Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/12493/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/12493/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС - Контейнерний Термінал" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "Лукро", про стягнення 38 880,50 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС - Контейнерний Термінал" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи евакуатором Mercedes-Benz, державний номерний знак: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , здійснив маневр розвороту на території позивача, внаслідок чого наніс пошкодження автомобілю Hyundai Sonata (Vin: НОМЕР_3 ). Разом із тим, Товариство, як зберігач за договором від 30 серпня 2013 року № 0913-1, укладеним між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Лукро" (далі - ТОВ "Лукро"), несе відповідальність за пошкодження зазначеного автомобіля, який на момент ДТП перебував на його території. Враховуючи те, що публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - Компанія), як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодувала позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, у розмірі 37 452,00 грн., Товариство просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також пеню у розмірі 1 428,50 грн., нараховану в зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

4 вересня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог даної ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 вересня 2020 року прийнято позовну заяву Товариства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12493/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, було залучено ТОВ "Лукро".

Слід також зазначити ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

22 вересня 2020 року через відділ діловодства суду надійшов відзив Компанії від 16 вересня 2020 року № 08-03-12/8804, в якому відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 29 липня 2020 року ним було сплачено на користь Товариства страхове відшкодування у розмірі 14 918,66 грн. Відповідач також зазначив, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті за страховим випадком від 28 грудня 2019 року відповідно до полісу № АМ/9626288 за пошкоджений автомобіль Hyundai Sonata, VIN 5 НОМЕР_4 , становить 31 507,20 грн. За твердженням Компанії, позивач може претендувати на 16 588,54 грн. залишку суми страхового відшкодування та 471,63 грн. пені, тоді як у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21 820,33 грн. слід відмовити.

1 жовтня 2020 року на електронну пошту суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 1 жовтня 2020 року № 0110/01, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 39 890,48 грн., з яких: 37 452,00 грн. - збитки, завдані в результаті настання страхового випадку, 1 981,07 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, 457,41 грн. - три проценти річних від простроченої суми. Оригінал вказаної заяви надійшов через відділ діловодства суду 2 жовтня 2020 року.

6 жовтня через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 2 жовтня 2020 року, в якій Товариство заперечило проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Окрім того, позивач просив зменшити позовні вимоги та стягнути з Компанії грошові кошти у розмірі 24 612,71 грн., з яких 23 974,06 грн. - збитки, завдані в результаті настання страхового випадку, 510,92 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування та 127,73 грн. - три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство у своєму позові просило суд стягнути з Компанії заборгованість з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 37 452,00 грн., а також пеню в розмірі 1 428,50 грн. Водночас у заявах про збільшення та зменшення позовних вимог Товариство, окрім збільшення та зменшення кількісних показників за вказаними вимогами, заявило нову вимогу - про стягнення трьох процентів річних.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення трьох процентів річних є новою позовною вимогою, направленою на одночасну зміну предмета і підстав позову, та не може бути розглянута судом по суті в рамках цієї справи, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяв у частині цієї позовної вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог в частині збільшення розміру пені до 1 981,07 грн., тоді як в частині стягнення 457,41 грн. трьох процентів річних у задоволенні заяви слід відмовити.

У той же час заяву про зменшення позовних вимог, подану Товариством разом із відповіддю на відзив, суд приймає до розгляду в частині зменшення розміру заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, до 23 974,06 грн. та суми пені - до 510,92 грн. Разом із тим, у задоволенні даної заяви в частині стягнення 127,73 грн. трьох процентів річних слід відмовити.

15 жовтня 2020 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення Компанії від 9 жовтня 2020 року № 08-03-12/9897, в яких остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21 820,33 грн.

Третя особа про розгляд даної справи була повідомлена належним чином, проте жодних пояснень щодо позову до суду не подала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2013 року між Товариством та ТОВ "Лукро" було укладено договір № 0913-1, за умовами якого позивач зобов`язався надавати ТОВ "Лукро" комплекс послуг/робіт із супроводу на контейнерному терміналі "ТІС-КТ" експортних, імпортних і транзитних вантажів, інші послуги/роботи за цією угодою, а останнє - оплачувати надані послуги/роботи.

Вказаний правочин підписаний повноважними представниками Товариства та ТОВ "Лукро" і скріплений печатками цих юридичних осіб.

Разом із тим, у додатковій угоді від 1 лютого 2019 року № 19 до даного договору сторони погодили, що приймання розформованих транспортних засобів на охоронюваний майданчик Товариства входить у ставку зберігання. Під транспортними засобами слід розуміти, зокрема, легкові автомобілі, розформовані з морського контейнера та/або завезені на термінал для стафіровки.

Відповідно до акта від 28 грудня 2019 року, складеного і підписаного представниками Товариства, ТОВ "Лукро" та водієм ОСОБА_1 , останній 28 грудня 2019 року, керуючи евакуатором Mercedes-Benz, державний номерний знак: НОМЕР_1 , здійснив маневр розвороту на території Товариства, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Hyundai Sonata (Vin: НОМЕР_3 ).

Зазначені обставини також встановлені постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 26 травня 2020 року у справі № 648/521/20.

Згідно з видатковим ордером від 2 січня 2020 року № 000009295 експедитором вказаного пошкодженого транспортного засобу було ТОВ "Лукро".

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Лукро" виставило Товариству рахунок на оплату від 20 січня 2020 року № 382 на загальну суму 37 452,00 грн. за виконання робіт для відновлення пошкодженого автомобіля.

Судом встановлено, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала транспортний засіб Mercedes-Benz Sprint, VIN (номер кузова, шасі, рами): НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АМ/9626288 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.).

У зв`язку з цим листом від 8 січня 2020 року № 0801/03 позивач повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди.

5 лютого 2020 року Товариство направило Компанії заяву про страхове відшкодування від 5 лютого 2020 року № 0502/01.

Окрім того, відповідачу було направлено заяву від 4 травня 2020 року № 0405/02 про надання відповіді про розгляд заяви про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку Компанія листом від 5 червня 2020 року № 09-02-16/5267 повідомила про відсутність правових підстав для здійснення виплати Товариству страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що взаєморозрахунок між позивачем та потерпілим не був попередньо погоджений із страховиком.

25 червня 2020 року Товариство направило відповідачу претензію від 24 червня 2020 року № 2406/01 з вимогою виплатити страхове відшкодування у розмірі 37 452,00 грн.

29 липня 2020 року Компанія сплатила на користь позивача страхове відшкодування у сумі 14 918,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29 липня 2020 року № 35807, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 9 Закону страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5 статті 36 Закону).

Зі змісту вищенаведених норм Закону вбачається, що виплата страхового відшкодування здійснюється лише потерпілому чи іншій особі, яка має право на отримання такого відшкодування.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону визначено, що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що пошкоджений автомобіль не перебував у власності позивача.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що Товариство відшкодувало шкоду, заподіяну внаслідок вказаної ДТП, власнику пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що він є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування відповідно до Закону, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Компанії на користь Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП, та, відповідно, пені у розмірі, нарахованої позивачем на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону.

З огляду на зазначене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 9 листопада 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко