Рішення

від 05.11.2020 по справі 902/653/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р. Cправа № 902/653/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича ,

за участю секретаря судового засідання Поцалюк Н.В.,

за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-МК"

(вул. Айвазовського, буд. 28, м. Вінниця, 21022)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агропродекспорт"

(вул. Айвазовського, буд. 28, кім. 202, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 3 380 010,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 01.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-МК" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агропродекспорт" про стягнення коштів в сумі 3 380 010,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 07.02.2017між Товариством з обмеженою відповідальністю Тріада-МК (позивач/Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агроплодекспорт (відповідач/Позичальник) укладено Договір Позики за №11 ФД (Договір позики), відповідно до умов якого, Позикодавець зобов`язався передати у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі позики 1 500 000, а Позичальник зобов`язався повернути позику у строк, визначений Договором позики.

У пункті 4.1. Договору позики сторони погодили, що строк позиуи розпочинається з моменту отримання позики Позичальником та становить 1 (один) рік.

Пунктом 4.2. Договору позики визначено, що строк визначений п. п.4.1 Договору може бути продовжений за домовленістю сторін, шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною Договору.

При цьому позивач наголошує, що додаткових угод до Договору позики сторони Договору не укладали та пролонгацію строку дії Договору не вчиняли.

В межах дії Договору позики, позивачем в період з 09.02.2017 по 01.02.2018 надано відповідачу позику на загальну суму 1 897 000,00 грн, яку станом на 09.02.2018 відповідач повернув.

Відтак, позивач стверджує, що 09.02.2018 Договір позики припинив свою дію, щодо строку дії Договору та в зв`язку з належним виконанням зобов`язань по Договору.

Разом з тим, в період з 09.02.2017 по 26.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Тріада-МК перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Агроплодекспорт кошти на загальну суму 6 197 010,00 грн., із посиланням в призначенні платежу на Договір позики.

В період з 28.02.2018 по 25.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Тріада -МК перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Агроплодекспорт грошові кошти в сумі 2 817 000,00 грн.

Тоді як решта суми коштів в розмірі 3 380 010,00 грн відповідачем не повернуто.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача вимогу, яка останнім отримана, проте залишена без відповіді та виконання.

Ухвалою суду від 07.07.2020, позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше закінчення дії карантину.

15.07.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 14.07.2020 з матеріалами на виконання ухвали суду від 07.07.2020.

Ухвалою суду від 20.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/653/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання з урахуванням графіку судових засідань та виходячи приписи ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції від 30.03.2020, призначено на 26.08.2020.

За наслідками судового засідання 26.08.2020 підготовче засідання відкладено на 17.09.2020, про що 26.08.2020 судом постановлено відповідну ухвалу.

27.08.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 26.08.2020 за підписом представника позивача - адвоката Дмитрійчук А.А. про продовження строку підготовчого провадження у даній справі та долучення до матеріалів справи доказів.

10.09.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 10.09.2020 за підписом представника позивача - адвоката Дмитрійчук А.А. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

17.09.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 16.09.2020 за підписом адвоката Білошкурського О.В. як представника відповідача, в якому заявник просив відкласти підготовче засідання на іншу дату з підстав його зайнятості в іншому судовому процесі.

В судовому засіданні 17.09.2020, дослідивши клопотання № б/н від 16.09.2020 за підписом адвоката Білошкурського О.В. як представника відповідача судом встановлено, що означене клопотання не містить доказів в підтвердження повноважень особи, що його підписала. В матеріалах справи такі докази теж відсутні, тому клопотання № б/н від 16.09.2020 залишено судом без розгляду.

За результатами судового засідання 17.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.09.2020 про задоволення клопотань представника позивача № б/н від 26.08.2020 та № б/н від 10.09.2020, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 07.10.2020.

02.10.2020 через канцелярію суду надійшла заява б/н від 02.10.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-МК" про забезпечення позову у справі №902/653/20 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, загальною площею 1081,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 28, та належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Агроплодекспорт" в межах суми заявленої до стягнення - 3 380 010,00 грн до вирішення справи по суті.

За результатами розгляду заяви б/н від 02.10.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-МК" про забезпечення позову судом 05.10.2020 постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні означеної заяви.

02.10.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 02.10.2020 за підписом представника позивача - адвоката Дмитрійчук А.А. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, що стосуються предмету спору.

07.10.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 07.10.2020 за підписом адвоката Білошкурського О.В. як представника відповідача, в якому заявник просить підготовче засідання по справі здійснювати без його участі та участі відповідача і призначити справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 07.10.2020 клопотання № б/н від 07.10.2020 за підписом адвоката Білошкурського О.В. як представника відповідача судом залишено без розгляду з підстав ненадання доказів в підтвердження повноважень особи, що його підписала.

За результатами судового засідання 07.10.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 07.10.2020 про задоволення клопотання представника позивача № б/н від 02.10.2020, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2020.

04.11.2020 до суду надійшло клопотання б/н від 04.11.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Сувалова В.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав його перебування в період з 22.10.2020 по 14.11.2020 у відпустці.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились. Про час та місце розгляду справи представник позивача повідомлений під розписку в судовому засідання 07.10.2020. Відповідач повідомлений ухвалою суду від 07.10.2020.

Розглядаючи клопотання представника відповідача № б/н від 04.11.2020 про відкладення розгляду справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За висновками суду, заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи спрямовано не на забезпечення реалізації ним своїх процесуальних прав, а має на меті лише відкладення його на невизначений термін, тобто спрямовано на затягування судового процесу. При цьому суд зауважує, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

При розгляді справи суд також зважає, що у визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 05.11.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тріада-МК (позивач за Договором Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агроплодекспорт (відповідач, за Договором Позичальник) укладено Договір позики за №11 ФД (Договір позики), відповідно до умов якого, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути позику визначений цим Договором строк.

За змістом п. 2.1. Договору позики, розмір позики становить 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1. Договору позики позика надається шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Позичальника або внесення готівкових коштів в касу підприємства.

Відповідно до положень п. 4.1 Договору строк позики розпочинається з моменту отримання позики Позичальником і становить 1 (один) рік.

Строк, визначений у п.4.1 Договору може бути продовжений за домовленістю сторін, шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною Договору. (п. 4.2. Договору позики)

Відповідно до п. 5.1. Договору позики Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві позику протягом п`яти днів після закінчення строку, вказаного в п. 4.1. Договору. Строк повернення позики може бути скорочений в односторонньому порядку за бажанням Позичальника. Позичальник має право достроково повернути позику повністю або частково.

Позика повертається Позичальником шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця або шляхом готівкових розрахунків. (п. 5.2. Договору позики)

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики Позичальникові. (п. 7.1. Договору позики)

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1. цього Договору та закінчується після повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 7.2. Договору)

Договір позики підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками товариств.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов Договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 6 197 010,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№2372 від 09.02.2017 на суму 300 000,00 грн;

№2391 від 16.02.2017 на суму 100 000,00 грн;

№2393 від 17.02.2017 на суму 97 000,00 грн;

№2399 від 22.02.2017 на суму 700 000,00 грн;

№2413 від 24.02.2017 на суму 200 000,00 грн;

№3398 від 15.12.2017 на суму 400 000,00 грн;

№3524 від 01.02.2018 на суму 100 000,00 грн;

№3577 від 28.02.2018 на суму 300 000,00 грн;

№3606 від 14.03.2018 на суму 100 000,00 грн;

№3650 від 29.03.2018 на суму 208 000,00 грн;

№3718 від 18.04.2018 на суму 1 130 500,00 грн;

№3750 від 27.04.2018 на суму 7 000,00 грн;

№3882 від 29.05.2018 на суму 213 000,00 грн;

№3886 від 29.05.2018 на суму 480 000,00 грн;

№4038 від 27.06.2018 на суму 110 000,00 грн;

№4086 від 09.07.2018 на суму 50 000,00 грн;

№4087 від 09.07.2018 на суму 150 000,00 грн;

№4165 від 20.07.2018 на суму 30 000,00 грн;

№4190 від 30.07.2018 на суму 200 000,00 грн;

№4186 від 30.07.2018 на суму 301 510,00 грн;

№4227 від 08.08.2018 на суму 300 000,00 грн;

№4229 від 09.08.2018 на суму 250 000,00 грн;

№4685 від 22.01.2018 на суму 50 000,00 грн;

№4702 від 30.01.2019 на суму 180 000,00 грн;

№417 від 28.03.2019 на суму 200 000,00 грн;

№508 від 26.04.2019 на суму 20 000,00 грн;

№5076 від 25.07.2019 на суму 20 000,00 грн.

У всіх вищезазначених платіжних дорученнях позивачем в графі Призначення платежу спрямування коштів було визначено як Надання поворотної фінансової допомоги згідно Договору №11 ФД від 07.02.2017р. без ПДВ .

Відповідно до наявних матеріалів справи, відповідачем повернуто позивачу грошові кошти в загальному розмірі 2 817 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними доручення:

№94 від 15.12.2017 на суму 400 000,00 грн;

№96 від 20.12.2017 на суму 1 190 000,00 грн;

№ 97 від 20.12.2017 на суму 207 000,00 грн;

№141 від 01.02.2018 на суму 100 000,00 грн;

№179 від 01.03.2018 на суму 300 000,00 грн;

№217 від 06.04.2018 на суму 200 000,00 грн;

№221 від 06.04.2018 на суму 50 000,00 грн;

№636 від 25.07.2019 на суму 20 000,00 грн;

та довідками про зарахування коштів від 28.02.2020, якими підтверджується операції по перерахуванню коштів:

07.03.2019 на суму 200 000,00грн;

13.03.2019 на суму 30 000,00 грн;

10.04.2019 на суму 100 000,00 грн;

02.05.2019 на суму 20 000,00 грн.

За таких обставин, відповідачем було виконані умови Договору позики щодо повернення коштів в сумі 1 500 000,00 грн.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, у Договорі позики №11 ФД від 07.02.2017 сторонами визначено його ціну в розмірі 1 500 000,00 грн.

За приписами п.7.4. Договору позики зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, що оформляються додатковою угодою до цього Договору, яка буде невід`ємною частиною Договору.

Позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 6 197 010,00 грн, тобто з перевищенням договірної ціни.

Доказів внесення змін до Договору позики в частині визначення його ціни сторонами суду не надано.

За змістом п. 7.2. Договору позики строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1. цього Договору та закінчується після повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

З огляду на встановлення судом виконання Сторонами зобов`язань за Договором позики в частині надання позивачем та повернення відповідачем позики в обумовленому Договором розмірі а саме 1 500 000,00 грн, Договір позики є припиненим шляхом виконання.

При цьому перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 4 697 010,00 грн (66 197 010,00 грн - 1 500 000,00 грн = 4 697 010,00 грн) відбулось в позадоговірному порядку.

Як встановлено судом, із означеної суми грошових коштів (4 697 010,00 грн) відповідачем повернуто 1 317 00,00 грн., а грошові кошти в розмірі 3 380 000,00 грн залишились неповернутими.

З метою досудового врегулювання питання повернення безпідставно перерахованих коштів позивачем 09.04.2020 направлено відповідачу досудову вимогу за вих.№35 від 08.04.2020 з вимогою в термін до 24.04.2020 повернути шляхом перерахунку ТОВ Тріада - МК безпідставно (помилково) перерахованих коштів в сумі 3 380 010,00 грн, яка залишена останнім залишена без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення безпідставно (помилково) перерахованих коштів в сумі 3 380 010,00 грн.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

Набуття або збереження майна, коли особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

Є факт місця набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, збільшення або збереження майна у особи, що є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

Обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до закріпленого в ст.387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року, №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджено, що кошти перераховані позивачем за відсутності для цього правових підстав, і відповідачем, станом на час ухвалення рішення, не повернуті, а тому позовні вимоги про cтягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3 380 000,00 грн., є обгрунтованими.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агропродекспорт" (вул. Айвазовського, буд. 28, кім. 202, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 39302456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-МК" (вул. Айвазовського, буд. 28, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 37898355) кошти в сумі - 3 380 010 (три мільйони триста вісімдесят тисяч десять) грн. 88 коп. та 50 700 (п`ятдесят тисяч сімсот) грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 11 листопада 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Айвазовського, буд. 28, м. Вінниця, 21022)

3 - відповідачу (вул. Айвазовського, буд. 28, кім. 202, м. Вінниця, 21022)