Постанова

від 10.11.2020 по справі 915/167/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 915/167/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буцефал" (далі - Товариство)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Ярош А. І., судді: Принцевська Н. М., Колоколов С. І.) від 09.06.2020 у справі Господарського суду Миколаївської області

за заявою Заступника прокурора Миколаївської області (далі - Прокурор) про вжиття заходів забезпечення до подання позову в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі - Рада)

до Товариства

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 14.02.2020 Прокурор звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах Ради із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, в якій просив заборонити Товариству вчиняти дії, спрямовані на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:073:0022, розташованої по вул. Потьомкінській, 114 у місті Миколаєві (далі - Земельна ділянка), її об`єднання з іншими ділянками, зміну її цільового призначення; заборонити Управлінню архітектурно-будівельного контролю Ради (далі - Управління-1) та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Управління-2) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по вул. Потьомкінській, 114 у місті Миколаєві; заборонити Товариству вчиняти дії, спрямовані на добудову самовільно збудованого об`єкту нерухомості по вул. Потьомкінській, 114 у місті Миколаєві (далі - Об`єкт), визнання його готовим до експлуатації та оформлення права власності на нього; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на Земельній ділянці.

1.2. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що Прокурор має намір звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Ради до Товариства про дострокове розірвання договору оренди землі від 30.07.2018 № 11476 (далі - Договір) та повернення Земельної ділянки, оскільки Товариство замість будівництва нового офісного центру здійснює добудову вже існуючого самовільно збудованого Об`єкта, що є порушенням умов Договору в частині використання цієї ділянки. Заходи забезпечення позову необхідно вжити, оскільки завершення добудови Об`єкта надасть Товариству можливість визнати його готовим до експлуатації, а також зареєструвати відповідні дозвільні та правовстановлюючі документи, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника Земельної ділянки (Ради) та повернення цієї ділянки у стані, придатному для використання.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області (суддя Ткаченко О.В.) від 17.02.2020 у задоволенні заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Прокурор не навів достатніх обґрунтувань та не довів доцільність вжиття обраних заходів забезпечення позову; наведені у заяві обставини та доводи не є достатніми для застосування визначених Прокурором заходів забезпечення позову, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 скасовано частково; заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінням-1,2 здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості за спірною адресою, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на Земельній ділянці; в іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 залишено без змін.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини цієї справи та зміст судових рішень у справі № 16/679/08 дозволяють дійти висновку, що вимоги Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінням-1,2 здійснювати реєстрацію відповідних дозвільних документів, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на Земельній ділянці спрямовані на унеможливлення відчуження, поділу, та інших реєстраційних дій щодо Земельної ділянки, а також на її збереження в тому стані, який дозволив би захистити право Ради (у разі якщо суд дійде висновку про його порушення), по захист якого має намір звернутись Прокурор, у спосіб, визначений законом, та цілком відповідають приписам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); будівництво ведеться на Земельній ділянці, щодо якої є рішення суду про зобов`язання ПП "Інвестстрой Плюс" знести об`єкт самочинного незавершеного будівництва; вимога Прокурора про заборону Товариству вчиняти дії, спрямовані на поділ Земельної ділянки, не підлягає задоволенню, оскільки Товариство не наділене відповідними повноваженнями; вимога Прокурора про заборону Товариству вчиняти дії, спрямовані на добудову Об`єкту, визнання його готовим до експлуатації та оформлення права власності на нього, задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи наявний Дозвіл на виконання будівельних робіт від 06.09.2019 № МК 112192491104 (далі - Дозвіл), який надано Товариству на будівництво об`єкту "нове будівництво офісного центру по вул. Потьомкінській, 114, 114/1 в м. Миколаєві", а матеріали справи не містять доказів його скасування чи анулювання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 10.07.2020 Товариство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 - залишити в силі.

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Суд апеляційної інстанції порушив норми статей 136, 137 ГПК України та вжив заходи забезпечення позову, які жодним чином не стосуються предмету позовних вимог, не сприяють можливому виконанню судового рішення в майбутньому, а також грубо порушують права Товариства як забудовника та власника нерухомого майна, збудованого на Земельній ділянці, виходячи з такого.

Прокурор не оскаржує законність набуття Товариством права користування Земельною ділянкою, законність видачі йому Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 19.12.2018 № 155/17-5514 (далі - Містобудівні умови) і Дозволу, не посилається на зміст статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка регламентує правовий статус об`єкта самочинного будівництва, а матеріали справи не містять доказів порушення Товариством вимог дозвільних документів під час здійснення будівництва на Земельній ділянці. Тобто, спору щодо законності проведення будівельних робіт між сторонами не існує. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що Товариство отримало Дозвіл, за яким проводить будівельні роботи, а тому вжита судом апеляційної інстанції заборона органам державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості є нелогічною.

Також Прокурор не заявляє жодних позовних вимог, що стосуються відсутності у Товариства права на забудову Земельної ділянки, не ставить під сумнів його права на об`єкти, які будуть збудовані на цій ділянці, та не оскаржує право власності Товариства на об`єкт будівництва, яке воно має в силу приписів статті 415 ЦК України, у зв`язку з чим заборона проведення державної реєстрації таких прав виходить за межі предмету позовних вимог. За відсутності спору про право власності на нерухоме майно, чи спору про законність дій державного реєстратора або осіб, яким делеговано такі повноваження, вжиття відповідних заходів забезпечення позову підтверджує їх неспівмірність та неадекватність щодо обраного предмету спору.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 21.10.2020 Керівник Миколаївської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваній постанові, а також тим, що 24.02.2020 Товариство вчинило дії щодо реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на Земельній ділянці.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду (головуючий суддя Кушнір І. В.) від 03.08.2020 касаційну скаргу Товариства залишено без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

6.2. Розпорядженням Верховного Суду № 29.3-02/2325 від 23.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/167/20 у зв?язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.

6.3. За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.09.2020 цю справу передано колегії суддів у складі: Пільков К. М. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

6.4. Ухвалою Суду від 13.10.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.10.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2009, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2009, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2009 у справі № 16/679/08 скасовано; позов задоволено; зобов`язано ПП "Інвестстрой Плюс" знести за власний рахунок самовільно збудовані капітальні споруди по вул. Потьомкінській, 114 в м. Миколаєві; у задоволенні позовних вимог стосовно Товариства відмовлено.

7.2. У протоколі проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності від 27.07.2018 № 1 зазначено, що на ній знаходяться самовільно збудовані капітальні споруди, які ПП "Інвестстрой Плюс" зобов`язане знести за судовим рішенням у справі № 16/679/08.

7.3. 19.12.2018 наказом Управління-1 від № 155/17-5514 затверджені Містобудівні умови.

7.4. 06.09.2019 Управління-2 надало Товариству Дозвіл на будівництво об`єкту "нове будівництво офісного центру по вул. Потьомкінській, 114, 114/1 в м. Миколаєві".

7.5. В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/184/20 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Ради до Товариства про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.

8.2. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.

8.3. Також, за приписами частини четвертої та одинадцятої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

8.4. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

8.5. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

8.6. Оскільки Прокурор зазначав, що буде звертатися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.

8.7. Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

8.8. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку наявних у матеріалах справи доказів (Дозволу, Містобудівних умов, судових рішень у справах № 16/679/08 та № 915/184/20), встановив, що будівництво ведеться на Земельній ділянці, щодо якої є рішення суду про зобов`язання ПП "Інвестстрой Плюс" знести об`єкт самочинного незавершеного будівництва, у зв`язку з чим дійшов висновку, що припущення Прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінням-1,2 здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості за спірною адресою, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на Земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Ради, по захист яких Прокурор має намір звернутись до суду.

8.9. При цьому суд апеляційної інстанції урахував зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову (заборона здійснювати реєстрацію дозвільних документів та речових прав щодо об`єктів, які знаходяться на Земельній ділянці) та предметом позовної вимоги (розірвання договору оренди Земельної ділянки та її повернення Раді в придатному стані), співмірність вжитих заходів забезпечення позову і предмету позову; вказав, що зазначені заходи тимчасові (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження Земельної ділянки у стані, який дозволив би захистити відповідне право Ради), а також залишив без змін ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти заходів забезпечення позову через їх необґрунтованість.

8.10. Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції та відхиляє доводи Скаржника про відсутність між сторонами спору про законність проведення ним будівельних робіт на Земельній ділянці, оскільки однією з підстав позову, на забезпечення якого Прокурор звернувся з цією заявою, він визначив протиправну добудову Товариством вже існуючого самовільно збудованого Об`єкта, що є порушенням умов Договору в частині використання цієї ділянки. При цьому Суд не досліджує доводи Скаржника, що матеріали справи не містять доказів порушення Товариством вимог дозвільних документів під час здійснення будівництва на Земельній ділянці, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 13.01.2020 у справі № 910/12879/19, від 19.06.2020 у справі № 904/5876/19.

8.11. Також Суд відхиляє доводи Скаржника, що заборона вчинення реєстраційних дій жодним чином не стосується предмету позовних вимог у цій справі (розірвання договору оренди Земельної ділянки та її повернення Раді), оскільки за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Таким чином реєстрація за Товариством права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на Земельній ділянці, у разі задоволення позову про розірвання Договору та повернення Раді цієї ділянки, може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту її порушених прав в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

8.12. Доводи Скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції отриманого Товариством Дозволу, за яким воно здійснює будівельні роботи на Земельній ділянці, зводяться до переоцінки доказів у справі, що не входить у межі повноважень Верховного Суду, встановлених статтею 300 ГПК України, та спростовуються оскаржуваною постановою, оскільки саме за результатами оцінки цього доказу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви Прокурора в частині заборони Товариству вчиняти дії, спрямовані на добудову Об`єкту.

8.13. У зв`язку з наведеним Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

8.14. Решта доводів касаційної скарги не спростовують наведених вище висновків, з яких виходить Суд у цій постанові.

8.15. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Суд доходить висновку, що доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність достатніх підстав для часткового задоволення заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

8.16. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буцефал" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 915/167/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак