Рішення

від 26.10.2020 по справі 673/688/20

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/688/20

Провадження № 2/673/349/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.

при секретарі судових засідань Демчишиній Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження, за правилами ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернулася із зазначеним позовом до суду, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 1,97 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. Спадкове майно померлого прийняла його дружина та мати позивача ОСОБА_3 , як така, що проживала разом із спадкодавцем на день його смерті. Однак своїх спадкових прав на вказану земельну ділянку вона не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому ОСОБА_3 також була власником земельної ділянки площею 1,76 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території тієї ж сільської ради, і така земельна ділянка увійшла до складу її спадщини. Позивач, будучи спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 , звернулася до нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на вказані земельні ділянки, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, а тому позивач просила встановити юридичний факт, що померла ОСОБА_3 є її матір`ю, а також визнати за нею в порядку спадкування право власності на дві вказаних земельних ділянки.

Ухвалою судді від 05 червня 2020 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив.

Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання позивач не з`явилася, проте від її представника надійшла заява, в якій він просить розглядати справу за відсутності сторони позивача. При цьому представник позивача ОСОБА_4 , який брав участь у судовому засіданні 22 червня 2020 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові клопотання учасників справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого залишилося спадкове майно.

Так, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №037718, виданого на підставі рішення сесії Божиковецької сільської Ради народних депутатів №6 від 19 лютого 1999 року, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки, площею 1,97 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6811071922020 від 17 лютого 2020 року.

Після смерті ОСОБА_2 його спадщину, відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняла його дружина ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на день його смерті.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що, зокрема, підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

При цьому, як з`ясовано судом, своїх спадкових прав на належне ОСОБА_2 майно, зокрема, на вищевказану земельну ділянку, вона фактично не оформила.

ОСОБА_3 також була власником земельної ділянки, площею 1,76 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №037716, виданим на підставі рішення сесії Божиковецької сільської Ради народних депутатів №6 від 19 лютого 1999 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6811196682020 від 27 лютого 2020 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 13 березня 2020 року звернулася до приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та на підставі такої її заяви нотаріусом було заведено спадкову справу за №07/2020 до майна померлої ОСОБА_3 .

Разом із цим, згідно з постановою нотаріуса від 13 березня 2020 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтв про право на спадщину за законом.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що така відмова нотаріуса була пов`язана, зокрема, із тим, що по батькові матері позивача у різних правовстановлюючих документах вказане по різному - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Із урахуванням наведеного нотаріусом було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду для встановлення, зокрема, факту її родинних відносин з померлою ОСОБА_3 .

У відповідності до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Як встановлено судом, дошлюбним прізвищем позивача було прізвище ОСОБА_3 , яке вона змінила на прізвище ОСОБА_7 у зв`язку із реєстрацією її шлюбу з ОСОБА_8 28 грудня 1974 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Кам`янець-Подільським міським відділом ЗАГСу.

Із свідоцтва про народження позивача вбачається, що її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таке ж по батькові матері позивача міститься у інших правовстановлюючих документах, зокрема, у належному їй державному акті на право приватної власності землю та у свідоцтві про її смерть.

Разом із цим, як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, виданого 25 лютого 2020 року, в актовому записі про шлюб №112 від 28 лютого 1946 року, який був зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , по батькові останньої вказане як ОСОБА_6 .

Таким чином, наведене свідчить про те, що по батькові матері позивача у різних правовстановлюючих документах записане по різному.

З огляду на це, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що вона позбавлена можливості в позасудовому порядку довести факт її родинних відносин з померлою ОСОБА_3 .

Той факт, що померла ОСОБА_3 була матір`ю позивача, підтвердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні 22 червня 2020 року.

Крім того, факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_3 підтверджується довідкою ЦНАП м. Южноукраїнськ від 11 вересня 2019 року, виданою на підставі виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію, із якої вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входила, у тому числі, її мати ОСОБА_3 .

Встановлення даного факту породжує для позивача юридичні наслідки, оскільки вона є спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 за законом.

Аналізуючи вищезазначене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного вищевказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для встановлення факту родинних відносин позивача ОСОБА_1 із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом вказаних статей право на судовий захист виникає в особи у разі порушення, невизнання або оспорювання її права, свободи чи законного інтересу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити свої спадкові права на належні померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 земельні ділянки площею 1,97 га та 1,76 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Разом із цим, жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що таке її право є порушеним, невизнаним або оспорюваним, нею до суду не подано.

Зокрема, як встановлено судом із вищезазначеної постанови нотаріуса Рихальської О.В. від 13 березня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом та роз`яснено її право на звернення до суду для встановлення факту її родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 , а також факту реєстрації шлюбу померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою оформлення прав позивача на вказані земельні ділянки.

При цьому жодних застережень щодо належності вказаного майна спадкодавцю або необхідності встановлення такої обставини у судовому порядку постанова нотаріуса не містить.

Не надано позивачем і жодного іншого письмового доказу, який би вказував на необхідність визнання за позивачем, як спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 , права власності на таке майно у судовому порядку, зокрема, письмової відповіді будь якого іншого державного органу про відмову в оформленні їй спадкових прав після смерті ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки саме із таких підстав.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні таких її вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Складання повного рішення було відкладено на десять днів з дня закінчення розгляду справи, у зв`язку з чим строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Южноукраїнським МВ УМВС України в Миколаївській області 14 вересня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;

відповідач - Божиковецька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області, місцезнаходження: Хмельницька область, Деражнянський район, с. Божиківці, вул. вул. Седзюка, 20/1, код ЄДРПОУ - 04406199.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2020 року.

Суддя: О. С. Дворнін