та донарахованих сум податковим повідомленням-рішенням №0172315005 від 21.12.2018 (а.с.21).

Заборгованість із податку на нерухоме майно виникла у результаті несплати донарахованих сум податковим повідомленням-рішенням №0028655001 від 12.04.2018 року (а.с.16).

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України позивач направив на адресу відповідача податкові вимоги форми "Ю" №315955-50 від 21.12.2018. Проте, з незалежних від податкового органу причин вказана вимога повернулась з відміткою "за закінченням терміну зберігання", податковий борг відповідачем не погашено (а.с.25-26).

Заборгованість також підтверджується карткою особового рахунку платника податків (а.с.13-15).

Також, позивач зазначає, що у відповідача відсутнє будь-яке майно на яке можна було б звернути стягнення у погашення податкового боргу, а тому наявні підстави передбачені пп. 20.1.33, ч. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для накладення арешту на кошти та інші цінності ВКФ "Антік" у формі ТОВ, що знаходяться в банку.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах та накладення арешту на кошти та цінності ВКФ "Антік" у формі ТОВ, що відкриті в установах банку на суму податкового боргу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Отже, як встановлено, податковий борг Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ складає 39709,14 грн., який станом на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений відповідачем.

З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми Ю № 315955-50 від 21.12.2018 року на суму 24707,08 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ВКФ "Антік" у формі ТОВ податкового боргу в сумі 39709,14 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині накладення арешту на кошти та інші цінності ВКФ "Антік" у формі ТОВ, що відкриті в установах банків на суму податкового боргу, суд зазначає таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

Позивач вказує, що ним вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ВКФ Антік у формі ТОВ не зареєстровано право власності на нерухоме майно (а.с.10).

За ВКФ Антік у формі ТОВ не зареєстровано транспортних засобів, що підтверджується службовою запискою №843/02-32-33-03 від 12.12.2019року (а.с.11).

Згідно листа-відповіді ГУ Держпродспоживслужби за ВКФ Антік у формі ТОВ не зареєстровано сільськогосподарської техніки (а.с.12).

Отже, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки, відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом, не сплачений, відсутнє майно, наявні правові підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 39709,14 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ 43142454) до Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі ТОВ (вул. Богунська, 58, Житомир, 10020, код ЄДРПОУ 23102855) про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банку, що обслуговуються ВКФ "Антік" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 23102855) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 39709 (тридцять дев"ять тисяч сімсот дев"ять) грн. 14 коп.

Накласти арешт на кошти та інші цінності ВКФ "Антік" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 23102855), що відкриті в установах банків на суму податкового боргу 39709 (тридцять дев"ять тисяч сімсот дев"ять) грн. 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 10 листопада 2020 року.

Суддя О.Г. Попова