Рішення

від 30.09.2020 по справі 183/5008/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5008/19

№ 2/183/1077/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Гончарової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в :

14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі судового наказу № 183/5576/17, виданого 04 грудня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області з нього на користь ОСОБА_2 , стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначив в заяві, що 30 вересня 2017 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_2 , актовий запис № 422.

Від даного шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що на даний час він не має змоги сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому розмірі, який було присуджено судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року у зв`язку зі зміною його сімейного та матеріального стану, а саме народження дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка разом з дружиною, що знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перебувають на його утриманні та вважає, що у нього є всі достатні підстави для зменшення розміру аліментів.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 03 червня 2020 року уточнені анкетні дані відповідача ОСОБА_2

03 червня 2020 року відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, згідно якого просила в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували погіршення його матеріального стану та неспроможність сплачувати аліменти на утримання дитини у розмір 1/4 частки від його доходу, зокрема неспроможність утримувати свою сім`ю. Крім того просила врахувати ті обставини, що вона виховує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одна, в зв`язку з чим не має можливості працювати повний робочий день, а працює за цивільно-правовим договором в ПАТ Страхова компанія ТАС та отримує невеликий дохід, власного житла немає, а тому вимушена орендувати житло. ОСОБА_2 зазначила, що позивач аліменти сплачує нерегулярно, у зв`язку з чим має заборгованість по аліментам, додаткової допомоги на утримання сина також не надає.

Ухвалою суду від 30 вересня 2020 року закрите провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 посилався на обставини, викладені у позовній заяві та з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити, в подальшому звернувся з заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні посилалася на обставини, викладені у відзиві, в подальшому звернулася до суду з заявою, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності, в той же час не заперечувала проти задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів до 1/6 з усіх видів заробітку ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі судового наказу № 183/5576/17, виданого 04 грудня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ,стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 07 червня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінила прізвище на ОСОБА_2 , про що 07.06.2018 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 21.

Встановлено, що 30 вересня 2017 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між позивачем ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , актовий запис № 422, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 присвоєне прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_2 від 30 вересня 2018 року.

Від даного шлюбу позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19 березня 2018 року.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, його основним видом економічної діяльності є механічне оброблення металевих виробів, згідно податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018-2019 роки позивач ОСОБА_1 має нестабільний дохід, в середньому його щомісячний заробіток складає близько 6 000,00 грн.

Згідно розрахунку, проведеного державним виконавцем Довгополою І.Ю. станом на 01 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам в розмірі 17 789,81 грн, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу № 183/5576/17, виданого 04 грудня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 55,0 кв.м., житловою площею 42,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1223255600:03:003:0436 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 211142390 від 03 червня 2020 року.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 співпрацює з Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ТАС за договором цивільно-правового характеру та сума нарахованого доходу за період з 01.04.2019 року по 30.11.2019 року складає 499,49 грн., що підтверджується довідкою з про доходи ПАТ СК ТАС від 09 грудня 2019 року за вих. № 000001226.

Згідно договору оренди від 04 січня 2020 року відповідач ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 орендують у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 . Зі змісту договору не вбачається орієнтованої суми щомісячної орендної плати, при цьому договором передбачено, що орендар сплачує комунальні послуги з утримання квартири до 10 числа кожного місяця.

Зокрема встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,8 га, кадастровий номер 1223255600:02:611:0038 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 211142403 від 03 червня 2020 року.

Отже, звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 вказав ті обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру аліментів, як і надав достатньо доказів про зміну його матеріального та сімейного стану.

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, який набув чинності 08 липня 2017 року були внесені зміни до частини 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

За змістом ст. 180 СК України, обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.

Відповідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів .

Згідно п. 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому, з аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

У розумінні статті 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України мається на увазі необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно ч.1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому суд вважає, що належить зменшити розмір аліментів на утримання дитини, які стягуються на підставі судового наказу з відповідача на користь позивача, та визначити необхідним і достатнім зменшення аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та до досягнення нею повноліття.

Крім того, згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 150,179,180,181,182, 192 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу № 183/5576/17, виданого 04 грудня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від заробітку(доходів) щомісяця, до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП3 НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 30 вересня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький