Рішення

від 30.10.2020 по справі 633/472/20

ПЕЧЕНІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 633/472/20

провадження № 2/633/128/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 р. смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судових засідань Ріпи І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони відчуження з нерухомого майна,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони відчуження з нерухомого майна.

В позові просить зняти заборону на відчуження нерухомого майна, накладену Печенізькою державною нотаріальною конторою на підставі Договору іпотеки від 26.04.2005 року, реєстровий номер 486, зареєстровану 30 травня 2005 року о 13:03 за №2023905 з нежитлової будівлі, магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Печенізьку державну нотаріальну контору Харківської області зареєструвати припинення обтяження - заборону на відчуження нерухомого майна, накладену Печенізькою державною нотаріальною конторою на підставі Договору іпотеки від 26.04.2005 року, реєстровий номер 486, зареєстровану 30 травня 2005 року о 13:03 за №2023905 з нежитлової будівлі, магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року, в даній справі, відкрито провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони відчуження з нерухомого майна та призначено справу до розгляду по суті в cудовому засіданні в приміщенні Печенізького районного суду Харківської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник Відповідача - Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просили розглянути позов без їх участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07 листопада 2007 року (Запис 4) видно, що 30 травня 2005 року о 13:03 за №2023905 зареєстровано заборону на нерухоме майно Печенізькою державною нотаріальною конторою на підставі Договору іпотеки 486 від 26.04.2005 року. Об`єкт обтяження вказано: нежитлова будівля, магазин, АДРЕСА_1 . Власником вказано Приватну фірму СИВІК . ( аркуш 26).

27 листопада 2006 року Господарським судом Харківської області винесено Постанову про визнання боржника банкрутом, вказаною Постановою суд визнав Приватну фірму СИВІК , зареєстровану виконавчим комітетом Червонозаводської районної ради № 04058864Ю0010098 від 08 січня 2001 року, код ЄДРПОУ 31340342, за адресою: Харківська область, смт. Печеніги, код.30320681 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. ( аркуші 23-24).

Цією ж Постановою суд скасував всі арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження, щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Накладення нових арештів або інших обмежень, щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

23 жовтня 2007 року проведено Аукціонні торги на Універсальній біржі Гермес , в результаті яких Покупець №1784 (Громадянин України ОСОБА_2 ) купив лот №1 (нежитлова будівля, магазин, літ. А , підвал літ. а , паркан літ. л , загальною площею 58,9 кв. м., площа земельної ділянки 920 кв. м.,) за 45190,23 грн. ( аркуш 21).

07 листопада 2007 року було укладено Договір купівлі-продажу між арбітражним керуючим Капустіним Володимиром Володимировичем та ОСОБА_2 ( аркуш 13).

За вказаним Договором купівлі-продажу Приватна фірма СИВІК продала, а ОСОБА_2 купив нежитлову будівлю, магазин, загальною корисною площею 58,9 кв. м., розташований на земельній ділянці Печенізької селищної ради, розміром 920 кв. м., в АДРЕСА_1 .

У пункті 4 Договору купівлі - продажу від 07 листопада 2007 року вказано, що ця нежитлова будівля, магазин, знаходиться під забороною на нерухоме майно, згідно Договору іпотеки від 26.04.2005 року, посвідченого Печенізькою держнотконторою за реєстровим номером 486, номер за РПВН:10458358.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується

свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 грудня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 652. ( аркуш 28).

Позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу від 12 серпня 1992 року.( аркуш 29).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України в редакції від 16 січня 2001 року, чинної на час укладення Договору купівлі-продажу від 07 листопада 2007 року майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 Сімейного кодексу України в редакції від 16 січня 2001 року дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Окрім того, оскільки ОСОБА_2 помер, то виникає необхідність у оформленні спадщини після його смерті. Однак нотаріус не матиме змоги видати Свідоцтво про право на спадщину на нежитлову будівлю, магазин, оскільки дане приміщення знаходиться під забороною.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку визначеним цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також, кожний має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України , суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст. 316 Цивільного кодексу України вбачається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що чоловік Позивачки на підставі Договору купівлі - продажі був власником нежитлового приміщення, магазину , але в зв`язку з накладенням заборони на відчуження Позивач не має можливості вільно володіти та розпоряджатися майном, яке належало їй на праві спільної сумісної власності та прийняти спадщину після смерті чоловіка.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України , передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємці відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи відмовитися від її прийняття. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав заяву про відмову від спадщини.

Частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Обтяження у зв`язку з реєстрацію прав перенесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, діяльність якого припинена. До реорганізації системи реєстрації прав, накладання та зняття заборони відчуження проводив нотаріус відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року за № 31/5.

Відповідно до п.1.1 вказаного Положення - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони.

Згідно до п. 2.1 вказаного Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна. На даний час зазначене положення втратило чинність. Оскільки обтяження в реєстрах порушують та обмежують права власності позивачки, вона вирішила вчиняти дії на їх захист в передбаченому порядку.

Враховуючи вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження перенесено до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 73 Закону України Про нотаріат нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Статтею 74 Закону України Про нотаріат передбачено зняття заборони і у вказаній статті зазначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно п.п.5.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотеко держателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст.31-2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України Про нотаріат проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 01 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Відтак правовою підставою для реєстрації в Державному реєстрі нерухомого майна обтяження на нерухоме майно ОСОБА_2 є заборона на відчуження нерухомого майна, яка накладена нотаріусом.

Дане обтяження вважаться чинним до здійснення нотаріусом дій по зняттю заборони в визначеному законодавством порядку та здійснення нотаріусом, як спеціальним суб`єктом, реєстрації припинення такого обтяження .

Нотаріус не має можливості здійснити дії по зняттю заборони за відсутністю належного повідомлення про відсутність обтяження.

Підставою для реєстрації припинення обтяжень та заборони відчуження може бути судове рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що існуюча заборона на відчуження та зареєстроване обтяження порушують права та інтереси власника майна, тому порушені права підлягають захисту шляхом зняття заборони на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Нормами частин 1 та 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року по справі №658/715/16-ц, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 3 червня 2016.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки Позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатись своїми правами на належе їй нерухоме майно, зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеної заборони на майно, неможливість скасування заборони в позасудовому порядку, Позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття заборони, захистити своє порушене право не може, то суд вважає за необхідне захистити права Позивача шляхом скасування такої заборони. Крім того, зняття заборони з майна не порушує прав третіх осіб.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 , 79 , 80 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками у письмових доказах, констатує той факт, що Позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211 , 259 , 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони відчуження з нерухомого майна.

Зняти заборону на відчуження нерухомого майна, накладену Печенізькою державною нотаріальною конторою на підставі Договору іпотеки від 26.04.2005 року, реєстровий номер 486, зареєстровану 30 травня 2005 року о 13:03 за №2023905 з нежитлової будівлі, магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Печенізьку державну нотаріальну контору Харківської області зареєструвати припинення обтяження - заборону на відчуження нерухомого майна, накладену Печенізькою державною нотаріальною конторою на підставі Договору іпотеки від 26. 04. 2005 року, реєстровий номер 486, зареєстровану 30 травня 2005 року о 13:03 за № 2023905 з нежитлової будівлі, магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В.А. Смирнов