Постанова

від 03.11.2020 по справі 520/63/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р.Справа № 520/63/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача: Зіноватого В.В.,

представника відповідача: Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.06.20 року по справі № 520/63/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-2001"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-2001", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.10.2019 №00000590502 "форма Р", винесеного ГУ ДПС у Харківській області про донарахування зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1228518,75 грн., в тому числі 982815 грн. - сума збільшення податкових зобов`язань та 245703,75 грн.- штрафна санкція.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу про донарахування зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2019 №00000590502 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 808523,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 202130,75 грн., усього на суму 1010653,75 грн.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Стягнуто на користь ТОВ " Олімп-2001" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області судовий збір у сумі 15159 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 81 коп.

Стягнуто на користь ТОВ " Олімп-2001" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області витрати на правничу допомогу у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03.11.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління Державної податкової служби у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Олімп-2001 , за результатами якої складено акт від 16.09.2019 №36/20-40-05-02-08/31555986 (а.с.10-68, т.1)

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення позивачем: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140 ст.140 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 982815,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 174292,00 грн., за 2 квартал 2019 на суму 808523,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2019 №00000590502, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1228518,75 грн., в тому числі основний платіж 982815,00 грн. та штрафні санкції 245703,75 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження відповідного рішення та рішенням ДПС України від 20.12.2019 № 13950/6/99-00-08-05-01 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з прийнятим рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ Сінтальмо Груп укладено договір поставки від 31.03.2015 № 3/03/15, відповідно до умов якого ТОВ Сінтальмо Груп зобов`язується поставити у власність позивачу, а позивач прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у накладних, що складають невід`ємну частину цього Договору.

Згідно з пунктом п.3.1. Договору поставка товару здійснюється у термін 10 календарних дів на умовах DDP на склад Покупця (Харківська область, смт. Пісочин, вул. Заводська/Чапаєва, буд. 18/86). Разом з товаром, що постачається постачальник передає покупцю видаткову накладну.

З долученого до матеріалів справи договору, укладеного з ТОВ Сінтальмо Групп від 31.03.2015 встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015; у випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про свій намір його розірвати, він вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах (п.8.1, 8.3 Договору).

Відвантаження ТМЦ за вказаним договором проведено на підставі накладних (а.с.177-202, т.1) та відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.6311 розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 30.06.2019 рахується кредиторська заборгованість в сумі 786796,84 грн., що виникла 24.09.2015.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кожексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.си.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кожексу України, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кожексу України, інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зобов`язання - це заборгованість підприємства, котра виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто, під кредиторською заборгованістю мається на увазі заборгованість підприємства перед іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов`язання її погашення в певний строк.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання (далі - П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.

Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 П(С)БО 11, зобов`язання, за строком погашення зобов`язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства).

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи зміст п. 5 П(С)БО 11 зобов`язання, можна дійти висновку, що під словосполученням не підлягає погашенню слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не буде погашена.

Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення. Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов`язком боржника. З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов`язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення.

Відповідно до ст.ст. 257, 260 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов`язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, у разі якщо зобов`язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов`язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в ч. 5 ст. 261 ЦК України, та кореспондується зі ст. 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 264 Цивільного кодексу України, визначено порядок переривання позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1, 3 264 ЦК України).

Відповідно до правових висновків викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі 820/5386/19, від 30.07.2019 у справі 820/568/13 встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, тощо.

Отже, дією по визнанню боргу може бути дія по підписанню актів зарахування зустрічних однорідних вимог, в яких визначена сума заборгованості, і боржник її визнає.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Судовим розглядом встановлено, що 01.02.2019 між позивачем та ТОВ Сінтальмо Групп підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 01.01.2019, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Стосовно висновків податкового органу, що за позивачем безпідставно обліковуються довгострокові зобов`язання перед засновниками товариства у загальному розмірі 3705000.00 грн., у зв`язку з відсутністю доказів переходу кредиторської заборгованості від АТ Олімп до ТОВ Олімп-2001 , колегія суддів зазначає наступне.

Долученим до матеріалів справи протоколом № 1 від 04.01.2012 загальних зборів акціонерів акціонерного товариства ОЛІМП (ідентифікаційний код юридичної особи: 31555986) у зв`язку з проведенням процедури реорганізації шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю ОЛІМП-2001 затверджено передавальний акт та ліквідаційний баланс АТ ОЛІМП , правонаступником якого є TOB ОЛІМІ 1-2001 .

Згідно з пунктом 1.2 Статуту ТОВ ОЛІМП-2001 товариство є новим правонаступником майна, майнових прав та обов`язків акціонерного товариства ОЛІМП (ЄДРПОУ 31555986).

Аналогічна інформація міститься у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його у часників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми; у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не мас статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців га їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу га фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться із Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Колегія суддів звертає увагу, 03.10.2011 між AT ОЛІМП , правонаступником якого є позивач та засновником ОСОБА_1 укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, та 03.10.2011 між AT ОЛІМП , правонаступником якого є позивач та засновником ОСОБА_2 укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги

Вказані договори є ідентичними за змістом та відповідно до пункту 1.1. зазначених вище Договорів засновники надають підприємству фінансову допомогу, а підприємство зобов`язане повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Згідно з пунктом 2.1., 3.1 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.10.2011, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1855000,00 грн. (за двома договорами сума позики дорівнює 3750000 грн.). Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою засновників. Повернення грошових коштів проводиться шляхом їх видачі з каси підприємства або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок засновників.

Відповідно до п. 8.1. Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.10.2011 зафіксовано, що цей договір вступає в силу з моменту пою підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цього Договору у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, то звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок семиденний строк від дня пред`явлення вимоїн, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що з урахуванням того, що зазначеними вище Договорами про надання фінансової допомоги строк виконання зобов`язання з повернення грошових коштів встановлений визначеним моментом пред`явлення вимоги, та зважаючи на те, що від засновників на адресу ТОВ ОЛІМП-2001 до моменту перевірки платника податків, не надходило жодної вимоги про повернення грошових коштів, відтак право вимоги ОСОБА_3 до підприємства не наступило, та продовжує існувати до моменту повного виконання зобов`язань зі сторони ТОВ ОЛІМП-2001 .

Доказів протилежного відповідачем суду не надано, судовим розглядом не спростована вказана обставина.

Крім того, зі змісту акту перевірки встановлено, предметом документальної планової виїзної перевірки позивача був виключно звітний період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

Між тим, в силу припису абз. 1 п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на вищенаведене, контролюючим органом фактично встановлено порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, яке вчинене позивачем у звітних періодах за 2011-2015 роки, а тому в даному випадку строк давності для проведення перевірки та притягнення платника до відповідальності, встановлений ст. 102 ПК України, на момент проведення ГУ ДФС Харківській області планової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 16.09.2019 № 36/20-40-05-02-08/31555986 сплинув.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, а також за результатом дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу та судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 6 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до матеріалів справи долучено: договір про надання юридичних послуг від 25.10.2019 № 25/10-1, акт виконаних робіт за договором від 25.10.2019 № 25/10-1, орієнтовний розрахунок витрат платіжні доручення на здійснення оплати № 1864 від 25.10.2019, виписка по рахункам за 25.10.2019.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відтак судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року по справі №520/63/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 10.11.2020 року