Рішення

від 05.11.2020 по справі 547/563/20

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/563/20

Провадження №2/547/339/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,

представника позивача - адвоката В.В.Трембача,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у приміщенні Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Фермерського господарства "Славута" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Саундерс Агро", третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дощенко Оксана Вікторівна, про визнання недійним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації іншого речового права з підстави подвійної реєстрації права,

представники відповідача ТОВ "Саундерс Агро" - адвокати І.В.Близнюк, Я.В.Бідюк,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору Е028 від 02.09.2016, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ "Саундерс Агро" про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) з кадастровим номером 5324588000:00:007:0041 площею 3,88 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яка належить ОСОБА_2 , а також скасування державної реєстрації іншого речового права ТОВ "Саундерс Агро" за вказаним договором емфітевзису, яке зареєстровано приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу О.В.Дощенком 01.06.2016 до 2316 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірний договір укладено і право емфітевзису зареєстровано протягом строку дії договору оренди землі від 11.08.2011, що укладений між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 на строк 49 років. Третя особа, діючи як державний реєстратор, не пересвідчився у існуванні більш ранньої реєстрації права оренди землі за ФГ "Славута", допустив подвійну реєстрацію двох договорів на право користування однією й тією ж земельною ділянкою за двома різними юридичними особами.

Укладення відповідачами спірного договору суперечить ЦК України, Законів України "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порушує права позивача як орендаря, який не припиняв використання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Судове засідання 30.09.2020 відкладено за клопотанням представника відповідача ТОВ "Саундерс Агро" І.В.Близнюка, оскільки він повідомив про укладення 30.09.2020 договору про надання правової допомоги з ТОВ "Саундерс Агро". Також судом витребувано копію реєстраційної справи у Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області.

У судовому засіданні 05.11.2020 суд відмовив представникові відповідача ТОВ "Саундерс Агро" Я.В.Бідюк у її клопотанні від 05.11.2020 про витребування у Відділі у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області копії договору оренди землі від 11.08.2011, що укладений між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 , і додатків до нього, оскільки копія вказаних документів вже є у матеріалах справи, у т.ч. довідка Відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про реєстрацію права оренди ФГ "Славута" за договором оренди землі від 11.08.2011.

У судовому засіданні 05.11.2020 суд відмовив представникові відповідача ТОВ "Саундерс Агро" Я.В.Бідюк у її клопотанні від 05.11.2020 про відкладення розгляду справи з метою забезпечення участі Я.В.Бідюк у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Суд зазначив, зокрема, що юридична особа не обмежена у кількості представників; 30.09.2020 було відкладено розгляд справи за клопотанням іншого представника ТОВ "Саундерс Агро" (І.В.Близнюка) для складення відзиву, який складено 04.11.2020, тобто більш як через місяць після задоволення судом первинного клопотання; відповідачем допущено фактично повторну неявку представника у судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи; суд керується, у т.ч. принципами пропорційності, змагальності і диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідач ТОВ "Саундерс Агро" у відзиві від 04.11.2020 заперечувало проти позову. Договір емфітевзису містив застереження ОСОБА_2 про відсутність будь-яких правочинів щодо його земельної ділянки, у т.ч. договорів оренди. ОСОБА_2 у повному розмірі отримав плату за договором емфітевзису. Приватний нотаріус О.В.Дощенко 06.10.2016 правомірно зареєстрував право за договором емфітевзису через відсутність інших зареєстрованих прав щодо земельної ділянки.

Третя особа приватний нотаріус О.В.Дощенко просила суд розглянути справу за її відсутності. Склала письмове пояснення яким зазначила, що реєстраційні справи формуються у паперовій і електронній формах. Спірний договір містив застереження, що стосовно земельної ділянки не укладено інших правочинів. До 2013 року право оренди реєструвалося у паперовій формі з одночасним перенесенням відомостей до автоматизованої системи Державного земельного кадастру. У практиці трапляються випадки коли договори оренди землі, що буди укладені до 2013 року, містять відмітку про їх державну реєстрацію, однак лише у паперовому вигляді і у поземельній книзі, але без перенесення відомостей до автоматизованої системи ДЗК.

Неявка у судове засідання представників ТОВ "Саундерс Агро", третьої особи чи її представника відповідно до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, наголосив, що право за спірним договором емфітевзису виникло і зареєстровано протягом дії договору оренди землі з первинним землекористувачем. Подвійна реєстрація прав щодо однієї земельної ділянки не допускається. Третя особа, як державний реєстратор, не зробив відповідних запитів до органів ДЗК щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що договір емфітевзису укладено поза його волею. Представник, якому він дав доручення, обманув ОСОБА_2 . Він надавав доручення для того, щоб розірвати договір із ФГ "Славута" і вже після цього укласти договір із ТОВ "Саундерс Агро". Договір із ФГ "Славутою" не розривався.

Вислухавши пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , вивчивши письмові заяви учасників справи, матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідач ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 418992 від 12.03.2008 є власником земельної ділянки на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області площею 3,88 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324588000:00:007:0041 (а.с. 18).

Позивач ФГ "Славута", як орендар, та відповідач ОСОБА_2 , як орендодавець 10.08.2011 уклали договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки строком на 49 років. Пунктом 42 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір містить відмітку про його реєстрацію в Семенівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 15.12.2011 за № 532450004001107 (а.с. 13-15).

Листом Відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.02.2020 № 105/115-20 підтверджено реєстрацію згаданого договору оренди землі на строк 49 років (а.с. 17).

Сторонами договору оренди землі складено акт прийому передачі земельної ділянки б/н і без дати (а.с. 16).

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дати укладення та державної реєстрації договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 5 ст. 126Земельного кодексу України (в редакції на час реєстрації договору) (далі ЗК) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є закон "Про оренду землі". За змістом ст.ст. 18, 20 ЦК цього укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020, справа № 322/1178/17, зазначила, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦК є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК.

Із урахуванням зазначених норм матеріального права і висновків Верховного Суду випливає, що 49-річний строк дії договору оренди землі від 10.08.2011, укладеного між ФГ "Славута" і ОСОБА_2 , починається з дати його реєстрації - 15.12.2011.

Отже позивач ФГ "Славута" у встановленому порядку набув відповідне право оренди земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відтак, відсутність у наданих чи сформованих третьою особою витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про існуюче у позивача з 15.12.2011 право оренди земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на строк 49 років, тобто їх неповнота, не спростовує встановленого законом пріоритету паперового носія перед відомостями ДЗК.

Відповідно до договору Е028 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 02.09.2016 відповідач ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_5 , передав відповідачеві ТОВ "Саундерс Агро", як землекористувачеві, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб земельною ділянкою кадастровий номер 5324588000:00:007:0041 площею 3,8762 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, терміном 2316 рік. Право користування (емфітевзис) підлягає державні реєстрації (а.с. 85-90).

Рішенням третьої особи - приватного нотаріуса О.В.Дощенко від 10.10.2016 № 31791459 проведено, зокрема, державну реєстрацію іншого речового права ТОВ "Саундрс Агро" - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зі строком дії 2316 рік за вказаним договором емфітевзису Е028 від 02.09.2016; номер запису про інше речове право 16820170 (а.с. 92)

Отже спірний договір емфітевзису Е028 від 02.09.2016 укладено, а відповідне право (емфітевзис) зареєстроване третьою особою ОСОБА_6 за відповідачем ТОВ "Саундерс Агро" протягом строку дії договору оренди землі від 10.08.2011 б/н, укладеного між ФГ "Славута" і ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 102 1 ЗК право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державній реєстрації прав підлягає право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно ст. 3 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Ч. 3 ст. 215 ЦК визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі").

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Одна й та ж сама земельна ділянка не може одночасно орендуватися чи використовуватися на праві емфітевзису різними юридичними особами (орендарями, землекористувачами). Укладення наступного правочину щодо користування земельною ділянкою можливе лише після припинення дії попереднього правочину: договору оренди землі - припинення права оренди попереднього орендаря.

Крім того, слід зазначити, що як ЦК і ЗК, так і закони України "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не передбачають подвійної реєстрації права на земельну ділянку, адже така реєстрація суперечила б змісту відносин оренди землі чи емфітевзису, та могла призвести до наявності багатьох повноправних і законних користувачів однієї й тієї ж земельної ділянки.

Відтак суд робить висновок про наявність достатніх правових підстав для визнання недійсним спірного договору емфітевзису , оскільки його укладено, і відповідне право емфітевзису зареєстровано за відповідачем ТОВ "Саундерс Агро", протягом строку дії раніше укладеного між ФГ "Славута" і ОСОБА_2 договору оренди землі від 10.08.2011 б/н, зареєстрованого 15.12.2011, щодо однієї й тієї ж земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Верховний Суд України і Верховний Суд неодноразово висловлювали правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав згідно договорів. Рішення державного реєстратора підлягає скасуванню не лише із підстав недійсності оспорюваного договору оренди, але й з підстав порушення державним реєстратором норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час вчинення відповідних реєстраційних дій. Протиправні дії і рішення державного реєстратора призводять до виникнення ситуації з подвійною реєстрацією права користування землею на одну і ту саму земельну ділянку за різними особами.

Велика Палата Верховного Суду у п. 74 постанови від 29.05.2019 № 367/2022/15-ц (14-376цс18) звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Відтак суд робить висновок, що спірна реєстраційна дія і рішення третьої особи, як державного реєстратора, законодавству не відповідали, оскільки відомості про реєстрацію договору оренди на паперовому носієві мають пріоритет над відсутніми у державному земельному кадастрі відомостями про існуюче у позивача 49-річне право оренди землі.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення приватного нотаріуса) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив , що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Спір у цій справі пов`язаний із вимогами про визнання недійсним договору емфітевзису і скасування рішення про державну реєстрацію права емфітевзису цієї земельної ділянки на підставі оспорюваного договору, з тих підстав, зокрема, що спірний договір емфітевзису укладений до закінчення строку дії раніше укладеного з позивачем договору оренди землі, а оскаржуване рішення зумовило існування "подвійної реєстрації" права на земельну ділянку та порушення прав позивача, який має чинний договір оренди землі.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд керується принципом "jura novit curia" або "суд знає закони".

Відтак, визнаючи недійсним спірний договір емфітевзису Е028 від 02.09.2016, суд також скасовує рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію відповідного права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з одночасним припиненням прав емфітевзису у відповідача ТОВ "Саундерс Агро".

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача ОСОБА_2 повністю судові витрати зі сплати позивачем судового збору у сумі 4204,00 грн (а.с. 5), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача ОСОБА_2 . Доказів неправомірних дій його представника ОСОБА_5 під час укладення спірного договору емфітевзису чи обізнаності ТОВ "Саундерс Агро" про існування чинного договору оренди землі під час укладення спірного договору емфітевзису судові не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати недійсним договір Е028 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 02.09.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324588000:00:007:0041 площею 3,8762 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що укладений між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Саундерс Агро".

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право 16820170 про проведену державну реєстрацію права за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31791459 від 10.10.2016 приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дощенко Оксани Вікторівни, щодо права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зі строком дії до 2316 року за договором емфітевзису Е028 від 02.09.2016, з одночасним припиненням права емфітевзис Товариства з обмеженою відповідальністю "Саундерс Агро" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324588000:00:007:0041 площею 3,8762 га.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства "Славута" 4204,00 грн судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Фермерське господарство "Славута" (Полтавська обл., Семенівський р-н., с. Устимівка; ідентифікаційний код 30837579).

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Саундерс Агро" (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Котлова, 145; ідентифікаційний код 35939593).

Третя особа - Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дощенко Оксана Вікторівна (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Перемоги, 4).

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 10.11.2020.