Постанова

від 11.11.2020 по справі 904/1576/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2020 Справа № 904/1576/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Широбокова Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/1576/20 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультима", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 104889,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультима" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" про стягнення 89280,00 грн. - основної заборгованості; 13418,80 грн. - пені; 1417,17 грн. - інфляційних втрат; 773,76 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати наданих послуг за договором про надання охоронних послуг №30/11-2017 від 30.11.2017 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/1576/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультима" 89280,00 грн. - основної заборгованості; 13418,80 грн. - пені; 1417,17 грн. - інфляційних втрат; 773,76 грн. - 3% річних та 2102,00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що докази у справі підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "Рудомайн") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/1576/20 про задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором в сумі 104889,73 грн. відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, судом не враховано норм ст.551 ЦК України і ст.233 ГК України, якими передбачено можливість зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Позивач (ТОВ "Ультима") у відзиві на апеляційну скаргу вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач вказує, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином. Отже, з позовними вимогами відповідач був згодний і не заперечив це у належний строк.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Дармін М.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/1576/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

За розпорядженням керівника апарату суду від 11.11.2020, у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/1576/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/1576/20 до свого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультима" (Охорона) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" (Замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг №30/11-2017 від 30.11.2017, за умовами якого Замовник замовляє, а Охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно Замовника, яке належить йому на відповідних правових підставах, та визначено в Дислокації (Додаток №1 до даного договору) та також забезпечує охорону проїзду технологічного транспорту ТОВ "Рудомайн" по території ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" для забезпечення сировинною базою дробильної фабрики ТОВ "Рудомайн", що знаходиться на західному борту кар`єру Південний по маршруту, який вказаний на схемі, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

Ціна договору становить 35712, 00 грн., в т.ч. ПДВ (20%); ціна складається з загальної вартості постів охорони визначених у дислокації об`єктів (додаток №1), а саме одного посту, при цьому щомісячна вартість одного цілодобового посту становить - 29760, 00 грн. з ПДВ (пункт 4.1. договору).

В пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата Замовником вартості наданих послуг здійснюється щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за звітнім. Оплата здійснюється в безготівкову порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок Охорони після попереднього надання Охороною рахунку для здійснення оплати або без такого.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. договору фактом, що підтверджується надання Охороною послуги, є акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який Охорона складає і направляє Замовнику не пізніше 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги; Замовник повинен підписати акт наданих послуг або надати Охороні мотивовані пояснення відмови йог о підписання в порядку визначеному в п.7.2 договору.

У випадку обґрунтованих зауважень до надання Охороною послуг у звітному місяці, Замовник зобов`язаний в термін 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг, надати письмові мотивовані пояснення відмови від його підписання; якщо Замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці зауваження, як порушення умов договору.

Договору він набуває чинності з "01" грудня 2017р. і діє до "30" листопада 2018р. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію на умовах даного договору.

Виконання ТОВ "Ультима" своїх обов`язків з охорони за договором підтверджується копіями актів надання послуг №49 від 31 липня 2019 на суму 29760,00 грн. з ПДВ, №57 від 31.08.2019 на суму 29760,00 грн. з ПДВ і №69 від 30.09.2019 на суму 29760,00 грн. з ПДВ. Загальна сума охоронних послуг склала 89280,00 грн.

ТОВ "Рудомайн" зауважень щодо наданих послуг за вказані місяці надано не було, акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Проте, як свідчать направлені на адресу замовника претензії охорони №06 від 08.01.2020 і №75 від 18.02.2020, замовник за надані послуги не розрахувався.

Претензії отримані товариством 16.01.2020 і 21.02.2020, що вбачається з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№2500905063405 і 2500905224913.

Вимоги претензій щодо сплати суми заборгованості залишились ТОВ "Рудомайн" без виконання, що спонукало ТОВ "Ультима" звернутись з відповідним позовом до господарського суду.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

За приписами частини першої статті 68 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 978 Цивільного кодексу України визначено, що за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відносини суб`єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності регулює Закон України "Про охоронну діяльність".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охоронну діяльність" унормовано, що суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За пунктом 6.3. договору за надані послуги Замовник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки з Охороною за послуги по даного договору, в порядку та у строки, визначені розділом 4 договору .

Встановивши, що відповідач допустив порушення умов договору, яке полягало в тому, що отримавши акти наданих послуг він не оплатив надані позивачем послуги, місцевий господарський суд правильно дійшов висновку про наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми 89280,00 грн. заборгованості.

У зв`язку з порушенням зобов`язання позивачем нараховані до стягнення з відповідача 13418,80 грн. - пені за період з 05.10.2019 по 16.03.2020; 1417,17 грн. - інфляційних втрат і 773,76 грн. - 3% річних за період з 06.08.2019 по 06.10.2019.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 216 і частини першої статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

За приписами з частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі, якщо Замовник прострочив виконання грошових зобов`язання щодо здійснення обов`язкової і повної оплати послуг в строки, передбачені п. 4.2. договору, Замовнику нараховується штраф у розмірі 0,4% від загальної сум заборгованості на день нарахування, а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення терміну оплати більше 30 днів, колегія суддів визнала його таким, що відповідає договору та матеріалам справи, а тому зазначена вимога правомірно визнана судом законною і обґрунтованою.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат і річних, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є арифметично правильними і такими, що відповідають положенням законодавства, а отже підстави для скасування рішення у цій частині позовних вимог також відсутні.

Відповідач в апеляційній скарзі проти стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних не заперечує, проте вважає, що штрафні санкції підлягають зменшенню відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України і частин першої, другої статті 233 Господарського кодексу України.

Колегія суддів з доводами відповідача не згодна з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні положення містить і стаття 233 Господарського кодексу України, за якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ні зазначені норми, ні чинне законодавство не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Суд апеляційної інстанції наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов`язком суду. В той же час суд зобов`язаний розглянути доводи боржника в обґрунтування необхідності зменшення судом розміру штрафних санкцій .

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. На учасників справи покладено обов`язок виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримана відповідачем 26.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930011711318. Натомість відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, заяв або клопотань. Зокрема, питання щодо зменшення розміру пені в суді першої інстанції відповідачем не піднімалось.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі як на підставу для зменшення судами розміру пені на перевищення розміру збитків і наявність інших обставин, які мають істотне значення, то ці доводи не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не наведено обґрунтування зазначених тверджень, підстав для такого зменшення, винятковості даного випадку, не надано відповідних доказів на підтвердження цих або інших обставин, які мають істотне значення.

Саме лише наведене посилання не свідчить про дійсну наявність підстав для такого зменшення пені і про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду.

За вимогами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про повне задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 у справі №904/1576/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудомайн".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.11.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік

Суддя Л.П. Широбокова