Ухвала

від 28.10.2020 по справі 923/2108/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.10.2020Справа № 923/2108/15

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О.

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжного Є.Д. у справі:

За позовом Херсонської митниці ДФС

(73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13; ідентифікаційний код: 39624611)

до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (04050, м. Київ, пров. Косогірний, буд. 8; ідентифікаційний код: 30434770)

про стягнення 140732,64 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 у справі №923/2108/15 позов Херсонської митниці ДФС задоволено повністю; зобов`язано Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" відшкодувати вартість товару на користь Херсонської митниці Державної фіскальної, який передбачено на реалізацію ДП МВС "Спецсервіс" згідно з Договором від 27.04.2015 № 40/15/1, 100% його вартості відповідно до акту інвентаризаційної комісії Херсонської митниці Державної фіскальної служби від 10.12.2015 у сумі 140732 грн. 64. коп.; стягнуто з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" на користь Херсонської митниці Державної фіскальної служби судовий збір в сумі 2110 грн. 99 коп.

22.03.2016 Господарським судом міста Києва видано наказ, яким наказано стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" на користь Херсонська митниця Державної фіскальної служби судовий збір в сумі 2110 грн. 99 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 змінено спосіб та порядок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 923/2108/15 із "зобов`язати Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" відшкодувати вартість товару на користь Херсонської митниці ДФС, яке передбачено на реалізацію ДП МВС "Спецсервіс" згідно договору від 27.04.2015 № 40/15/1, 100% його вартості відповідно до акту інвентаризаційної комісії Херсонської митниці ДФС від 10.12.2015 у сумі 140732 грн. 64. коп." на "стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" вартість товару на користь Херсонської митниці ДФС, яке передбачено на реалізацію ДП МВС "Спецсервіс" згідно договору від 27.04.2015 № 40/15/1, 100% його вартості відповідно до акту інвентаризаційної комісії Херсонської митниці ДФС від 10.12.2015 у сумі 140732 грн. 64. коп.".

12.12.2016 Господарським судом міста Києва видано наказ, яким наказано стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" вартість товару на користь Херсонської митниці ДФС, яке передбачено на реалізацію ДП МВС "Спецсервіс" згідно договору від 27.04.2015 № 40/15/1, 100% його вартості відповідно до акту інвентаризаційної комісії Херсонської митниці ДФС від 10.12.2015 у сумі 140732 грн. 64. коп.

17.08.2020 до Господарського суду міста Києва від Чорноморської митниці Держмитслужби надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №923/2108/15, в якій заявник просить суд постановити ухвалу про заміну сторони стягувача у виконавчому листі №923/2108/15 від 12.12.2016.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №923/2108/15 у зв`язку з відпусткою судді Лиськова М.О.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу №923/2108/15 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 розгляд заяви Чорноморської митниці Держмитслужби призначено на 26.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 суд відмовив у задоволенні заяви Чорноморської митниці Держмитслужби про заміну стягувача у виконавчому листі від 12.12.2016 у справі №923/2108/15.

22.10.2020 до Господарського суду міста Києва від Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіки Крим та м. Севастополі надійшла скарга на рішення, дії або бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій скаржник просить:

- Визнати оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними;

- Зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення шляхом відкриття виконавчого провадження та звернення до примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 по справі №923/2108/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 розгляд заяви у судовому засіданні призначено на 28.10.2020.

Представники стягувача, боржника та Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання 28.10.2019 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників скаржника, відповідача (боржника) та ДВС в судові засідання по розгляду скарги обов`язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали скарги, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги на дії державного виконавця дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжного Є.Д. з наступних підстав.

30.06.2020 до Митниці надійшла постанова Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про повернення виконавчого документа стягувану від 17.06.2020 №ВП59173576 на стягнення суми боргу 140732 грн. 64 коп. з правом його повторного пред`явлення.

09.09.2020 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі направлено до примусового виконання наказ Господарського суду м. Києва від 12.12.2016 по справі № 923/210815 про примусове виконання рішення та повідомлено про перейменування Херсонської митниці ДФС у Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

05.10.2020 року на адресу Митниці надійшло Повідомлення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.09.2020 року, яким повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

Як вбачається з оскарженого повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме через те, що Згідно виконавчого документу стягувачем є Херсонська митниця ДФС, а заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа подано Чорноморською митницею Держмитслужби та не надано ухвали суду про заміну сторони її правонаступником .

Скаржник звертаючись до суду зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 Про реформування територіальних органів ДФС , Херсонська митниця ДФС перейменована у Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

За загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №914/3587/14 зазначено, що на відміну від заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по-батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (ст. 15 ЗУ Про виконавче провадження , пункт 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень). Так, зміна найменування юридичною особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження.

Як вбачається із відомостей ЄДРПОУ внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документів, а саме: 08.05.2018 10:31:32, 14991050020017925, Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна повного найменування.

Враховуючи викладене, зміна найменування юридичною особи не потребує її заміни судом у справі.

З огляду на наведене вище, суд погоджується із твердженням скаржника, що державний виконавець не був позбавлений права та можливості ознайомитись з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ).

Всупереч вимогам чинного законодавства, державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжний Є.Д. не звернув увагу на вказані обставини та незаконно повернув виконавчий документ без прийняття до виконання, посилаючись на п.6 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За таких підстав, дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжного Є.Д. з винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.09.2020 року з примусового виконання судового наказу №923/2108/15 виданого Господарським судом міста Києва суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про задоволення скарги Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжного Є.Д. по справі №923/2108/15.

Відповідно до статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суд звертає увагу про необхідність відповідного органу державної виконавчої служби повідомити суд і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжного Є.Д. по справі №923/2108/15 - задовольнити.

2. Визнати неправомірним рішення (повідомлення) державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калюжного Є.Д. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.09.2020 року з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №923/2108/15 від 12.12.2016.

3. Зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №923/2108/15 від 12.12.2016.

4. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, повідомити Суд і Заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали:11.11.2020 року.

Суддя М.О. Лиськов