Рішення

від 10.11.2020 по справі 303/5544/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Мукачево Справа 303/5544/20

2/303/1860/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.,

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будмедіндустрія

до відповідача ОСОБА_1

про визнання договору про надання послуг з утримання будинків споруд та прибудинкових територій укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будмедіндустрія (надалі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між Товариством та ОСОБА_1 укладеним з дати направлення договору на узгодження і підписання.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (надалі - Квартира), яка обслуговується позивачем. На підставі відповідного акту приймання-передачі приміщень загального користування від 25.07.2012 Товариство є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, як власник Квартири, користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто сторони знаходяться у фактичних договірних відносинах. З червня 2019 року ним здійснено ряд заходів, спрямованих на укладання договору з відповідачем, однак відповідач жодним чином на такі заходи не реагує.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юр5идичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

Наявні у справі доказові матеріали (витяг про державну реєстрацію прав від 19.09.2012 №35548775, копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.09.2012, а.с. 29, 30) свідчать про те, що житловий будинок, 5-ти поверховий, 24-х квартирний в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу.

Позивач є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийняття-передачі приміщень загального користування від 25.07.2012 (а.с. 27-28).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.05.2019 №168650407 (а.с. 26) вбачається, що відповідачу на праві приватної власності належить Квартира.

20.06.2019 власнику Квартири - ОСОБА_1 . Товариством надіслано повідомлення про обов`язок укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та запропоновано прибути за адресою місцезнаходження Товариства для укладання договору (а.с. 10).

Аналогічне повідомлення надіслано 17.07.2020 (а.с. 11).

21.08.2020 у зв`язку з нез`явленням відповідача для укладання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ОСОБА_1 надіслано проект договору для узгодження та підписання (а.с. 15).

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі - Закон) .

Відповідно до вказаного закону, термін житлово-комунальні послуги визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (пункт 1 частини 2 статті 7 Закону).

В свою чергу, виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (п. 2 частини 2 статті 8 Закону).

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Цивільний кодекс України (статті 3, 6, 203, 626, 627) визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статі 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України. Частиною першою ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України законодавець визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст.203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712 Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - Постанова).

З аналізу змісту статті 630 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7-8, 12, 18 Закону, Постанови вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з позовною заявою до суду позивачем був наданий договір Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , підготовлений Товариством.

Дослідивши вищевказаний договір, слід констатувати, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 12, 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712 Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком .

Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін, а тому в разі відмови споживача послуг від укладення договору виконавець послуг має право на судовий захист в обраний ним спосіб.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладення договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, шляхом визнання договору укладеним, що також відповідає принципу публічності цивільного процесуального права.

Вищевказаний висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, при перегляді вказаним органом судової влади, судових рішень з питань неоднакового застосування законодавства.

Так, у своїй постанові від 10.10.2013 (при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ковальська-Житлосервіс до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території), Верховний Суд України, по відношенню до аналогічних до даної справи обставин, вказав на те, що єдиним і правильним способом захисту порушеного права є визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії, а укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови , якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875 - IV.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відносно того, що позивачем послуги не надавалися або надавалися не в повному обсязі, позивачем вжито ряд заходів щодо повідомлення відповідачу про необхідність укладання договору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати по справі у сумі 2102,00 грн підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частини першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Будмедіндустрія - задоволити.

2 . Визнати укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між товариством з обмеженою відповідальністю Будмедіндустрія та ОСОБА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будмедіндустрія суму 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю Будмедіндустрія (89600 м.Мукачево, площа Кирила і Мефодія, 10-12, каб 4, код ЄДРПОУ 33102221).

Відповідач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ).

Суддя В.В. Кость