Рішення

від 11.11.2020 по справі 189/111/20

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/111/20

2/189/195/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

секретаря судового засідання Комеристої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ Родіна про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, який був уточнений. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 162787 від 11.01.2007 року, вона являється власником земельної ділянки, площею 2,790 га, кадастровий номер 1224255100:05:015:0195. 10.12.2007 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки строком до 2012 року. 29.11.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року. Відповідно до умов договору за кожен рік використання землі Орендар виплачує орендну плату в грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79325,82 грн. Сплачується орендна плата до 30 грудня поточного року дії договору оренди. Відповідно до умов якого орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату. Починаючи з моменту укладення договору та його державної реєстрації орендар (відповідач) не виконує покладені на нього обов`язки щодо виплати орендної плати. Відповідачем не сплачено їй орендну плату за 2018 та 2019 року. Таким чином, заборгованість орендаря по виплаті орендної плати становить 4759,54 грн. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача за орендною платою, проте представники відповідача кожного разу їй відмовляли у видачі орендної плати, мотивуючи відмову тим, що у відповідача немає коштів. У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача на її користь орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 4759,54 грн., судові витрати по справі, та розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1224255100:05:015:0195, укладений 10.12.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Родіна , ЄДРПОУ 30888356.

Позивачка ОСОБА_1 до суду не з`явилася, направила заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Неодноразово надсилав заяви про перенесення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину на території України та перебуванням працівника відповідача на карантині. Крім того, 26.02.2020 року надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Родіна про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки зазначивши, що у 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Родіна був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 12242551:00:05:015:0195 загальною площею 2,790 га, терміном дії до 2012 року. У 2010 році між позивачкою та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2007 року, відповідно якій, термін договору оренди продовжено до 31.12.2020 року. Договір та додаткова угода до нього укладені в письмовій формі, містять всі істотні умови, тобто відповідають вимогам ст. 14, ст. 15 ЗУ Про оренду землі та ст. 626 ЦКУ. Протягом всього часу дії договору оренди, а саме: 2007-2017 рік, ТОВ Родіна як орендар виконувало всі умови передбачені цим договором в тому числі вчасно та в повному обсязі виплачувало орендну плату за користування землею. У 2018-2019 роках матеріально фінансовий стан орендаря не дозволив вчасно, виплатити орендну плату, але відповідач не відмовлявся і не відмовляється від виконання своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки. В свою чергу жодних претензій, заяв чи скарг з приводу не виплати орендної плати чи інших порушень прав, позивачка до відповідача не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1). чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5). чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6). як розподілити між сторонами судові витрати; 7). чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8). чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на підставі принципів змагальності та диспозитивності сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту, серії ЯЕ № 162787 від 11.01.2007 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2.790 га, кадастровий номер 1224255100-05-015-0195, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с. 7).

10.12.2007 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Родіна (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Покровською селищною радою в книзі реєстрації договорів оренди 17.12.2007 року за № 585 та Дніпропетровською регіональною філією № 25 ДП Центр державного земельного кадастру від 17.04.2008 року за № 040813001268, згідно якого в оренду передається земельна ділянка площею 2,790 га, згідно державного акту ЯЕ 162787, договір укладений до 2012 року (а.с. 5).

Як вбачається з копії акту приймання - передачі земельної ділянки, орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю ТОВ Родіна земельну ділянку площею 2,790 га, яка розташована на території Покровської селищної ради колишнього КСП Родіна строком до 2012 року (а.с. 6).

29.11.2010 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року, згідно пункту 1 якої розділ договору Строк дії договору викладений в новій редакції, згідно якої договір укладений до 31.12.2020 року.

Абзац перший розділу Орендна плата викладена у наступній редакції: Орендна плата виплачується в грошовій формі у розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1106,88 грн. за рік оренди (на момент підписання) або в натуральній формі в наступному асортименті: 850 кг зерна, 20 кг цукру, 50 кг соняшника, при врожайності 35 ц/г та за цінами, які визначаються за взаємною згодою сторін (а.с. 59).

Згідно абзацу 2 договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня поточного року (а.с. 5).

З Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 2.790 га, кадастровий номер 1224255100-05-015-0195, становить 79325,82 грн. (станом на 27.01.2020 р.) (а.с. 8).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачкі не сплачена орендна плата за договором оренди земельної ділянки за період 2018-2019 роки до 30 грудня поточного року, як визначено умовами договору оренди земельної ділянки, два роки поспіль.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати позивачкі два роки поспіль свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід урахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28.09.2016 у справі №6-977цс16 та від 12.12.2012 у справі №6-146цс12.

У постанові ВС у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що у відповідача перед позивачкою виникла заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, за період 2018-2019 роки, при цьому представник відповідача у відзиві на позовну заяву не заперечує, що відповідач не сплатив позивачкі орендну плату за 2 роки поспіль, посилаючись на матеріально фінансовий стан. Доказів зворотного (повної або часткової сплати орендної плати) суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням товариством свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2018-2019 років, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивачка не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статей 525, 625 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, у позові позивачка зазначає, що розмір орендної плати за один рік користування землею складає 2379,77 грн., виходячи з того, що згідно договору орендна плата виплачується в грошовій формі у розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 79325,82 грн., тобто за 2018 рік - 2379,77 грн. та за 2019 рік 2379,77 грн. в загальній сумі 4759,54 грн. за два роки невиплаченої орендної плати.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку земель обов`язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок, а саме, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З наданого позивачкою Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що дата формування витягу є 27.01.2020 року, однак з вказаного витягу не вбачається на яку саме дату нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 79325,82 грн., тобто позивачкою не доведено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 та 2019 роки складала саме 79325,82 грн., тоді як саме за цей період позивачка просить стягнути орендну плату у зазначеній сумі, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В укладеній додатковій угоді №1 до Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року, а саме в абзаці першому розділу Орендна плата викладена у наступній редакції: Орендна плата виплачується в грошовій формі у розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1106,88 грн. за рік оренди (на момент підписання) або в натуральній формі в наступному асортименті: 850 кг зерна, 20 кг цукру, 50 кг соняшника, при врожайності 35 ц/г та за цінами, які визначаються за взаємною згодою сторін . Доказів внесення змін до договору в частині розміру орендної плати суду не надано.

Правовідносини позивачки із відповідачем є договірними, а не контролюючими. Позивачкою не наведено доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі, або з інших підстав збільшувати встановлений саме договором розмір орендної плати.

Такий правовий висновок зроблений у постанові КГС ВС від 03.06.2020 року у справі №920/356/19.

Оскільки в договорі (додатковій угоді) зафіксований розмір орендної плати - 1106,88 грн. за рік оренди, який на момент підписання додаткової угоди складав 3,0 % від нормативної грошової оцінки (станом на 2010 рік), суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути несплачену орендну плату за 2018 та 2019 роки в розмірі, зазначеному у додатковій угоді, а саме, 1106,88 грн. х2 = 2213,76 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141 ЗК України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою Родіна , ЄДРПОУ 30888356 на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1224255100:05:015:0195 в сумі 2213,76 грн. (дві тисячі двісті тринадцять гривень) 76 коп.

Розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1224255100:05:015:0195, укладений 10.12.2007 року та зареєстрований Покровською селищною радою в книзі реєстрації договорів оренди 17.12.2007 року за № 585 та Дніпропетровською регіональною філією № 25 державного підприємства Центр державного земельного кадастру від 17.04.2008 року за № 040813001268 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Родіна , ЄДРПОУ 30888356.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова