Рішення

від 10.11.2020 по справі 910/7465/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 910/7465/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енерго Компанія» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, БЦ «Парус» )

про стягнення 140 994 грн.

Встановив:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2020р. ухвалено передати справу №910/7465/20 за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енерго Компанія» про стягнення 140 994 грн. для розгляду в межах справи про банкрутство №916/735/16 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Господарського суду Одеської області (т. 1 а.с. 3-4).

23.09.2020р. за вх.№2859/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енерго Компанія» про стягнення з останнього суми боргу за договором №12-03/18/2 від 12.03.2018р. у сумі 140 994 грн. (т. 1 а.с. 6-7).

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 12.03.2018р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №12-03/18/2 постачання карбаміду на внутрішній ринок України. Позивач вказує, що ним 14.03.2018р. на виконання умов зазначеного договору було оплачено постачання карбаміду на внутрішній ринок України, що підтверджується платіжним дорученням №1840 від 14.03.2018р. 15.03.2018р. відповідачем було поставлено продукцію у кількості 43 тони на загальну суму 404 182, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною №197 від 15.03.2018р., та здійснено поставку продукції у кількості 90 тон на загальну суму 845 946 грн., що підтверджується видатковою накладною №332 від 16.03.2018р. 07.06.2018р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідачем не було поставлено продукції на загальну суму 140 994 грн. На неодноразові звернення позивача з претензіями (листами від 07.11.2018р. №282, 06.09.2018р. №237) щодо виконання умов договору, відповідачем зобов`язання за договором не виконані. Позивач посилається на положення ст.ст. 526, 611, 612, ч. 2 ст. 625, ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Доказів наявності поважних причин неподання відзиву не надав. Ухвала від 28.09.2020р., якою було запропоновано відповідачу надати відзив та встановлено строк для його подання у 15 днів з дня отримання ухвали, була отримана останнім 07.10.2020р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 52).

Таким чином, з врахуванням отримання відповідачем ухвали суду 28.09.2020р. встановлений судом строк на подання відзиву в 15 днів закінчився 21.10.2020р. та беручи до уваги нормативний строк пересилання поштових відправлень відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., який для пересилання простої місцевої кореспонденції складає 3 дні, відзив мав би надійти до господарського суду не пізніше 26.10.2020р.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.9 ст.165 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Рух справи

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7465/20; ухвалено розглядати справу №910/7465/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (т. 1 а.с. 47-51).

Обставини, встановлені судом

12.03.2018р. між ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» та ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України був укладений договір №12-03/18/2 постачання карбаміду на внутрішній ринок України, п. 1 якого передбачено, що на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» зобов`язується передати у власність ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України карбамід, а останній оплатити і прийняти продукцію на умовах EXW Правил ІНКОТЕРМС-2010 (т. 1 а.с. 16-17).

Згідно п. 2.1. зазначеного договору кількість продукції, переданої ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України за цим договором становить 148 тон.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» передає, а ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України приймає продукцію окремими партіями (власним або орендованим транспортом) відповідно до погодженого графіка поставок на умовах Франко-завод (EXW) з місцем поставки за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. заводська, 3, АТ ОПЗ протягом березня, квітня 2018р., починаючи з 12.03.2018р.

П. 3.2. зазначеного договору передбачено, що на кожну партію відпущеної продукції ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» надає ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України наступні документи: накладну на відпуск ТМЦ, податкову накладну (згідно ПКУ), аналітичний звіт якості.

Згідно п. 4.1. вказаного договору ціна 1 тони продукції насипом на момент укладення договору становить 7833, 33 грн., крім того ПДВ 1566, 67 грн., ціна з ПДВ становить 9400 грн.

Відповідно до п. 4.3. зазначеного договору умова оплати - 100% передоплата за кожну партію продукції. На підставі рахунку, виставленого ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» , оплата здійснюється шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» . Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» .

П. 4.7. вказаного договору передбачено, що у разі наявності невикористаної суми передоплати за карбамід, сторони проводять звірку і ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» зобов`язане здійснити повернення грошових коштів протягом 7 банківських днів з моменту отримання листа ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України з клопотанням про таке повернення.

Згідно п. 8.1. зазначеного договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018р.

Відповідно до платіжного доручення №1840 від 14.03.2018р. позивачем було сплачено відповідачу кошти за карбамід згідно рахунку №44 від 14.03.2018р. в сумі 1 391 140, 80 грн. (т. 1 а.с. 19).

Із накладних №448 (1062427) від 15.03.2018р., №447 (1062425) від 15.03.2018р., №455 (1062453) від 16.03.2018р. на відпуск товаро-матеріальних цінностей вбачається, що відповідачем було здійснено поставку позивачу карбаміду у кількості 133 тони (т. 1 а.с. 21, 22, 25).

У акті звірки взаєморозрахунків від 07.06.2018р. (т. 1 а.с. 28), підписаному позивачем та відповідачем, вказано, що при перевірці встановлено наступне: оплата 14.03.2018р., ВН №197 від 15.03.2018р. та ВН №332 від 16.03.2020р.; дебет ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України становить 1 391 140, 80 грн., кредит - 404182, 80 грн., 845964 грн.; дебет ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» становить 404182, 80 грн., 845946 грн., кредит - 1391140, 80 грн.; сальдо на 07.06.2018р. за дебетом ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України - 140994грн., за кредитом - 0, 00 грн.; сальдо ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» за дебетом відсутнє, за кредитом - 140 994 грн.

Позивачем направлялися відповідачу претензії №237 від 06.09.2018р., №254 від 04.10.2018р., №42 від 06.02.2019р., в яких було викладено прохання або допоставити карбамід або погасити заборгованість в сумі 140 994 грн. (т. 1 а.с. 30, 31, 33).

Претензії №237 від 06.09.2018р., №254 від 04.10.2018р. були отримані відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 1 а.с. 30 на зворотньому боці).

Доказів надання відповідей на претензії відповідачем не надано.

ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України були надані суду оригінали: договору №12-03/18/2 постачання карбаміду на внутрішній ринок України від 12.03.2018р.; рахунку на оплату №44 від 14.03.2018р.; платіжного доручення №1840 від 14.03.2018р.; платіжного доручення №310 від 08.02.2019р.; видаткових накладних №197 від 15.03.2018р., №332 від 16.03.2018р.; акту звірки взаєморозрахунків від 07.06.2018р.; листів за вих. №91 від 15.03.2018р., за вих. №90 від 14.03.2018р.; претензії №237 від 06.09.2018р. з доказом відправки; листа за вих. №282 від 07.11.2018р., про що свідчить супроводжувальний лист від 19.10.2020р. за вих. №№243 (т. 1 а.с. 54).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2016р. порушено провадження у справі №916/735/16 про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України; ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2017р. введено процедуру санації; ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. затверджено зміни до плану санації ДП „Дослідне господарство „Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» .

Норми права, що застосовуються судом

Ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Отже, законодавцем визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Приймаючи до уваги те, що на день введення в дію Кодексу з процедур банкрутства справа №916/735/16 про визнання банкрутом ДП „Дослідне господарство „Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» перебуває на стадії санації, провадження по вказаній справі здійснюється відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення вказаних спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом (як правило) без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство за для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 19.03.2019 у справі № 922/2678/17 та від 16.04.2019 у справі № 44/459-б.

Таким чином, справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 цього ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч.1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ч. 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Ч. 1 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Висновки суду

Судом встановлено, що на виконання умов договору №12-03/18/2 від 12.03.2018р. на підставі наданого відповідачем рахунку №44 від 14.03.2018р. позивачем було здійснено оплату карбаміду у кількості 148 тон на загальну суму 1 391 140, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1840 від 14.03.2018р., тоді як відповідачем було поставлено зазначеної продукції у кількості 133 тони на загальну суму 1 250 146, 80 грн., про що свідчать накладні та інформація в акті звірки взаєморозрахунків від 07.06.2018р., який підписаний сторонами без зауважень та заперечень, та засвідчений їх печатками.

Таким чином, відповідач в порушення вимог законодавства, всупереч покладеному на нього договором обов`язку, не передав позивачу у власність товар, у зв`язку з чим невикористана сума передоплати за карбамід, здійсненої позивачем, становить 140 994 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторона посилається, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим задовольняє їх в повному обсязі та стягує з ТОВ Всеукраїнська Енерго Компанія на користь ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України заборгованість в сумі 140 994 грн.

Судові витрати

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Задовольнити повністю позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енерго Компанія» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, БЦ «Парус» ; код ЄДРПОУ 37403140).

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енерго Компанія» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, БЦ «Парус» ) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58; код ЄДРПОУ ) заборгованість в сумі 140 994 (сто сорок тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн., 91 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Копію рішення надіслати: ДП „Дослідне господарство „Андріївське» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (67742, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58), ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» (01601, м. Київ, вуд. Мечникова, буд. 2, БЦ «Парус» ).

Суддя Л.І. Грабован