Вирок

від 10.11.2020 по справі 204/3995/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 204/3995/20

№ 1кп/204/617/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040680001023 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середньотехнічна, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України;

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_5 14 листопада 2016 року, прибув до приміщення Дніпровського міського центру зайнятості, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Авіаційна, будинок 41, де склав заяву про надання статусу безробітного, бланк якої затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України № 848 від 17.08.2015 року, якою інформував, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе особисто, та просить зареєструвати його як безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначити виплату допомоги по безробіттю у розмірі передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття».

Згідно наказу Дніпровського міського центру зайнятості № НТ 161114 від 14.11.2016 року, ОСОБА_5 , надано статус безробітного відповідно до ст. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» та призначена допомога по безробіттю.

Того ж дня, під час оформлення документів задля отримання грошових коштів на допомогу по безробіттю у Дніпровському міському центрі зайнятості, ОСОБА_5 , була вручена пам`ятка із детальним роз`ясненням прав та обов`язків зареєстрованих в центрі зайнятості безробітних, а саме ст.ст.44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», зі змістом якої останнього було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис про ознайомлення у відповідній графі.

24.11.2017 року ОСОБА_5 , будучи зареєстрованим безробітним, що отримує допомогу по безробіттю та якому роз`яснені його права та обов`язки відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме грошовими коштами з державного бюджету України у вигляді допомоги по безробіттю, з коштівФонду загальнообов`язковогодержавного соціальногострахування Українина випадокбезробіття.

24.07.2017 року ОСОБА_5 , був прийнятий на роботу до ТОВ «ОП «ЗАХИСТ ЗЕТ» (код ЄДРПОУ 34411028) згідно наказу № 05 на посаду охоронця, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року (із змінами) унеможливлювало перебування його у статусі безробітного та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року (із змінами) унеможливило б отримання ОСОБА_5 , матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Пунктом 1ч.1ст.45Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, зайнятості особи.

Таким чином, ОСОБА_5 , керуючись своїм злочинним умислом, маючи на меті заволодіння грошовими коштами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у вигляді допомоги по безробіттю,нехтуючи обов`язкамизареєстрованого безробітного протягом трьох робочих днів з 24.07.2017 року, тобто з моменту офіційного працевлаштування, не повідомив Дніпровський міський центр зайнятості про своє працевлаштування та продовжив отримувати допомогу по безробіттю до 31.08.2017 року.

Виплати допомоги по безробіттю було припинено внаслідок самостійного виявлення працівниками Дніпровського міського центру зайнятості факту зайнятості ОСОБА_5 , а саме працевлаштування на ТОВ «ОП «ЗАХИСТ ЗЕТ» (код ЄДРПОУ 34411028).

Таким чином, ОСОБА_5 з 24.07.2017 року по 31.08.2017 року, замовчував відомості, які мав повідомити у Дніпровський міський центр зайнятості, а саме про свою зайнятість, про що працівники Дніпровського міського центру зайнятості, завідомо не були обізнані.

Таким чином, у період з 24.07.2017 року по 31.08.2017 року Дніпровським міським центром зайнятості було перераховано на особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 , грошові кошти у розмірі 5 460 гривень 37 копійок, якими останній заволодів шляхом обману та розпорядився на власний розсуд.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфікуються, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.190 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що 14.11.2016 року Дніпровським міським центром зайнятості йому було надано статус безробітного та призначено виплати грошової допомоги по безробіттю. 24.11.2017 року він працевлаштувався до ТОВ «ОП «ЗАХИСТ ЗЕТ» на посаду охоронця. Однак, маючи на меті заволодіння держаною допомогою по безробіттю у триденний строк не повідомив Дніпровський міський центр зайнятості щодо свого працевлаштування та продовжив отримувати грошову допомогу до 31.08.2017 року.

Провина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами.

Так, 14.11.2016 року ОСОБА_5 було складено, підписано та подано до Дніпровського міського центру зайнятості, заяви про надання йому статусу безробітного та призначення виплат допомоги по безробіттю (а.м.к.п.12,13).

Відповідно до наказу Дніпровського міського центру зайнятості № НТ 161114 від 14.11.2016 року, ОСОБА_5 , надано статус безробітного відповідно до ст.2 ЗУ «Про зайнятість населення» та призначена допомога по безробіттю (а.м.к.п.18)

Згідно копії пам`ятки про права та обов`язки зареєстрованих безробітних (ст.44 Закону України «Про зайнятість населення»), ОСОБА_5 був ознайомлений під підпис 14.11.2016 року, про свої права та обов`язки, як особи яка перебуває на обліку (а.м.к.п.19)

Відповідно до акту № 17122202 від 22.12.2017 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що ОСОБА_5 будучи особою, яка перебувала на обліку у Дніпровському міському центрі зайнятості як безробітній з 14.11.2016 року по 16.10.2017 року, при цьому отримував допомогу по безробіттю у період з 21.11.2016 року по 31.08.2016 року, у період з 24.07.2017 року по 31.07.2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОП «ЗАХИСТ ЗЕТ» (а.м.к.п.20).

Згідно наказу № 05 від 24.07.2017 року, ОСОБА_5 було прийнято на посаду охоронця у ТОВ «ОП «ЗАХИСТ ЗЕТ» (а.м.к.п.23).

Відповідно до довідки з Дніпровського міського центру зайнятості від 19.03.2020 року, за липень та серпень 2017 року, ОСОБА_5 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 5460 гривень 37 копійок (а.м.к.п.25).

Представник потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила суду обставини викладені в обвинувальному акті та підтримала заявлені нею позовні вимоги в інтересах Дніпровського міського центру зайнятості до обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до яких вона просить стягнути з обвинуваченого у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 460 гривень37 копійок.

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, в зв`язку з визначенням порядку та об`єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не заперечуються.

При призначенні виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, свою вину визнав повністю, що суд відносить до пом`якшуючих його покарання обставин. Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого при призначенні покарання у вигляді обмеження волі, але без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням. Призначення іншого виду покарання, суд вважає недоцільним.

Представником потерпілого ОСОБА_4 у межахкримінального провадженнязаявлено цивільнийпозов вінтересах Дніпровськогоміського центру про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що позовні вимоги Дніпровського міського центру зайнятості про стягнення матеріальної шкоди, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 Кримінального кодексу України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 Кримінального кодексу України, є закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. При цьому, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ст.49 Кримінального кодексу України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг.

01.07.2020 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №2617-VIII від 22.11.2018 року.

Відповідно доч.ч.1,3ст.5Кримінального кодексу України, закон прокримінальну відповідальність,що скасовуєкримінальну протиправністьдіяння,пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,має зворотнудію учасі,тобто поширюєтьсяна осіб,які вчиниливідповідні діяннядо набраннятаким закономчинності,у томучислі наосіб,які відбуваютьпокарання абовідбули покарання,але маютьсудимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Вказаним законом було внесені зміни, зокрема до Кримінального кодексу України.

Відповідно дост.12Кримінального кодексуУкраїни,кримінальні правопорушенняподіляються накримінальні проступкиі злочини. Кримінальним проступком є передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Так, санкція частини 1 статті 190 Кримінального кодексу України, передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, який відповідно до положень ст.12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком.

Згідно матеріалів обвинувального акту, початок перебігу строку давності 31.08.2017 року.

Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.

На час прийняття остаточного процесуального рішення по справі, у даному кримінальному провадженні закінчився трирічний строк давності, передбачений ст.49 Кримінального кодексу України.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 є кримінальним проступком, з моменту скоєння якого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що в наявності правові підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 284, 285, 288, 370, 371, 373, 374 КПК України, ст.ст. 12, 44, 49 КК України суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання, якщо засуджений протягом одного року іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації, про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов Дніпровського міського центру зайнятості до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Дніпровського міського центру зайнятості у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 460 гривень 37 копійок.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальноївідповідальностітавідбування покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12020040680001023 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України закрити.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий: ОСОБА_1