Рішення

від 10.11.2020 по справі 420/4058/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4058/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області оформлену наказом за № 15-1354/13-20-СГ від 29.01.2020 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та наданні цих земельних ділянок в оренду; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, та передати позивачу зазначені ділянки в оренду з урахуванням висновків суду по даній справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та наданні цих земельних ділянок в оренду. Проте відповідач неодноразово надавав відповіді та відмови, які не відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на адресу Головного управління надійшло клопотання Позивача від 10.12.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в довгострокову оренду земельних ділянок строком на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 206,0882 га із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів). За результатом розгляду клопотання, Головне управління наказом від 29.01.2020 № 15-1354/13-20-СГ відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та наданні в оренду з підстав відсутності матеріалів землевпорядного проектування у наданому на розгляд проекті землеустрою.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27.12.2012 року Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області прийняла розпорядження № 1221/А-2012, яким надала дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в дострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 217,45 га ріллі та 53,6 га пасовищ для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не надані у власність або користування та перебувають у запасі на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 розробив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Проект землеустрою був погоджений Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про що повідомлено листом від 02.11.2015 року № 01-17/2887.

Відділ Держгеокадастру в Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надав перелік обмежень у використанні земельної ділянки № 19-1522-0.12.575/2-16 від 23.02.2016 року. Листом № 19-1522-0.1-583/2-17 від 03.03.2017 року Відділом Держгеокадастру в Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області внесено зміни до переліку обмежень у використанні земельної ділянки № 19-1522-0.12.575/2-16 від 23.02.2016 року.

Проект землеустрою був погоджений Відділом Держгеокадастру у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відповідно до Висновку від 11.03.2016 року № 39/41-16.

Відокремленим підрозділом басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю Причорноморський центр водних ресурсів та ґрунтів своїми листами № 232/03, № 233/03, № 234/03, № 236/03, № 235/03, № 237/03 від 28.11.2018 року про ґрунтову характеристику земельної ділянки було повідомлено, що ґрунти на земельних ділянках не відносяться до особливо цінних ґрунтів регіонального значення.

Проект землеустрою містить: відомості про обчислення площі земельних ділянок, які перевірено та внесено до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Писарем Сергієм Олександровичем 23.06.2016 року, про що міститься відповідна відмітка на документах; кадастрові плани земельних ділянок, які перевірено та внесено до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Писарем Сергієм Олександровичем 23.06.2016 року, про що міститься відповідна відмітка на документах.

Земельні ділянки було внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319.

Проект землеустрою містить: Акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 21.09.2015 року щодо кожної із земельних ділянок, які погоджені позивачем, виконавцем робіт інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 , власниками/користувачами суміжних земельних ділянок, Гаївським сільським головою Рустамовим А.Х., представником ПАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго ; графічні матеріали - плани відведення земельних ділянок, креслення перенесення меж земельних ділянок в натуру, агрохімічні паспорти земельних ділянок; витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок за 2017 та 2019 роки.

Проект землеустрою був погоджений відповідними установами, уповноваженим державним реєстратором Писарем Сергієм Олександровичем було здійснено перевірку на відповідність положень відповідно чинного законодавства, про що свідчить штамп реєстратора про перевірку документації землеустрою від 23.06.2016 року, проект було подано прошитим та скріпленим підписом і печаткою розробника документації, в якому були наявні матеріали геодезичних вишукувань та пункти геодезичної мережі, а кадастровий план відповідав вимогам ст.34 Закону України Про Державний земельний кадастр .

На момент подання на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства було відкрито поземельну книгу на дані земельні ділянки, яка відкривається в момент здійснення перевірки уповноваженим державним реєстратором поданої документації, із погодженням усіма установами на розгляд, після чого присвоюється кадастровий номер.

26.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельних в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 206,0882 га, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом № В-9109/0-5090/0/37-18 від 20.07.2018 року у відповідь відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на те, що оскільки земельна ділянка (кадастровий номер 5123981100:01:001:0321) розташована на агровиробничій групі ґрунтів 121е, яка відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів , затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2013 р. № 245 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 28.10.2003 р. № 979/8300, відноситься до особливо цінних груп ґрунтів, тому відповідно до ст.9 ЗУ Про державну експертизу землевпорядної документації від 17.04.2004 № 1809-VI проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

Після здійснення обстеження стану ґрунтів відокремленим підрозділом басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю Причорноморський центр водних ресурсів та ґрунтів , ОСОБА_1 з відповідними матеріалами обстеження звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з повторною заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 206,0882 га, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані па території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом № В-3485/0-2416/0/37-19 від 25.04.2019 року у відповідь відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на: стаття 50 ЗУ Про землеустрій передбачає зокрема матеріали геодезичних вишукувань; у поданих на розгляд матеріалах відсутні відомості щодо відповідності розробника документації із землеустрою вимогам статті 5 ЗУ Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність ; крім того надати обґрунтування зміни угідь земельної ділянки.

Позивач зазначає, що проект землеустрою був поданий відповідачеві прошитим та скріпленим підписом і печаткою розробника документації, в якому були наявні матеріали геодезичних вишукувань, про що міститься посилання у змісті проекту; проект землеустрою також був погоджений відповідними установами, уповноваженим державним реєстратором Писарем Сергієм Олександровичем було здійснено перевірку на відповідність положень відповідно чинного законодавства, про що свідчить штамп реєстратора про перевірку документації землеустрою від 23.06.2016 р.; проект землеустрою був доповнений завіреною копією кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника № 012194, що був виданий 04.06.2014 р. ОСОБА_2 ; посилання відповідача на відсутність у проекті землеустрою обґрунтування зміни угідь земельної ділянки є незрозумілим, оскільки позивач не має наміру проводити зміну угідь земельних ділянок.

16.09.2019 року ОСОБА_1 знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства, загального площею 206,0882 га, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наказом № 15-8932/13-19-СГ від 30.11.2019 року відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з наступних підстав: відсутність матеріалів землевпорядного проектування у наданому на розгляд проекті землеустрою.

Позивач зазначає, що Проект на сторінках 183-197 містить матеріали землевпорядного проектування, посилання на їх наявність міститься у змісті проекту, який в прошитому та пронумерованому вигляді подавався до Відповідача на затвердження.

На підставі даних матеріалів землевпорядного проектування, каталогів координат та кадастрових планів земельних ділянок, уповноваженим державним реєстратором Писарем Сергієм Олександровичем було здійснено перевірку даної документації на відповідність положень відповідно чинного законодавства, про що свідчить штамп реєстратора про перевірку документації землеустрою від 23.06.2016 р., державним реєстратором було відкрито поземельну книгу на дані земельні ділянки, яка відкривається в момент здійснення такої перевірки, після чого земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери.

10.12.2019 року ОСОБА_1 черговий раз звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 206,0882 га, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наказом № 15-1354/13-20-СГ від 29.01.2020 року повторно відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з тотожних підстав, а саме: відсутність матеріалів землевпорядного проектування у наданому на розгляд проекті землеустрою.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про звернення громадян звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно положень ст.15 Закону України Про звернення громадян органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про звернення громадян органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті а частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.4 ст.123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч.10 ст.123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.13 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов`язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно з ч.7 ст.186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій ; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Суд погоджується з позивачем, що протягом розгляду його заяв про затвердження проекту землеустрою відповідачем неодноразово надавались у відповідь листи з порушенням встановленого Земельним кодексом України строку.

При цьому, будь-яких доказів в спростування вказаних обставин відповідач під час розгляду справи до суду не надав.

Згідно з ст.50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд погоджується з позивачем, що у висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків, а відповідачем кожного разу визначався різний перелік недоліків проекту землеустрою, відмова у погодженні проекту землеустрою надавалась на підставі нових недоліків, але попередні недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку, було усунуто.

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою був погоджений відповідними установами, уповноваженим державним реєстратором Писарем Сергієм Олександровичем було здійснено перевірку на відповідність положень відповідно до чинного законодавства, про що свідчить штамп реєстратора про перевірку документації землеустрою від 23.06.2016 року, проект було подано прошитим та скріпленим підписом і печаткою розробника документації, в якому були наявні матеріали геодезичних вишукувань та пункти геодезичної мережі, а кадастровий план відповідав вимогам ст.34 Закону України Про Державний земельний кадастр , проект не потребував проведення обов`язкової державної експертизи, у проекті містилися матеріали землевпорядного проектування та інші необхідні матеріали, що передбачені ст.50 Закону України Про землеустрій .

Суд погоджується з позивачем, що проект на сторінках 183-197 містить матеріали землевпорядного проектування, а посилання на їх наявність міститься у змісті проекту, який в прошитому та пронумерованому вигляді подавався до відповідача на затвердження.

За таких обставин, на думку суду, поданий до відповідача на затвердження проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 206,0882 га, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів), відповідав встановленим законодавством вимогам.

При цьому, будь-яких доказів в спростування вказаних обставин відповідач під час розгляду справи до суду не надав.

Згідно з ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-1354/13-20-СГ від 29.01.2020 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у користування земельної ділянки, прийнятий відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області оформлена наказом за № 15-1354/13-20-СГ від 29.01.2020 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та наданні цих земельних ділянок в оренду, є протиправною.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як вже було зазначено, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпними та не потребують додаткового розширеного тлумачення, а саме: невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Разом з цим, в оскаржуваному наказі № 15-1354/13-20-СГ від 29.01.2020 року відповідачем чітко не зазначено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 39765871) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області оформлену наказом за № 15-1354/13-20-СГ від 29.01.2020 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та наданні цих земельних ділянок в оренду.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальний розмір земельних ділянок - 206,0882 га, кадастрові номери: 5123981100:01:001:0321, 5123981100:01:002:0296, 5123981100:01:002:0297, 5123981100:01:002:0298, 5123981100:01:002:0290, 5123981100:01:002:0295, 5123981100:01:001:0320, 5123981100:01:001:0318, 5123981100:01:002:0292, 5123981100:01:001:0317, 5123981100:01:002:0293, 5123981100:01:002:0294, 5123981100:01:002:0291, 5123981100:01:001:0319, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог в розмірі 840,80 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко