Рішення

від 11.11.2020 по справі 905/1619/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2020 Справа № 905/1619/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролімпекс» , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» , м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 321 067, 14 грн., з яких 282 960,00 грн. - сума основного боргу, 22 636,80 грн. - пеня, 10 854,37 грн. - 3% річних та інфляційні витрати - 4 615,97 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ролімпекс» , м. Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 321 067, 14 грн., з яких 282 960,00 грн. - сума основного боргу, 22 636,80 грн. - пеня, 10 854,37 грн. - 3% річних та інфляційні витрати - 4 615,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №1-19 від 18.01.2019 у розмірі 282 960,00 грн., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 162 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1619/20 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 07.09.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1619/20.

У підготовчому судовому засіданні 05.10.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1619/20 до розгляду по суті на 11.11.2020 року.

У судове засідання 21.10.2020 представник позивача не з`явився, через електронну пошту господарського суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву н надав, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ролімекс (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Азовмашпром (далі - Покупець) укладено договір поставки №1-19 (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник поставляє, а Покупець купує підшипники, іменовані надалі Продукція по номенклатурі, цінами і в кількості, зазначеній в товарних накладних. Моментом узгодження умов п.1.1. є отримання Продукції Покупцем (п.1.2.).

Відповідно до п.2.1. та п.2.2. Договору ціни на продукцію і суми поставок вказуються в рахунках і відвантажувальних накладних. Орієнтовна сума договору складає 1 000 000,00 грн. включаючи ПДВ.

Згідно з п.3.1. Договору умови поставки - Франко - завод (EXW) м.Дніпро . При необхідності, за згодою Сторін можуть бути обумовлені інші умови поставки.

Термін поставки вказується в рахунку. Момент поставки визначається датою оформлення товарної накладної при передачі Продукції (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору Покупець здійснює оплату на рахунок Постачальника з відтермінуванням оплати до 90 календарних днів з моменту поставки (дати оформлення Постачальником товарної накладної на Продукцію).

Умовами п.6.1. Договору визначено, що при несвоєчасній оплаті продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 (п`ять десятих) відсотків суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 8 (восьми) відсотків суми поставки.

У п.9.1. Сторони встановили, що термін дії Договору встановлений до 31 грудня 2019 року. А в разі неповного або неналежного виконання однією зі сторін своїх зобов`язань, до повного виконання цих зобов`язань.

Договір підписаний Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

На виконання умов спірного договору, позивачем здійснено поставку продукції на користь відповідача на загальну суму 282 960,00 грн., що підтверджується накладною №011803 від 18.01.2019 на суму 12 480,00 грн. та накладною №021907 від 19.02.2019 на суму 270 480,00 грн., належним чином копії яких наявні в матеріалах справи та підписані з боку відповідача уповноваженими представниками останнього без зауважень (а.с.6,7).

Факт здійснення поставки продукції відповідачу також підтверджується товарно-транспортною накладною №3 від 19.02.2019 (а.с.8).

Претензією №102 від 04.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново сплатити вартість поставленої продукції на суму 282 960,00 грн., яка отримана відповідачем 06.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4903804548905 (а.с.14).

25 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з досудовим попередженням №108, в якому позивач повідомив відповідача про підготовчу документів для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №1-19 від 18.01.2019 у розмірі 282 960,00 грн., позивачем нараховані пеня, інфляційні витрати та 3% річних, на примусовому стягненні яких наполягає останній.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Сутність первісного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язань з оплати поставленої продукції за договором 1-19 від 18.01.2019, а також застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені 3% річних та інфляційних витрат.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1,3 Глави 54 ЦК України та статті 264 ГК України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 264 ГК).

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №1-19 від 18.01.2019 є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань з оплати поставленої продукції у строк, визначений його умовами, а саме п.5.1. договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання з поставки продукції на користь відповідача виконав у повному обсязі, що підтверджується накладною №011803 від 18.01.2019 та накладною №021907 від 19.02.2019.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з оплати поставленого товару у строк згідно умов спірного договору, тобто протягом 90 календарних днів з моменту поставки.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань з оплати продукції за спірним договором утворилась та має місце заборгованість відповідача в сумі 282 960,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунок суми осново боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 282 960,00 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, за змістом п.6.1. договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 (п`ять десятих) відсотків суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 8 (восьми) відсотків суми поставки.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за порушення строку оплати поставленої продукції визначено у п.6.1. спірного договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені за період з 18.04.2019 по 26.08.2020 на суму 12480,00 грн. та за період з 19.05.2019 по 26.08.2020 на суму 270480,00 грн., з урахуванням положень п.6.1. договору поставки №1-19 від 18.01.2019, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 22 636,80 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Отже, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 18.04.2019 по 26.08.2020 на суму 12480,00 грн. та за період з 19.05.2019 по 26.08.2020 на суму 270 480,00 грн., суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 10 854,37 грн.

Проте, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо інфляційних витрат за період з травня 2019 по квітень 2020 на суму 12480,00 грн. та за період з червня 2019 по квітень 2020 на суму 270 480,00 грн., суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично невірним через допущення арифметичної помилки, а саме невірно визначено сукупний індекс інфляції за вказаний період, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 4 058,70 грн.

Судовий збір у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролімпекс» , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 321 067, 14 грн., з яких 282 960,00 грн. - сума основного боргу, 22 636,80 грн. - пеня, 10 854,37 грн. - 3% річних та інфляційні витрати - 4 615,97 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Монтажна, буд.5; код ЄДРПОУ 38349378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролімпекс» (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд.35-А; код ЄДРПОУ 33855784) заборгованість у розмірі 320 500,87 грн., з яких 282 960,00 грн. - сума основного боргу, 22 636,80 грн. - пеня, 10 854,37 грн. - 3% річних та інфляційні витрати - 4 058,70 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 807,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2020 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/