Рішення

від 27.10.2020 по справі 905/50/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.2020р. Справа №905/50/20

за позовом: Заступника прокурора Донецької області (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Університетська, 6) в інтересах держави в особі Святогірської міської ради (84130, Донецька обл., м.Святогірськ, вул.Володимира Сосюри, 8, код ЄДРПОУ 04053001)

до відповідача: Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс (83003, Донецька обл., м.Донецьк, просп.Дзержинського, 69Б, офіс 35, код ЄДРПОУ 31586354; 84130, Донецька обл., м.Святогірськ, вул.Островського, 1, 2, 3)

про повернення земельної ділянки

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання (помічник судді): Рильцова Є.Ю.

У засіданні брали участь:

прокурор: Кондратюк Н.А. - посв.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Донецької області, м.Маріуполь в інтересах держави в особі Святогірської міської ради, м.Святогірськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс , м.Донецьк про зобов`язання повернути на користь Святогірської міської ради земельну ділянку площею 1,3144 га (кадастровий №1414170500:01:003:0149), вартістю 61776800 грн, яка знаходиться по вул.Островського, 57 у м.Святогірськ.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач не повернув майно, яке було йому передано на підставі договору оренди землі №18 від 13.07.2007р. Окрім того, як вказує заявник позову, рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2019р. по справі №905/543/19 позовні вимоги Святогірської міської ради до Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс про дострокове розірвання вищезазначеного договору та стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 49997,60 грн задоволено в повному обсязі, проте питання повернення земельної ділянки не було предметом розгляду справи №905/543/19.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/50/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На підставі ухвали суду від 03.02.2020р. провадження у справі №905/50/20 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 03.08.2020р. поновлено провадження у справі №905/50/20.

Позивач в жодне судове засідання не з`явився, у письмових поясненнях №1103/02.01-15 від 25.08.2020р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду про дату та час судових засідань у справі №905/50/20.

В той же час, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України ).

Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018р. у справі №925/125/14.

Водночас, у цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою суду від 13.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020р.

Прокурор у судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представники сторін у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Досліджуючи підстави звернення прокурора з цим позовом, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч.ч.3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Прокурор виконує субсидіарну роль та замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави . Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Разом з тим, надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив про необхідність відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У контексті правовідносин у цій справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, але також у захисті інтересів органів місцевого самоврядування, компетенція яких не має загальнодержавного характеру, але направлена на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до відання цих органів.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі-запиті №05/1-964вих.19 від 02.12.2019р. прокурора, який було скеровано на адресу міської ради, Заступник прокурора Донецької області просив надати відповідні документи на підтвердження користування Приватним підприємством ПКФ Спецсервіс спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 1414170500:01:003:0149).

У відповідь на зазначене звернення прокурора, позивач представив, зокрема, рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2019р. по справі №905/543/19, яким позовні вимоги Святогірської міської ради до Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс , в тому числі, про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.07.2007р. задоволено.

Додатково міська рада повідомила прокуратуру, що об`єкт оренди за договором №18 від 13.07.2007р. орендодавцем (відповідачем) не повернуто; крім того, Святогірська міська рада також вказувала, що в судовому порядку із вимогами про повернення цієї землі не зверталась у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору (лист №1860/02.01-15 від 18.12.2019р.).

Відтак, суд зауважує, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Святогірської міської ради про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки, сам факт такого незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади м.Святогірськ та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

19.12.2019р. заступник прокурора Прокуратури Донецької області повідомив позивача про наявність підстав для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Святогірської міської ради (повідомлення №05/1-1055вих.19 від 19.12.2019р.).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Святогірської міської ради до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів територіальної громади та направлено на їх захист.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2019р. по справі №905/543/19 позовні вимоги Святогірської міської ради до Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.07.2007р. та стягнення заборгованості за користування земельною ділянко за договором оренди землі від 13.07.2007р. за період з 08.06.2016р. по 31.12.2018р. у розмірі 49997,60 грн задоволено.

У мотивувальній частині рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2019р. по справі №905/543/19 суд дослідив обставини укладання договору оренди землі №18 від 13.07.2007р.; наявність обставин строкового платного користування Приватним підприємством ПКФ Спецсервіс земельною ділянкою загальною площею 1,3144 га (кадастровий номер 1414170500:01:003:0149), в тому числі: під зеленими насадженнями загального користування - 1,3144 га, в тому числі: разом відводиться в зонах обмежень - загальною площею 0,0481 га, в тому числі: в місцях проходження лінії електропередач - 0,0158 га, в місцях проходження трубопроводів - 0,0323 га (об`єкт оренди) у період з 08.06.2016р. по 31.12.2018р.; утворення заборгованості з орендної плати у вказаний період в загальній сумі 49997,60 грн, а також дійшов висновку про наявність підстав для дострокового розірвання цього договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та невикористання земельної ділянки відповідачем за цільовим призначенням відповідно до мети її використання.

Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 20.06.2019р. по справі №905/543/19 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.320 Господарського процесуального кодексу України, та набрало законної сили.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №905/543/19 як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Як вказує прокурор, під час розгляду справи №905/543/19 питання щодо повернення спірної земельної ділянки не віршувалось.

Відповідно до п.20 договору №18 від 13.07.2007р. після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відтак, зважаючи на те, що договір оренди землі №18 від 13.07.2007р. розірвано у судовому порядку, та, як наслідок, відповідач втратив статус орендаря, прокурор звернувся до суду із вимогами про повернення земельної ділянки площею 1,3144 га (кадастровий №1414170500:01:003:0149), вартістю 61776800 грн, яка знаходиться по вул.Островського, 57 у м.Святогірськ.

За приписами статей 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За вимогами ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Умовами договору №18 від 13.07.2007р. не встановлено певного порядку повернення земельної ділянки у випадку розірвання договору. Так, договором визначено умови повернення земельної ділянки, встановлено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, проте, не визначено алгоритму дій сторін у такому випадку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, передача в оренду спірної земельної ділянки відбувалась по акту про передачу та прийом земельної ділянки (а.с.20).

Таким чином, за висновками суду, зважаючи на приписи ст.795 Цивільного кодексу України, й відповідне повернення з оренди земельної ділянки також має відбуватися за актом приймання-передачі.

Відповідних доказів складання сторонами акту про передачу та прийом земельної ділянки не представлено.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 03.02.2020р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт повернення земельної ділянки площею 1,3144 га (кадастровий №1414170500:01:003:0149) орендодавцю (Святогірській міській раді), не представлено.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов`язання Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс повернути на користь Святогірської міської ради земельну ділянку площею 1,3144 га (кадастровий №1414170500:01:003:0149), вартістю 61776800 грн, яка знаходиться по вул.Островського, 57 у м.Святогірськ, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Прокуратури Донецької області як платника згідно з платіжним дорученням №3466 від 19.12.2019р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Приватне підприємство ПКФ Спецсервіс (83003, Донецька обл., м.Донецьк, просп.Дзержинського, 69Б, офіс 35, код ЄДРПОУ 31586354) повернути на користь Святогірської міської ради (84130, Донецька обл., м.Святогірськ, вул.Володимира Сосюри, 8, код ЄДРПОУ 04053001) земельну ділянку площею 1,3144 га (кадастровий номер 1414170500:01:003:0149), вартістю 61776800 грн, яка знаходиться по вул.Островського, 57 у м.Святогірськ.

Стягнути з Приватного підприємства ПКФ Спецсервіс (83003, Донецька обл., м.Донецьк, просп.Дзержинського, 69Б, офіс 35, код ЄДРПОУ 31586354) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 1921 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 27.10.2020р.

Повний текст рішення складено 06.11.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця