Рішення

від 10.09.2020 по справі 169/253/18

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/253/18

Провадження № 2/169/60/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря Мисюка П.З.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - oрган опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - oрган опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської області (далі oрган опіки та піклування Любешівська РДА Волинської області), про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24 березня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області, і в цьому шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дочка проживає з нею в селищі Любешів Любешівського району Волинської області, вона нею опікується та забезпечує усім необхідним, а відповідач більше 12 років не цікавиться життям доньки, не телефонує їй, не виявляє бажання спілкуватись з нею та ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, не надає їй матеріальну допомогу, крім суми стягуваних аліментів. У зв`язку з цим, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені нею позовні вимоги та просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 . Крім того, вказала, що відповідач протягом тривалого часу не сплачує аліменти на утримання дочки.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що не визнає позовні вимоги, буде платити аліменти, однак, ствердив, що більше 14 років доньку не бачив та не намагався із нею зустрітися.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - oрган опіки та піклування Любешівської РДА Волинської області, Подерня-Масюк Ю.А. у судове засідання не з'явилася, однак, подала адресовану суду письмову заяву про те, що просить розгляд даної справи проводити без її участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 263, 264 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду із позовом, позивач як на підставу своїх вимог посилалася на положення статті 164 СК України, відповідно до якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, - у даному випадку наявності факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дитини.

Так, із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області, видно, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і її матір`ю є ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_2 (а.с. 4).

Згідно із актовим записом № 17 від 24 березня 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано і після реєстрації розірвання шлюбу позивачу було присвоєно прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , що видані 22 березня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області (а.с. 5, 6).

Як вбачається із довідок Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області № 952 та № 953, виданих 16 березня 2018 року, ОСОБА_3 зареєстрована і проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні ( а.с. 7, 8).

Згідно з довідкою від 19 березня 2018 року № 183, виданою Опорним навчальним закладом Любешівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія Любешівської районної ради Волинської області, характеристикою з місця навчання, ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі, її навчанням постійно цікавиться тільки мати ОСОБА_1 , яка відповідально ставиться до виховання дочки, регулярно відвідує усі заходи, які проводяться у школі, а також матеріально забезпечує дочку усім необхідним для навчання та виховання. Батько ОСОБА_2 спільно час з дочкою ОСОБА_3 у школі не проводить (а.с. 12, 13).

Відповідно до відомостей Клюської сільської ради Турійського району Волинської області про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 29).

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідач фактично свідомо й умисно ухилився та самоусунувся від виховання дочки та виконання батьківських обов`язків, переклавши їх на позивача, яка і звернулася до служби у справах дітей Любешівської РДА Волинської області з проханням надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

За змістом статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування Любешівської РДА Волинської області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9-11).

Згідно з цим висновком питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав вже розглядалося 05 березня 2009 року та відповідачу була надана можливість виправити становище та налагодити стосунки з дитиною. Проте з того часу ОСОБА_2 не змінив свого ставлення до дитини, не цікавиться її життям, навчанням, не бере участі у її вихованні.

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив відповідач, ствердивши, що з того часу жодного разу не бачив дочку та не намагався з нею зустрітися.

У відповідності з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Таким чином, на підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 вихованням дочки не займається, за місцем проживання її не відвідує, не цікавиться її життям та навчанням, не турбується про її здоров`я, хоча має реальну можливість робити це, то він свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої дитини, а тому ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , так як для цього є законні підстави.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на спростування вищевказаного відповідач не надав.

В свою чергу, у даному випадку втручання у гарантоване відповідачу статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до його сімейного життя здійснено згідно із законом, таке втручання не суперечить законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Враховуючи, що в цій справі відсутній факт примусового відібрання дитини від батьків і роз`єднання сім`ї, оскільки відповідач самоусунувся від її виховання, то суд вважає, що вказане втручання по відношенню до відповідача є виправданим у демократичному суспільстві.

Наведені висновки цілком узгоджуються із правовими позиціями, висловленими Європейським судом з прав людини при розгляді справ Савіни проти України , Хант проти України , МакМайкл проти Сполученого Королівства .

Крім того, згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви.

На підставі викладеного, статей 7, 19, 164 - 166 СК України та керуючись статтями 12, 13, 76-82, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - oрган опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Любешівським РВ УМВС України у Волинській області 02 квітня 2007 року.

Ім`я відповідача - ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Любешівським РВ УМВС України у Волинській області 28 серпня 2001 року.

Найменування третьої особи - орган опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 53, смт Любешів, Волинська область, код ЄДРПОУ : 04051431.

Головуючий

Повне рішення суду складено 18 вересня 2020 року.