Рішення

від 22.10.2020 по справі 183/4798/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4798/20

№ 2/183/3207/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради, Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

02 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради, Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунув недоліки первісної заяви.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 03 січня 2019 року відповідно до наказу № 18 від 02.01.2019 року його було прийнято на роботу до Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради на посаду охоронця.

Позивач зазначив, що 25 серпня 2020 року він був звільнений з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, але при звільненні з роботи та до теперішнього часу йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 29 745,78 грн.

В зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просив суд: стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 29 745,78 грн.,середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Ухвалою суду від 09 вересня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, згідно заяви просиврозглядати справу за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити вимоги.

Представник відповідача Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської радив судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив справу розглядати без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством Муніципальна варта Новомосковської міської ради з 03 січня 2019 року (наказ № 18 від 02.01.2019 року) та 25 серпня 2020 був звільнений з займаної посади охоронця у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України згідно наказу № 61 від 12.08.2020 року, що підтверджується відомостями, занесеними до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 2010 року.

Положеннями статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що при звільненні, з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок по заробітній платі, заборгованість станом на 25 серпня 2020 року становила 29 745,78 грн., що підтверджується довідкою Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради № 95 від 25 серпня 2020 року. Розмір заборгованості позивач не оскаржує.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні в розмірі 29 745,78 грн., підлягають задоволенню, зазначена сума повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу виплат в день звільнення.

Так, відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року,- при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно з п. 5 розділу IV цього Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку, - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 365/470/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 330,30 грн., яка розрахована відповідачем згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року , що підтверджується довідкою Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради № 95 від 25 серпня 2020 року. Розмір середньоденної заробітної плати позивачем не оскаржується, у зв`язку з чим, суд не проводить розрахунок її розміру.

Період затримки розрахунку при звільненні позивача на дату ухвалення даного рішення, тобто з 26 серпня 2020 року та на дату ухвалення рішення суду - 22 жовтня 2020 року складає 41 робочих днів, з яких: у серпні 2020 року - 4 робочих дні, у вересні 2020 року - 22 робочих днів, у жовтні 2020 року - 15 робочих дні. Сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні становить 13 542,30 грн. (330,30 грн. х 41днів).

З огляду на наведене, та приймаючи до уваги ті обставини, що позивачем самостійно не здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про стягнення зазначеної судом вище суми середнього заробітку, розрахованої згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Як зазначалося вище, позивачем заявлені вимоги до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, яка, на думку позивача, повинна нести солідарну відповідальність у зазначених правовідносинах разом з відповідачем - Комунальним підприємством Муніципальна варта Новомосковської міської ради.

В той же час, главою 7 підрозділу ІІ розділу І ЦК України визначено загальні положення про юридичну особу.

Так, стаття 96 ЦК України передбачає, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Встановлено, що Новомосковська міська рада Дніпропетровської області є засновником Комунального підприємства Муніципальна варта .

Судом встановлено, що відповідач Комунальне підприємство Муніципальна варта Новомосковської міської ради є юридичною особою, має відокремлене майно на праві господарського відання, самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку, різні штампи зі своїм найменуванням, гербом міста або елементами символіки міста та кодом ЄДРПОУ; з дня її реєстрації, від свого імені виступає у господарських, цивільних та адміністративних правовідносинах з юридичними та фізичними особами, набула майнових прав та несе обов`язки, від свого імені виступає позивачем та відповідачем у суді загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності, в межах, встановлених чинним законодавством (п. 1.6 Статуту, затвердженого 12.03.2018 року рішенням Новомосковської міської ради № 544).

Керівником Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради є директор (п. 4.2 Статуту).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Комунальне підприємство Муніципальна варта Новомосковської міської ради зареєстроване 0.10.2018 року, номер запису 12291020000003914, з 10 червня 2020 року перебуває на стадії ліквідації.

Згідно п. 11.8 Статуту Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради при реорганізації та ліквідації підприємства працівникам, які звільняються, гарантується дотримання їх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства України та колективного договору. Претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задовольняються згідно з чинним законодавством України (п. 11.10 Статуту).

Статтею 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються, зокрема вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами.

Юридична особа вважається ліквідованою з моменту проведення державної реєстрації її припинення в установлений законом строк (ч. 14 ст. 111 ЦК України).

З урахуванням наведеного, Новомосковська міська рада як засновник Комунального підприємства Муніципальна варта , не відповідає за зобов`язанням зазначеної юридичної особи, і заборгованість по заробітній платі та суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повинні бути стягнуті з Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Позивачем на підтвердження вимог в цій частині надано договір про надання правової допомоги № 3108/06 від 31.08.2020 року, акт приймання-передачі послуг № 1 від 09.09.2020 року із зазначенням розрахунку гонорару та часу, витраченого на виконання робіт, в тому числі квитанцію № 0.0.1828656279.1 від 09.09.2020 року про сплату вартості послуг адвоката на суму 1500,00 грн., у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з чим, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. ст.ст.116,117 КЗпП України, Закону України Про оплату праці , ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради, Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні -з адовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 29 745,78 грн. , а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26серпня 2020 року по 22 жовтня 2020 року включно в розмірі 13 542,30грн., а всього - 43 288,08 грн. (сорок три тисячі двісті вісімдесят вісім грн. 08 коп.).

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства Муніципальна варта Новомосковської міської ради на користь держави судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць в сумі 7 101,45 грн. (сім тисяч сто одна грн. 45 коп.).

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Комунальне підприємство Муніципальна варта Новомосковської міської ради, код ЄДРПОУ 42582514, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14;

- відповідач: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 22 жовтня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький