Рішення

від 10.11.2020 по справі 923/582/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року Справа № 923/582/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.,

за участю представників судового процесу:

від позивача - Коробочкіна Л.Л., адвокат,

від відповідача - не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Методист", м. Миколаїв

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чухало Юрія Івановича, Херсонська область, Чаплинський район, с. Іванівка

про стягнення 143 000 грн. 00 коп.

Виклад позовних вимог

ПП "Методист" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП Чухало Ю.І. 143000грн., перерахованих в якості передплати.

В обгрунтування позовних вимог наведені наступні обставини.

Між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки будівельних матеріалів, зазначених у відомості ресурсів до зведеного кошторису, а відповідач в рамках обумовленої суми протягом п`ятнадцяти робочих днів мав їх поставити за адресою, вказаною позивачем.

На виконання угоди щодо поставки будівельних матеріалів на рахунок відповідача позивачем перераховано кошти у сумі 143000грн. Проте, станом на 07.05.2020 будівельні матеріали поставлені не були.

Позивач, посилаючись на норми ст.6, 205, 207, 626, 639 ЦК України та ст.181 ГК України, зазначає, що сторони фактично уклали договір купівлі-продажу будівельних матеріалів на умовах 100% передплати товару.

Позивачем виконані умови зобов`язання в частині здійснення передплати, проте, відповідач свої зобов`язання за договором в частині поставки будівельних матеріалів не виконав.

За наведених обставин, за твердженням позивача, у нього на підставі ст.1212 ЦК України виникає право на повернення передплати у розмірі 143000грн., як безпідставно набутих відповідачем.

Процесуальні дії у справі

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на кошти відповідача, що рахуються на банківських рахунках.

Мотивуванням необхідності забезпечення позову позивач вказував ухилення відповідача від добровільного повернення отриманих коштів та зазначав, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити виконання рішення господарського суду.

Ухвалою від 17.06.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходу до забезпечення позову, вказавши, що позивач не довів обставин, які можуть кваліфікуватися підставами для заходу до забезпечення позову.

За відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиненого за запит суду, місцем проживання Чухало Юрія Івановича є АДРЕСА_1 і співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 17.06.2020, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 17.06.2020 про відкриття провадження у справі, що надсилалася відповідачу, повернула до суду з довідкою Укрпошти "відсутня адреса одержувача".

Ухвали суду від 07.07.2020, від 30.07.2020 про відкладення підготовчого засідання отримані відповідачем 10.07.2020 та 03.08.2020, відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи.

Ухвалою від 15.09.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 15.10.2020.

Зазначена ухвала отримана відповідачем 18.09.2020.

У судовому засіданні 15.10.2020 оголошувалась перерва до 27 жовтня 2020 року о 12год. 00хв.

Відповідач звертався із заявою про відкладення розгляду справи, призначеного у засіданні на 27.10.2020, у зв`язку із хворобою.

У судовому засіданні 27.10.2020 оголошувалась перерва до 10 листопада 2020 року об 11год. 00хв.

У день судового засідання - 10.11.2020 відповідач звернувся із заявою про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із хворобою.

Доказів викладених обставин відповідачем не було надано до заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач належним чином повідомлявся про проведення 10.10.2020 судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2020 була повторна неявка представника відповідача в судове засідання, а отже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заперечення відповідача

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

У поясненнях, наданих у засіданні, зазначив, що ним на виконання усної домовленості з позивачем за кошти, перераховані підприємством, здійснено закупівлю будівельних матеріалів та проведено підрядні роботи (ремонт будівлі). Проте, перерахованих коштів не було достатньо для закінчення підрядних робіт. З метою завершення ремонту будівлі відповідач звернувся до позивача із пропозицією про перерахування додаткових коштів, однак позивач відмовився, звинуватив у завищенні вартості використаних матеріалів та робіт, та в подальшому, звернувся із вимогою про повернення перерахованих коштів.

Відповідач підтвердив, що між сторонами не укладався будь-який договір (підряду, купівлі-продажу, поставки); акти виконаних робіт не надсилалися позивачу.

Обставини спору, встановлені судом

19.03.2020 платіжним дорученням №380 ПП "Методист" перерахувало на рахунок ФОП Чухало Ю.І. 50000грн.

У призначенні платежу зазначено: "сплата за будівельні матеріали згідно рахунка б/н від 19.03.2020".

01.04.2020 платіжним дорученням №387 ПП "Методист" перерахувало на рахунок ФОП Чухало Ю.І. 93000грн.

Призначенням платежу вказано: "сплата за будівельні матеріали згідно рахунка б/н від 01.04.2020, без ПДВ".

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, вказав, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки будівельних матеріалів, зазначених у відомості ресурсів до зведеного кошторису, а відповідач в рамках обумовленої суми протягом п`ятнадцяти робочих днів мав їх поставити за адресою, вказаною позивачем.

На виконання угоди щодо поставки будівельних матеріалів на рахунок відповідача позивачем перераховано кошти у сумі 143000грн. Проте, станом на 07.05.2020 будівельні матеріали поставлені не були.

11.04.2020 позивачем направлено лист, в якому наведено вимогу до ФОП Чухало Ю.І. повернути сплачені за будівельні матеріали 143000грн., які не були поставлені, у т.ч. ПП "Методист".

Доказів надіслання вказаного листа відповідачу позивачем не надано.

28.04.2020 за вих.№38 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 143000грн., перерахованих відповідачу за домовленістю сторін на поставку будівельних матеріалів (а.с.73).

У підтвердження направлення цієї вимоги позивачем надано копії експрес-накладної від 28.04.2020 "Нова пошта" про відправлення Чухало Ю.І. посилки, та фіскального чеку від 28.04.2020 про відправлення рекомендованої кореспонденції ФОП Чухало.

Як зазначає позивач, відповідач вказані вимоги залишив без розгляду, кошти не повернув, будівельні матеріали не поставив.

За наведених обставин, за твердженням позивача, у нього на підставі ст.1212 ЦК України виникло право на повернення коштів у розмірі 143000грн., як безпідставно набутих відповідачем.

Оцінка аргументів позивача та застосовані норми права

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення коштів в сумі 143000грн.

Правовою підставою позову позивачем визначено положення статті 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, норми статті 1212 ЦК України можуть застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі, у виді розірвання договору.

Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 та 2 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Надавши оцінку доказам, що підтверджують фактичне вчинення позивачем дій з перерахування коштів відповідачу на підставі рахунків, що вказані у платіжних дорученнях, за будівельні матеріали, а відповідачем - прийняття цих коштів, суд приходить до висновку про фактичне укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунків та їх оплати.

Положенням п. 3.7. "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, встановлюється, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Позивачем здійснено дії на виконання домовленостей - перераховано кошти, а відповідачем підтверджено такі дії у спосіб прийняття цих коштів.

При цьому, у призначенні платежу у платіжних дорученнях позивачем вказано : "за будівельні матеріали зг. рах б/н від 19.03.20" та "за будівельні матеріали зг. рах б/н від 01.04.20".

Копії рахунків жодною із сторін не надано.

Вказані обставини свідчать про виникнення у сторін по справі господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України).

А отже, кошти, отримані відповідачем як передоплата за товар, набуті за наявності правових підстав для цього.

Частиною 3 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов`язання до цього належно виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб`єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов`язок повернення несе не сторона договору, а суб`єкт, який мав такий статус у минулому.

Так, в силу приписів ч.4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Правова природа перерахованої суми як попередньої оплати визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору.

Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.

Наведене дає підстави стверджувати, що лише у разі відмови позивача від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання з поставки товару, вказане зобов`язання припиняється, і тоді у відповідача може виникнути зобов`язання з повернення сплачених позивачем коштів за вказаний товар.

Матеріали справи містять копію листа позивача від 11.04.2020, в якому викладена вимога до відповідача про повернення передплати.

Проте, позивачем не надано доказів його надіслання відповідачу.

Між тим, судом встановлено направлення позивачем 28.04.2020 листа з вимогою до відповідача протягом п`яти календарних днів з дня його отримання повернути перераховані за будівельні матеріали кошти у сумі 143000грн. (а.с.73)

Направлення вимоги підтверджується копіями експрес-накладної "Нова пошта" та фіскального чеку Укрпошти від 28.04.2020 про оплату послуг пересилання пріоритетного рекомендованого листа ФОП Чухало (а.с.73 зворотна сторона)

Як свідчить роздруківка трекінгу листа 5403103521489, відправлення вручено особисто 08.05.2020.

Частиною 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Приписами ст.13 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.06.2018 у справі №820/1186/17.

У пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається про можливість використання в якості доказу отримання адресатом відповідного поштового відправлення долученого до матеріалів справи та засвідченого самим судом витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За викладеного, суд дійшов висновку, що належними доказами надіслання рекомендованого листа є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкт поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Позивач до господарського суду з позовом звернувся 15.06.2020 (відповідно до штампу Укрпошти на конверті), стверджуючи про невиконання відповідачем як зобов`язань із поставки будівельних матеріалів, так і повернення сплачених в якості попередньої оплати коштів.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, слід дійти висновку про припинення зобов`язань сторін за договором про купівлю-продаж будівельних матеріалів та виникнення у позивача права повернення того, що було виконане ним за зобов`язанням, а у відповідача - обов`язку повернути майно (грошові кошти), оскільки правові підстави його набуття відповідачем відпали.

Також судом враховано відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг з ЄДР вчинений на запит суду а.с.51-52) щодо видів діяльності Чухало Юрія Івановича , у тому числі, 47.19-Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За нормами ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин та наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 143000 грн. перерахованих в якості передплати коштів підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на судовий збір у розмірі 3496грн., що складається із судового збору за подання позовної заяві у розмірі 2145грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1051грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2145грн. покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 17.06.2020 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

З огляду на відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи аналогію закону, приходить до висновку про відсутність підстав для віднесення судового збору, сплаченого за подання цієї заяви, на відповідача.

Вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивачем не заявлялись.

Керуючись ст.ст.123, 129, ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чухало Юрія Івановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДР НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Методист" (м.Миколаїв, вул.Шнеєрсона (К.Лібкнехта), 12, код ЄДР 32003788) 143000 грн 00коп. боргу, 2145грн 00коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2020

Суддя Н.А. Павленко