Ухвала

від 09.11.2020 по справі 300/3113/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"09" листопада 2020 р. справа № 300/3113/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви фермерського господарство "Житні Лани" до Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська обласна прокуратура, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат" про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Житні Лани" звернулося до суду з позовом до Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська обласна прокуратура, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат" про визнання протиправним та скасування рішення вісімнадцятої сесії Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 863-18/20 від 29 травня 2020 року "Про затвердження актів комісії та технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в натурі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі "Могилів" за межами населеного пункту с. Перерісль та передачі їх в оренду".

Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України(далі також - КАС України), порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як випливає із норми ч. 6 ст. 346 КАС України, завдання забезпечувати єдність судової практики із питань предметної юрисдикції судових спорів покладено на Велику Палату Верховного Суду.

Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року (справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як встановлено із змісту позовної заяви, відповідач у справі - Переріслянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області є органом місцевого самоврядування. Проте, із урахуванням трьох наведених вище критеріїв для розмежування судової юрисдикції, необхідно врахувати, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (наведений мотив узгоджується із правовим висновком, що міститься у п. п. 28 , 29 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

Такий висновок узгоджується ще й із нормою ч. 1-2 ст. 2 ЦК України, в силу якої учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування (суб`єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.

Отже, сам факт участі Переріслянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області у спірних правовідносинах, попри статус відповідача, як юридичної особи публічного права та органу місцевого самоврядування, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно та публічно правовий характер правовідносин.

Тому, визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору є характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, яким: затверджено акти комісії та технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в натурі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі «Могилів» невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту с. Перерісль Переріслянської сільської ради ОТГ та передано в оренду земельні ділянки (категорії земель: землі сільськогосподарського призначення), що входять до складу спадщини та перебувають в управлінні органу місцевого самоврядування, терміном на 7 років, але в будь-якому разі до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, товариству з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат".

Порушене право позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням, яке прийнято всупереч Закону було спричинено інтересам Переріслянської сільської ради збитки, оскільки відповідач своїм незаконним рішенням передав без проведення земельних торгів земельні ділянки: 2624085301:05:001:0001 площею 2,4217 га, 2624085300:01:001:0119 площею 22,0641 га, 2624085300:01:001:0117 площею 10,3348 га, не за їх реальною ринковою ціною оренди, а за збитковою ціною.

Крім того, позивач міг запропонувати вищу пропозицію орендної плати за спірні земельні ділянки, ніж орендна плата, яка визначена для ТОВ "Зірка Карпат", оскільки був один із заінтересованих осіб щодо отримання спірних земельних ділянок в користування (оренду) на ринкових та конкурсних умовах.

Надаючи оцінку характеру спірних правовідносин з огляду на позовні вимоги та їх підстави суд враховує, що згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Статтею 12 ЗК України передбачені повноваження сільських рад у галузі земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, прийняте Переріслянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області та оскаржуване у справі рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у такої особи вже виникло речове право оренди на земельну ділянку.

Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечує його реального захисту. Тому, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельних ділянок (паїв) має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про "цивільне" право.

Такий висновок узгоджується із правозастосовчою практикою Великої Палати Верховного Суду. Зокрема у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17 суд касаційної інстанції зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Тому, якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 8 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17).

В зв`язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що спір у даній справі, що розглядається стосується іншого речового права - права оренди земельних ділянок ТОВ "Зірка Карпат", яке підтверджується в тому числі й рішення вісімнадцятої сесії Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 863-18/20 від 29 травня 2020 року "Про затвердження актів комісії та технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в натурі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі "Могилів" за межами населеного пункту с. Перерісль та передачі їх в оренду", а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

У контексті наведених правових висновків необхідно врахувати, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про надання в оренду TOB Зірка Карпат земельних ділянок, не вступав у публічно-правові відносини саме з позивачем. Прийняте відповідачем та оскаржуване рішення про передачу в оренду земельних ділянок стосувалось іншої юридичної особи.

Тому, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових можливостей установлювати (визнавати) належність речових прав на земельну ділянку певній особі.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до положень статті 152 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» .

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права позивача.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 квітня 2020 року справа №522/6253/15-а (К/9901/7824/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 170, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити фермерському господарству "Житні Лани" у відкритті провадження в справі за позовом до Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська обласна прокуратура, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат" про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.