Постанова

від 10.11.2020 по справі 640/1146/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1146/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

При секретарі: Лащевської Д.О.,

За участю представника позивача: Білоус О.В.,

представника відповідача: Пущук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Асторг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Асторг звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 №№ 0055911404, 0055901404.

Позов обґрунтовано тим, що операції з контрагентами ТОВ Ардо Трейд і з ТОВ Агротрейд Компані є реальними та підтверджуються всіма необхідними первинними документами, що подавалися під час податкової перевірки, однак безпідставно не були враховані контролюючим органом через окремі недоліки.

Крім того, позивач вказує на необґрунтованість висновків податкового органу щодо ймовірності порушення позивачем податкового законодавства за ланцюгом постачання між його контрагентами та іншими суб`єктами господарювання, оскільки він не несе та не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства підприємствами по ланцюгу постачання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0055911404 та №0055901404.

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у договорах, укладених між позивачем та його контрагентами, не зазначено розрахунковий рахунок на який ТОВ ТД Асторг мало перераховувати кошти за надані послуги.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що до матеріалів перевірки не надано усі підтверджуючі документи, а саме: додатки до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Вказує на розбіжність у товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ Агротрейд-Компані та у сертифікатах якості на макуху.

Крім того, у апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві просить замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання апелянта таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що господарські операції з ТОВ Ардо Трейд та ТОВ Агротрейд Компані підтверджено відповідними первинними документами, відображеними у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність та економічний результат підтверджені, а отже висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу позивачем вказано, що доводи апелянта щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Ардо Трейд та ТОВ Агротрейд Компані спростовуються матеріалами справи та дослідженими у суді першої інстанції первинними документами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.09.2018 по 17.09.2018 відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ТД Асторг з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Ардо Трейд за грудень 2016 року та з ТОВ Агротрейд Компані за листопад-грудень 2016 року та лютий 2017 року, за результатами якої складено Акт від 24.09.2018 № 928/26-15-14-04-05/36798200.

Під час проведення перевірки позивачем встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до:

- заниження ПДВ, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 684 108,00 грн., у т.ч. за листопад 2016 року на 150 941,00 грн., за грудень 2016 року на 533 167,00 грн.;

- завищення від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 695 873,00 грн., у тому числі за грудень 1 486 735,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 209 138,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 24.09.2018 № 928/26-15-14-04-05/36798200 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018:

1) № 0055911404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ усього на суму 1 695 873 грн., з яких 1 486 735 грн. - за грудень 2016 року та 209 138 грн. - за лютий 2017 року;

2) № 0055901404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 855 135 грн., у тому числі 684 108 грн. - за основним зобов`язанням та на 171 027,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДФС України від 28.12.2018 № 42235/6/99-99-11.04-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 №№ 0055911404, 0055901404 - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних рішень шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у Акті перевірки, відтак наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ ТД Асторг і ТОВ Ардо Трейд укладено договори:

- про надання послуг від 12.12.2016 № 12/12-16, предметом якого є надання послуг з розповсюдження інформації про діяльність позивача;

- про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 19.12.2016 б/н, предметом якого є надання послуг зі складання звітності;

- про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 12.12.2016 № 12,

- про надання клінінгових послуг від 19.12.2016 № 19/12,

- складського зберігання від 19.12.2016 б/н,

- про вантажно-розвантажувальні роботи від 19.12.2016 б/н.

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом за наведеними договорами позивачем надано:

1) за договором про надання послуг від 12.12.2016 № 12/12-16: додаток № 1 до вказаного договору, в якому затверджена відповідна специфікація, строки надання послуг та вартість кожної з них, звіт про надання послуг від 30.12.2016, в якому зазначено, які конкретно послуги надані позивачу вказаним контрагентом, акт надання послуг від 30.12.2016 № 3;

2) за договором про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 19.12.2016 б/н: акт надання послуг від 30.12.2016 № 5;

3) за договором про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 12.12.2016 № 12: акти приймання-передачі транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 12.12.2016, в якому міститься інформація про конкретні транспортні засоби, щодо яких надані послуги (виконано ремонтні роботи); наряди-замовлення на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 12.12.2016 №№ 12/12-1, 12/12-2, 12/12-3, акт надання послуг від 30.12.2016 № 1;

4) за договором про надання клінінгових послуг від 19.12.2016 № 19/12: акт погодження ціни від 19.12.2016, що є додатком № 1 до цього договору та в якому визначені конкретні об`єкти, щодо яких будуть виконуватися клінінгові роботи, їх адреси, види прибирань та строк надання послуг, акт надання послуг від 30.12.2016 № 4;

5) за договором складського зберігання від 19.12.2016 б/н: складська квитанція від 19.12.2016 № 19/12, в якій визначено конкретні товари, що були прийняті контрагентом позивача на збергінання, їх кількість та вартість (крильця курячі, гомілки курячі, крило тощо), акт надання послуг від 30.12.2016 № 2;

6) за договором про вантажно-розвантажувальні роботи від 19.12.2016 б/н: акт надання послуг від 30.12.2016 № 6.

Окрім того, у перевіряємому періоду між ТОВ ТД Асторг і ТОВ Агротрейд Компані укладено договори поставки від 12.08.2016 №№ 12-08/16-1, 12-08/16-2, предметом яких є поставка рослинної олії та соєвої макухи.

На підтвердження виконання операцій з вказаним контрагентом за наведеними договорами поставки позивачем надано видаткові накладні від 03.11.2016 №129, №130, №131, від 04.11.2016 № 132, №133, №134, від 06.11.2016 № 137, №138, №139, №140, від 11.11.2016 № 149, №150, від 10.12.2016 № 160, №161, від 11.12.2016 № 162, №163, від 14.12.2016 № 169, №170, від 17.12.2016 № 172, від 22.12.2016 № 178, №179, від 24.12.2016 № 182, №183, від 31.12.2016 № 192, №193, від 05.11.2016 № 136, №135, від 07.11.2016 №143, №141, №142, від 12.11.2016 № 152, від 13.11.2016 № 153, від 12.12.2016 № 166, №163, від 15.12.2016 № 171, №163, від 16.12.2016 № 173, від 23.12.2016 № 180, №181, від 31.12.2016 № 195, від 03.02.2017 № 32, №33, від 04.02.2017 №34, №35, рахунки на оплату від 03.11.2016 № 122, №123, №124, від 04.11.2016 № 125, №126, №127, від 06.11.2016 № 130, №131, №133, від 11.11.2016 № 144, №145, від 10.12.2016 № 155, №156, від 11.12.2016 № 157, №158, від 14.12.2016 № 164, №165, від 17.12.2016 № 168, від 22.12.2016 № 173, №174, від 24.12.2016 № 178, №179, від 31.12.2016 № 187, №188, від 05.11.2016 № 129, №128, від 07.11.2016 № 137, від 12.11.2016 № 146, від 13.11.2016 № 147, від 12.12.2016 № 162, №158, від 15.12.2016 № 167, №158, від 16.12.2016 № 169, від 23.12.2016 № 176, №177, від 07.11.2016 № 134, №135, від 31.12.2016 № 190, від 03.02.2017 № 30, №31, від 04.02.2017 № 30, №31, а також платіжні доручення.

Також позивачем надано товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування товару, придбаного ним в ТОВ Агротрейд Компані за вищезазначеними договорами поставки, та сертифікати якості придбаного товару.

У свою чергу, товар, придбаний позивачем у вказаного контрагента, був використаний в його господарській діяльності шляхом реалізації філіям Бориспільський комбікормовий завод та Київкомбікорм ТОВ Комплекс Агромарс за договорами від 18.03.2015 №№ 172/2015/КАМ10, 173/2015/КАМ10, від 20.03.2015 № 187/2015/КАМ10, що підтверджується: видатковими накладними від 03.11.2016 № 4778, №4777, від 04.11.2016 № 4825, №4826, від 06.11.2016 №4851, №4852, №4850, №4848, від 11.11.2016 № 4926, від 10.12.2016 № 5432, від 11.12.2016 №5434, від 14.12.2016 № 5496, від 17.12.2016 № 5580, від 22.12.2016 № 5669, від 24.12.2016 № 5470, від 31.12.2016 № 5846, від 05.11.2016 № 4847, №4827, від 07.11.2016 № 4854, №4853, від 12.11.2016 № 4934, від 13.11.2016 № 907, від 12.12.2016 №5454, від 16.12.2016 № 5526 та №5572, від 23.12.2016 № 5732, від 02.11.2016 №522, від 03.02.2017 № 600, від 04.02.2017 № 601, рахунками на оплату від 03.11.2016 № 873, №871, від 04.11.2016 №876, №877, від 06.11.2016 № 886, №885, №884, №883, від 11.11.2016 № 902, від 10.12.2016 № 1022, від 11.12.2016 № 1024, від 14.12.2016 № 1039, від 17.12.2016 № 1063, від 22.12.2016 № 1079, від 24.12.2016 № 1096, від 31.12.2016 № 1109, від 05.11.2016 № 882, №879, від 07.11.2016 № 888, від 12.11.2016 № 905, від 13.11.2016 № 907, від 12.12.2016 № 1032, ввід 16.12.2016 №№ 1049, 1056, від 23.12.2016 № 1087, від 07.11.2016 № 887, 02.02.2017 № 92, від 03.02.2017 № 106, від 04.02.2017 № 107, а також виписками по особовому рахунку позивача в АТ Таскомбанк та довіреностями на отримання товару від позивача.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення послуг у ТОВ Ардо Трейд та отримання товару у ТОВ Агротрейд Компані для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Поставлені ТОВ Агротрейд Компані товари на користь позивача були використані в господарській діяльності позивача - шляхом реалізації філіям Бориспільський комбікормовий завод та Київкомбікорм ТОВ Комплекс Агромарс за договорами від 18.03.2015 №№ 172/2015/КАМ10, 173/2015/КАМ10, від 20.03.2015 № 187/2015/КАМ10.

При цьому, суд зазначає, що види та обсяги товарів, придбаних позивачем у ТОВ Агротрейд Компані (соєва макуха та рослинна олія), відповідають видам та обсягам товарів, що були ним реалізований вказаним філіям ТОВ Комплекс Агромарс , а також хронології вчинених операцій та логістиці транспортування відповідних товарів.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з ТОВ Ардо Трейд та ТОВ Агротрейд Компані підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Твердження апелянта про те, що в договорах та в актах надання послуг, складених позивачем і ТОВ Ардо Трейд , не зазначено розрахунковий рахунок, на який позивач мав перерахувати кошти за отримані послуги, колегія суддів оцінює критично, оскільки чинним законодавством не заборонено погодження додатково сторонами договору рахунку, на який буде здійснена оплата замовником за надані йому послуги чи виконані роботи.

Визначальним у даному випадку для встановлення правильності формування позивачем його звітності з ПДВ є підтвердження самого факту розрахунків з вказаним контрагентом саме у межах операцій, що перевірялися контролюючим органом.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем первинні документи по спірним господарським операціям, зокрема товарно-транспортні накладні, акти, містять певні недоліки щодо заповнення окремих реквізитів (не вказано особистих даних осіб, якими складено певні документи, допущено помилки у назвах транспортних засобів тощо), також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

У той же час, документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 804/7153/15.

Посилання відповідача про те, що позивачем при проведенні податкової перевірки не було надано всіх необхідних первинних документів, зокрема нарядів-замовлень послуг, заявок замовника, складської документації, є необґрунтованими, так як на вимогу податкового органу у ході проведення перевірки позивачем було надано первинні документи на підтвердження його операцій з ТОВ Ардо Трейд і ТОВ Агротрейд Компані в обсязі, достатньому для підтвердження товарності відповідних операцій згідно листа від 13.09.2018 № 13/09.

Окрім того, як на підставу нереальності вчинення господарських операцій податковий орган посилається на кримінальні провадження №№ 3201727000000058, 3216100110000162.

Однак, вказані доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Крім того, під час зазначених кримінальних проваджень, не досліджувалися та не давалася оцінка господарським операціям безпосередньо позивача та ТОВ Ардо Трейд і ТОВ Агротрейд Компані , не встановлювалася недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи не були фігурантами вказаних кримінальних справ.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Доводи відповідача про те, що контрагенти позивача не мали трудових ресурсів та засобів, необхідних для виконання відповідних операцій, також не підтверджуються жодними доказами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

У свою чергу, контрагенти позивача не позбавлені можливості залучення відповідними третіх осіб для виконання взятих на себе зобов`язань за договорами з позивачем.

Позивач у даному випадку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач також зазначає, що 30.01.2018 контрагенту позивача - ТОВ Ардо Трейд анульовано свідоцтво платника ПДВ через неподання звітності протягом року.

Втім, такі твердження судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки спірні операції між позивачем і ТОВ Ардо Трейд , вчинені у 2016-2017 роках.

Тобто, на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ ТОВ Ардо Трейд і ТОВ Агротрейд Компані , останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Відтак, висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача із вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та, на думку суду, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 №№ 0055911404, 0055901404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко