Вирок

від 10.11.2020 по справі 734/2801/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/734/227/20 Справа № 734/2801/20

В И Р О К

іменем України

10 листопада 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області судове засідання у кримінальному провадженні № 42020271180000112 від 14.07.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухиня Бобровицького району Чернігівської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді директора Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

представника Одинцівської сільської ради - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

у присутності обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

До Козелецького районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до обвинувального акта та вищевказаної угоди ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставинам.

В кінці квітня місяця 2020 року в невстановлений день та час ОСОБА_3 , обіймаючи посаду директора Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос», нехтуючи вимогами ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується і набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, всупереч ст.ст. 93, 122-126, 211 Земельного Кодексу України, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, без відповідних правовстановлюючих документів, що посвідчують його право власності, або право користування земельною ділянкою, умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку, шляхом розорювання та подальшого засіювання сільськогосподарською культурою соняхом, самовільно зайняв та використовував частину земельної ділянки з кадастровим номером 7422086500:33:120:0003, площею 6,1509 га, що розташована поблизу с. Кошани Козелецького району Чернігівської області на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та відноситься до земель історико-культурного призначення, оскільки на ній розміщена пам`ятка археології місцевого значення: поселення «Кошани» та яка відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 150 Земельного Кодексу України відноситься до особливо цінних земель, завдавши таким чином шкоди державі в сумі 37 642,91 грн., розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

Під час досудового розслідування прокурором Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 , з другого боку, у присутності захисника підозрюваного ОСОБА_6 , 30 вересня 2020 року було укладено угоду про визнання винуватості. За умовами угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_3 , що виразились в самовільному зайнятті земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

При узгодженні покарання сторони врахували особу підозрюваного ОСОБА_3 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, а також обставини, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Також сторонами узгоджено застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України, тобто перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000,00 грн..

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, надані прокурором, угоду про визнання винуватості, вислухавши думки прокурора, представника потерпілого, захисника та обвинуваченого, які просили суд затвердити угоду про визнання винуватості як таку, що відповідає вимогам КПК України та КК України, та ухвалити вирок на підставі даної угоди, суд дійшов до висновку, що угода про визнання винуватості, яка укладена в даному кримінальному провадженні, підлягає затвердженню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, які передбачені ст. 473 КПК України, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та КК України.

Умови даної угоди, на думку суду, відповідають вимогам КПК України та закону, правова кваліфікація злочину є вірною, умови угоди відповідають інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; наявні фактичні підстави для визнання винуватості, тому угода може бути затверджена і на підставі угоди може бути ухвалений вирок. Крім того, судом береться до уваги, те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 вересня 2020 року, укладену між прокурором Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 , з другого боку, у присутності захисника підозрюваного ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання за цим законом із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_3 у місячний строк після набрання вироком законної сили.

Речові докази:

технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель с/г призначення на території Одинцівської сільської ради, Хрещатенської сільської ради, Козелецького району, Чернігівської області на 67 аркушах; Проект роздержавлення земель колективного с/г підприємства «Авангард» Козелецького району, Чернігівської області на 65 аркушах з додатками: дві карти плану роздержавлення земель КСП «Авангард», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 4202071180000112 у прокурора, повернути у відділ у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області /вул. Соборності, буд. 27, сел. Козелець, Чернігівської області);

паспорт на пам`ятку поселення «Кошани» з додатками: дві облікові картки поселення «Кошани», охоронне зобов`язання, ситуаційний план поселення «Кошани», схематичний план, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 4202071180000112 у прокурора, повернути у Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації /вул. Коцюбинського, буд. 70, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 02231672/.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з обмеженням :

- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1