Рішення

від 10.11.2020 по справі 285/4029/20

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/4029/20

провадження у справі №2/0285/1248/20

10 листопада 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Шляхрембут» Новоград-Волинської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з комунального підприємства «Шляхрембут» Новоград-Волинської міської ради (далі - КП «Шляхрембут» ) на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку (за 118 робочих днів) за період з 22.02.2020 р. до 13.08.2020 р. в розмірі 82 296 грн. 74 коп.; допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначає, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.02.2020р. № 285/3904/19 стягнуто з КП «Шляхрембут» на користь ОСОБА_1 допомогу за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання внаслідок захворювання з 5.08.2019 р. до 9.08.2019 р. включно в розмірі 3 487 грн. 15 коп.; невиплачену заробітну плату з період з 15.08.2019р. до 27.08.2019р. включно в розмірі 5 579 грн. 44 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.08.2019 р. до дня ухвалення рішення у справі в розмірі 87 178 грн. 75 коп., а всього 96 245 грн. 34 коп.; у решті позову - відмовлено. Однак зазначене судове рішення відповідачем було виконано не своєчасно. 16.07.2020 р. відповідач перерахував позивачу частину коштів в розмірі 19 510 грн. 08., а остаточно відповідач виконав рішення суду лише 13.08.2020р., сплативши 76 735 грн. 26 коп. Посилаючись на вимоги ст. 117 КЗпП України позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.02.2020 р. до 13.08.2020 р. в розмірі 82 296 грн. 74 коп.

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

У листопаді 2020 року відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та неспівмірністю заявленої позивачем суми середнього заробітку із сумою невиплачених позивачу коштів. Посилаючись на правову позицію, висловлену Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року № 761/9584/15-ц, зазначив, що суд вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку повинен виходити із принципу співмірності, ураховуючи розмір невиплачених працівнику коштів, які підлягають виплаті під час звільнення, та нарахованої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також відповідач просив врахувати правові позиції, викладені у постановах ВС від 27.06.2018 р. № 810/1543/17 та від 30.09.2020 р. № 580/2339/19, у яких зазначено, що з прийняттям судових рішень статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію змінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється нормами трудового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того зазначила, що підприємство не могло своєчасно виконати рішення суду від 21.02.2020р. № 285/3904/19 щодо сплати заборгованості по заробітній платі, допомоги по тимчасовій непрацездатності та середнього заробітку, оскільки рахунки підприємства були арештовані, а тому підприємство не мало об`єктивної можливості своєчасно виконати рішення суду та сплати ОСОБА_1 вищезазначені кошти.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 6.08.2018 р. ОСОБА_1 працював на посаді директора КП «Шляхрембуд» на підставі трудового контракту на період з 6.08.2018 р. до 5.08.2019 р., укладеного з виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради.

27.08.2019 р. міським головою Новоград-Волинської міської ради прийнято розпорядження № 4133(к), яким припинено трудовий контракт від 6.08.2018р. з ОСОБА_1 на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

5.11.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Шляхрембуд» про скасування розпорядження про оголошення догани, скасування розпорядження про припинення контракту, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.02.2020р. № 285/3904/19 зазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Шляхрембут» на користь ОСОБА_1 допомогу за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання внаслідок захворювання з 5.08.2019 р. до 9.08.2019 р. включно в розмірі 3 487 грн. 15 коп.; невиплачену заробітну плату з період з 15.08.2019р. до 27.08.2019р. включно в розмірі 5 579 грн. 44 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.08.2019 р. до дня ухвалення рішення у справі в розмірі 87 178 грн. 75 коп., а всього 96 245 грн. 34 коп.; у решті позову - відмовлено (а.с. 6).

Постановою Житомирської апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 10).

Постановою державного виконавця від 8.07.2020 р. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 285/3904/19, виданого 7.07.2020р. Новоград-Волинським міськрайонним судом по виконанню вищезазначеного судового рішення від 21.02.2020р. (а.с. 11).

Постановою державного виконавця від 14.08.2020 року виконавче провадження закінчено згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним виконанням рішення суду (а.с. 16).

Відповідно до виписки з належного ОСОБА_1 карт-рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» , 16.07.2020 року КП «Шляхрембут» перераховано ОСОБА_1 кошти по виконанню виконавчого листа № 285/3904/19 в розмірі 19 922 грн. 48 коп.; а 13.08.2020 року КП «Шляхрембут» перераховано ОСОБА_1 кошти по виконанню зазначеного виконавчого листа в розмірі 76 359 грн. 45 коп. (а.с. 18).

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України , не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України , спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 р. у справі № 810/451/17.

Таким чином суд приходить до висновку, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших належних звільненому працівникові сум, які підлягають виплаті у день звільнення (компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо), роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України щодо виплати колишньому працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки КП «Шляхрембуд» провело фактичний розрахунок по заборгованості із заробітної плати та допомоги за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності в сумі

9 066 грн. 59 коп. - 16.07.2020 року , перерахувавши на карт-рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 19 922 грн. 48 коп. (а.с. 18), то позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2020р. до 15.07.2020 р. підлягають задоволенню.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.02.2020р. № 285/3904/19 встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 697 грн. 43 коп.

Таким чином є обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто за період з 22.08.2020р. до 15.07.2020 р. в розмірі 69 743 грн. (697 грн. 43 коп. х 100 робочих днів).

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період до 16.07.2020 р. до 13.08.2020 р. задоволенню не підлягають та є безпідставними, оскільки фактичний розрахунок по заборгованості із заробітної плати та допомоги за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності роботодавцем проведено у повному обсязі - 16.07.2020 р.

Окрім цього, вирішуючи питання щодо застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при вирішенні судом питання щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь працівника, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захистправа працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід зазначити, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При розгляді справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника , обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України , і що таке зменшення має залежати, зокрема, від розміру недоплаченої суми.

Саме такі висновки щодо застосування положень статті 117 КЗпП України викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. № 761/9584/15-ц , які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом першої інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що за два останні місяці на роботі у КП «Шляхрембуд» його щомісячна заробітна плата становила 15 000 грн., про що не заперечив представник відповідача.

Сума заборгованості по заробітній платі та допомоги за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності (9 066 грн. 59 коп.), яка встановлена рішенням суду від 21.02.2020р., є у понад сім разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (69 743 грн.).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 30 000 грн.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо допущення негайного виконання рішення суду в межах платежу за один місяць, оскільки згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, однак предметом позову у зазначеній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не стягнення заробітної плати.

Посилання представника відповідача у відзиві на позов на постанови Верховного Суду від 27.06.2018 р. № 810/1543/17 та від 30.09.2020 р. № 580/2339/19, не заслуговують на увагу, оскільки предмет і підстави позову у зазначеній цивільній справі не є тотожними предмету, підставам та обставинам справ, які були предметом перегляду Верховним Судом.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Шляхрембут» Новоград-Волинської міської ради (ЄДРПОУ 38613389 вул. Друга Зелена, 29, м. Новоград-Волинський) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень за період з 22 лютого 2020 року до 15 липня 2020 року.

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 306 (триста шість) гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляці йного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 11 листопада 2020 року.

Суддя Т.Б. Сташків