ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10.11.2020Справа № 910/8975/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"
(Україна, 21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 5; ідентифікаційний код: 36830374)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп"
(Україна, 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11; ідентифікаційний код: 35561883)
про стягнення 88 839,14 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп" (далі - відповідач) про стягнення 88 839,14 грн, з яких 86 460,00 грн передоплата вартості товару та 2 379,14 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором, що укладений сторонами у спрощений спосіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11.
На вказану адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.06.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0105474343290, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2020, не вручене під час доставки відповідачу 09.07.2020 та 06.08.2020 повернуто за зворотною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 30.06.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп" (надалі - відповідач, постачальник) була досягнута усна домовленість, за якою позивач зобов`язався оплатити саморізи по металу (далі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов`язався поставити вказаний товар позивачу.
На виконання зазначеної домовленості, постачальником було виставлено покупцю рахунки на оплату, а саме: № 941 від 15.05.2019 на суму 46 860,00 грн, № 945 від 16.05.2019 на суму 23 100,00 грн, № 961 від 28.05.2019 на суму 16 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в рахунок оплати вартості товару було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 86 460,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 13814 від 17.05.2019 на суму 23 430,00 грн, № 14021 від 21.05.2019 на суму 11 550,00 грн, № 14083 від 22.05.2019 на суму 23 430,00 грн, № 14707 від 31.05.2019 на суму 11 550,00 грн, № 14962 від 31.05.2019 на суму 8 250,00 грн та № 15765 від 07.06.2019 на суму 8 250,00 грн.
Проте, як зазначає позивач, відповідач, в порушення досягнутої сторонами домовленості, зобов`язання з поставки товару не виконав, оплачений позивачем товар на загальну суму 86 460,00 грн не поставив.
30.10.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію № 1740 від 22.10.2019 (докази направлення вказаної претензії відповідачу містяться в матеріалах справи), в якій позивач просив відповідача протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в сумі 86 460,00 грн.
Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару відповідачем не виконано, суму попередньої оплати вартості товару відповідачем не повернуто.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 86 460,00 грн передоплати вартості товару та 2 379,14 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунків на оплату товару та їх безпосередня оплата засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати вартості товару в сумі 86 460,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №13814 від 17.05.2019 на суму 23 430,00 грн, №14021 від 21.05.2019 на суму 11 550,00 грн, №14083 від 22.05.2019 на суму 23 430,00 грн, №14707 від 31.05.2019 на суму 11 550,00 грн, №14962 від 31.05.2019 на суму 8 250,00 грн та № 15765 від 07.06.2019 на суму 8 250,00 грн.
Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем, останнім у добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконано, доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару матеріали справи не містять.
Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що у претензії № 1740 від 22.10.2019 позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару, просив відповідача протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в сумі 86 460,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем щодо поставки обумовленого сторонами товару підтверджується матеріалами справи, доказів повернення позивачу попередньої оплати вартості товару відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передоплати вартості товару в сумі 86 460,00 грн визнаються судом обґрунтованими.
Водночас суд визнає безпідставним посилання позивача як на підставу заявлених позовних вимог на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що перераховані позивачем грошові кошти в сумі 86 460,00 грн були набуті відповідачем на відповідній правовій підставі - договорі, який укладений сторонами у спрощений спосіб, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 379,14 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що він частково не відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства України та умовам договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб.
Так, позивач вірно зазначає, що оскільки між сторонами не існує письмового договору, яким врегульовано строк поставки обумовленого сторонами товару, порядок розрахунків, повернення передоплати вартості товару у випадку нездійснення відповідачем поставки товару тощо, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано 3 % річних за кожним рахунком на оплату за загальний період з 15.07.2019 по 16.06.2020.
Судом встановлено, що претензію № 1740 від 22.10.2019 про повернення боргу в сумі 86 460,00 грн позивачем було направлено відповідачу 30.10.2019, свідченням чого є наявні в матеріалах справи накладна № 2102200881693 від 30.10.2019, фіскальний чек від 30.10.2019 та опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля за 30.10.2019.
З огляду на вищенаведене, за розрахунком суду, на суму передоплати вартості товару 86 460,00 грн за період з 07.11.2019 по 16.06.2020 обґрунтованими є 3 % річних в розмірі 1 581,44 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає передоплата вартості товару в сумі 86 460,00 грн та 3 % річних в розмірі 1 581,44 грн.
Судовий збір у розмірі 2 083,12 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп" (Україна, 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11; ідентифікаційний код: 35561883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (Україна, 21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 5; ідентифікаційний код: 36830374) передоплату вартості товару в сумі 86 460 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 1 581 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 083 (дві тисячі вісімдесят три) грн 12 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 18,88 грн покласти на позивача.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.11.2020
Суддя О.В. Нечай
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.11.2020 |
Оприлюднено | 13.11.2020 |
Номер документу | 92769671 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Нечай О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні