Рішення

від 04.08.2006 по справі 15/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/152

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.08.06 р.                                                                               Справа № 15/152                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Танаіс” м.Луганськ

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Точмаш” м.Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі  2199,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мілоградський В.Е. за дорученням № 5 від 19.05.2006р.

від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Танаіс” м. Луганськ до відкритого акціонерного товариства „Точмаш” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі  2199,78 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/152.

Відповідач – ВАТ „Точмаш” м. Донецьк надав до суду відзив на позовну заяву (лист №22/0-5170 від 22.05.2006р.), яким просить у задоволені позовних вимог ТОВ “Танаіс” м. Луганськ відмовити у зв'язку з спливом строку позовної давності.

Ухвалою суду від 27.06.2006р. заступник голови господарського суду Донецької області продовжив строк вирішення спору у справі №15/152 на один місяць, тобто до 04.08.2006 року.

У судовому засіданні  04.08.2006р. відповідно до ч. 6 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України та усного клопотання представника позивача, проведено повну фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши представлені докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство „Точмаш” (далі „Відповідач”) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю „Танаіс” (далі „Позивач”) договір купівлі-продажу № 832 від 25.03.2003р. Згідно із пунктом 1.2 цього договору „Відповідач” був зобов'язаний поставити товар на суму 7332,60 грн.

Виконуючи власні обов'язки згідно із п. 5.1 договору „Позивач” здійснив попередню оплату перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок „Відповідача” у сумі 2199,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 26.03.2003р. Але „Відповідач” ухилився від виконання власних зобов'язань поставити товар, зазначений у п. 1.2 договору, чим порушив право „Позивача” і станом на теперішній час не повернув позивачу отриману передплату у сумі 2199,78 грн.

Правовідносини між сторонами щодо укладення договору виникли у період ще до 01.01.2004 року, а саме з 25.03.2003р. (дата укладення договору), тобто у той час, коли діяли норми Цивільного кодексу УРСР. Станом на теперішній час правовідносини між сторонами не були припинені, тобто існують взаємні права та обов'язки.

З 1 січня 2004 року вступив в дію Цивільний кодекс України. Згідно п.4 прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з чим, суд застосовує до вказаних правовідносин норми як Цивільного кодексу УРСР, так і норми Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 224, 231 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець в праві вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 того ж кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної передачі товару відповідач ТОВ „Точмаш” не виконав, та не передав товар позивачу.

Стаття 693 ч.2 ЦК України передбачає якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач у позовній заяві заявив вимоги до відповідача щодо повернення суми попередньої оплати, що відповідає вищевказаній нормі Цивільного кодексу України. Позовних вимог щодо передання оплаченого товару позивач до відповідача не пред'являв.

Відповідач ТОВ „Точмаш” надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає дану позовну заяву необґрунтованою, оскільки позивачем заявлено позов до суду із пропуском трирічного строку позовної давності. При цьому, відповідач відраховує строк позовної давності від 26.03.2003р. (дата перерахування позивачем попередньої суми оплати).

Але ствердження відповідача щодо спливу строку позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи, тому до уваги судом не приймається.

Згідно договору №382 купівлі-продажу товару від 25.03.2003р. відповідач зобов'язався передати позивачу товар у строк протягом березня-квітня 2003 року. Останнім днем вказаного строку поставки товару є 30 квітня 2003 року, після чого з 1 травня 2003 року у відповідача виникає прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, а у позивача виникає відповідне право вимоги до відповідача, в тому числі право на звернення до суду із позовом. Тобто встановлений законом для даних правовідносин строк позовної давності починається з 01.05.2003р. та закінчується відповідно 01.05.2006р. Позивач направив позовну заяву до суду поштою 28.04.2006р., про що свідчить поштовий штамп на конверті, який доданий до позовної заяви.

Позивач ТОВ “Танаіс” надав до суду доповнення до позовної заяви, в якому зазначає, що згідно умов укладеного договору купівлі-продажу № 382 від 25.03.2003р. у п. 9.2 цього договору „Відповідач” був зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого або непоставленого товару за кожний день прострочення, що відповідає ст.ст. 258, 611, 624 Цивільного кодексу України. Сумою пені позивач збільшив позовні вимоги. Крім того позивач згідно ст. 625 ч.2 ЦК України збільшив позовні вимоги сумою інфляції за весь час прострочення, а також сумою трьох відсотків річних від простроченої суми.

Таким чином, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України „Позивач” збільшив розмір позовних вимог, загальна кількість яких становить 4479,05 грн. (сума боргу-2199,78, сума пені-1372,90 грн., сума інфляційних нарахувань 708,39 грн. та сума трьох відсотків річних - 197,98 грн.).

Господарський суд не прийняв доповнення до позовної заяви про збільшення суми позовних вимог до свого розгляду та вважає його необґрунтовано заявленим.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасну поставку товару, інфляції та 3% річних не збільшенням первісних позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати, а додатково заявленими новими вимогами, які первісно не були заявлені позивачем до суду. Під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Така практика застосування норм ГПК України підтверджується абзацом другим підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”. Вищий господарський суд України інформаційним листом від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 довів до відома господарських судів України свою позицію щодо застосування деяких норм ГПК, де вважає, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язане з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо повернення попередньої суми оплати у розмірі 2199,78 грн.

Крім того, позивач – ТОВ „Танаіс” м. Луганськ у пункті 2 позовної заяви (лист № б/н від 23.03.2006р.) просить суд вжити запобіжні заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача – ВАТ „Точмаш” м. Донецьк.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши вищевказану заяву, відмовляє у її задоволенні стосовно накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у зв'язку з відсутністю доказів фактичної наявності нерухомого та рухомого майна у власності боржника, коштів на його рахунках в банківських установах, а також недоведеністю того, що майно, та інші активи, які є у відповідача, можуть зникнути, погіршитися за якістю або зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12; 22; 32-35; 42; 43; 49; 81-1; 82 - 85; 115; Господарського процесуального кодексу України господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Точмаш” (юридична адреса:83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1; п/р 26000303660004 в Путіловському відділенні ПІБ м. Донецьк; МФО 334914; код ЄДРПОУ 14300579) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Танаіс” (юридична адреса: 91053, м. Луганськ, м-ко Пархоменка, 33/2, а/с 85, п/р 26008301204001 в ЛФ „ПриватБанку” м. Луганська, МФО 304795, код ЄДРПОУ 24051367) суму 2199,78 грн., крім того витрати на оплату державного мита у сумі 102 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

У судовому засіданні 04.08.2006р. оголошено текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.