Рішення

від 10.11.2020 по справі 910/10345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2020Справа № 910/10345/20 За позовом Казенне підприємство Кіровгеологія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер

про стягнення 1 745, 36 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Казенне підприємство Кіровгеологія (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 745, 36 грн, з яких: 1 448, 83 грн пеня, 156, 31 грн інфляційні втрати та 140, 22 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором зберігання №17/05/2017-з від 01.10.2018, в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

05.08.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 відкрито провадження в справі №910/10345/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України в випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на адресу відповідача, проте конверт повернувся з відміткою: "не повна адреса".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, судом встановлено, що після звернення позивача до суду, відповідачем змінено адресу місцезнаходження. Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань новим місцезнаходженням відповідача є: 01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2.

Для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд повторно направив ухвалу про відкриття провадження на зазначену вище адресу.

26.10.2020 на адресу суду повернувся конверт з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою .

Інших адрес позивач суду не повідомив, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження в справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 02.11.2020 по 06.11.2020 на навчанні, суд здійснює розгляд справи після виходу з навчання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 між позивачем (зберігач) та відповідачем (поклажодавець) укладено договір зберігання №17/05/2017-з відповідно до п. 1.1. якого, зберігач зобов`язується надавати послуги складського зберігання та повернути у схоронності майно, яке передане поклажодавцем перелік/номенклатура, кількість майна, що передається на зберігання зазначаються сторонами в акті (актах) приймання-передачі майна, який оформлюється та затверджуються сторонами під час передання майна та зберігання.

Відповідно до п. 1.2 договору, зберігання за цим договором є платним відповідно до встановленого тарифу, що є додатком №1 до цього договору та його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 5.2 договору, надання послуг зберігання майна поклажодавця зберігачем та приймання їх результатів оформлюється сторонами шляхом затвердження акту наданих послуг.

Пунктом 5.3 договору визначено, що вказаний акт затверджується сторонами не пізніше 10-го (десятого) числа кожного місяця, наступного за звітним.

У разі неотримання від поклажодавця підписаного акту і неотримання обґрунтованих зауважень/претензій/відмови щодо його підписання протягом 3-х (трьох) календарних днів, акт вважається таким, що затверджений сторонами (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем за виставленими рахунками - фактурою не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового банківського рахунку останнього на банківський рахунок зберігача.

Згідно з п. 5.7., 5.8. договору, розрахункова вартість договору відповідно до п. 5.6. становить 177 000, 00 (сто сімдесят сім тисяч) грн в т.ч. 29 500 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн з ПДВ. Остаточна сума договору складається із сум актів наданих послуг зберігачем, які є невід`ємною частиною даного договору.

За недотримання строків сплати зазначених в п. 5.4. договору, поклажодавець сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення (п. 6.5 договору).

Договір починає діяти з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року (п. 8.2. договору).

Пунктом 8.3. договору, сторони визначили, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 9.6. договору, договір може бути пролонгований за взаємною згодою сторін, про що зацікавлена сторона повинна повідомити другу за 1 ( один) місяць до закінчення строку дії договору.

У період з липня 2019 року по листопад 2019 року, позивачем надані послуги зберігання на загальну суму 21 651, 00 грн, на підтвердження чого складені та виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату: № 165 від 29.07.2019 на суму 4 330,20 грн, №209 від 31.08.2019 на суму 4 330,20 грн, №225 від 30.09.2019 на суму 4 330,20 грн, №259 від 25.10.2019 на суму 4 330,20 грн, №289 від 28.11.2019, що разом складає 21 651,00 грн. Вказані рахунки містять посилання саме на договір № 17/05/2017-з від 17.05.2017.

27.12.2019 відповідач перерахував суму грошових коштів позивачу в розмірі 38 000, 00 грн та 971,00 грн, а всього на суму 38 971, 00 грн на виконання умов договору № 17/05/2017-з від 17.05.2017, про що свідчить виписка з банку про рух коштів за 27.12.2019.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасним на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання в частині оплати за надані послуги зберігання. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 1 745, 36 грн, з яких: 1 448,83 грн пеня, 140, 22 грн 3 % річних та 156, 31 грн- інфляційна складова боргу.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 188 ЦК України також встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором зберігання.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем за виставленими рахунками - фактурою не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового банківського рахунку останнього на банківський рахунок зберігача.

Враховуючи, ч. 1 ст. 946 ЦК України та п. 5.5. договору, строк оплати настав:

- За рахунком № 165 від 29.07.2019 - 11.08.2019;

- За рахунком №209 від 31.08.2019- 11.09.2019;

- За рахунком №225 від 30.09.2019 - 11.10.2019;

- За рахунком № 259 від 25.10.2019- 11.11.2019;

- За рахунком №289 від 28.11.2019- 11.12.2019.

Проте, відповідач лише 27.12.2019 сплатив на рахунок позивача грошові кошти за надані послуги.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих послуг зберігання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 448,83 грн пені за період з 10.08.2019 по 27.12.2019.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.5. договору визначено, поклажодавець сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 1 448, 83 грн за період з 10.08.2019 по 27.12.2019, судом встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при розрахунку невірно визначено початкову дату нарахування пені, враховуючи п. 5.5. договору.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано.

Крім цього позивач включив в період нарахування пені день сплати відповідачем заборгованості.

Згідно з пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені, відповідно до якого вірним загальним періодом нарахування є з 11.08.2019 по 26.12.2019.

Так, за розрахунком суду, розмір пені за період з 11.08.2019 по 26.12.2019 становить 1 413, 66 грн, а тому вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом - 1 413, 66 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 140, 22 грн 3% річних за загальний період з 10.08.2019 по 27.12.2019 та 156, 31 грн інфляційних втрат за період з серпня 2019 року по листопад 2019 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано п. 5.5. договору та включено в період нарахування останній день оплати, а також включено день фактичної сплати суми заборгованості. За розрахунком суду сума 3% річних за загальний період з 11.08.2019 по 26.12.2019, що підлягає стягненню з відповідача становить 136, 66 грн. Таким чином, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом - 136, 66 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично невірним.

У зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого інфляційна складова боргу становить за період з серпня 2019 року по листопад 2019 року складає 156, 27 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляції підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом - 156, 27 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 413, 66 грн пені, 136, 66 грн 3 % річних та 156, 27 грн інфляційних втрат.

Підсумовуючи викладені судом вище обставини та факти, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, ідентифікаційний код 39527521) на користь Казенне підприємство Кіровгеологія (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 8/9, ідентифікаційний код 14308279) 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять) грн 66 коп. пені, 136 (сто тридцять шість) грн 66 коп. 3 % річних, 156 (сто п`ятдесят шість) грн 27 коп. інфляційних втрат та 2 054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) грн 51 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.11.2020.

Суддя Я.А.Карабань