Рішення

від 11.11.2020 по справі 408/4182/19-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/4182/19-ц

Провадження № 2/408/134/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Біловодська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування Станично-Луганської районної адміністрації Луганської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з дійсною позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування Станично-Луганської районної адміністрації Луганської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на наступне.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з позивачем та бабою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на їх повному матеріальному утриманні та самостійно виховується ними без участі батьків.

Батько малолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 2014 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Мати малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до 2014 року проживала за адресою: АДРЕСА_3 .

У 2014 році відповідачі залишили свою дитину та виїхали в невідомому напрямку, зв`язок з ними втрачений, фактичне місце їх проживання не відоме. Понад 5 років відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 абсолютно не цікавляться долею своєї малолітньої дитини.

Відповідачі повністю фактично самоусунулися від виконання обов`язків щодо матеріального утримання та виховання малолітньої дитини, разом з дитиною не проживають та не відвідують її, з дитиною ніяких контактів не підтримують, життям дитини не цікавляться, матеріальні потреби сина не задовольняють, не піклуються про його фізичний, психічний, моральний і духовний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі. Відсутність відповідачів - батьків також ускладнює питання щодо отримання дитиною паспорту громадянина України.

Вважає, що відповідачами порушується чинне законодавство, щодо належного виконання ними батьківського обов`язку і таким чином порушується права неповнолітнього сина.

На підставі викладеного, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачів на користь законного представника дитини аліменти на її утримання в розмірі 25% від частини видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини неявки відомостей від них не надходило. У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не надали, зустрічні позови до суду не пред`являли.

Представники третіх осіб в судовому засіданні присутніми не були, суду надали заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності, проти позовних вимог заперечень не мають, просили винести рішення згідно законодавства на розсуд суду.

На підставі викладеного суд, вважає, можливим розглянути справу за відсутності відповідачів по наявним матеріалам в справі.

За згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позбавлення відповідачів батьківських прав обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03 травня 2006 року Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис № 12, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що батьком та матір`ю дитини, зазначені відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи є учнем 7 класу комунального закладу Широківська ЗОШ І-ІІІ ступенів .

Згідно характеристики, наданої на його ім`я класним керівником за підписом директора школи, ОСОБА_4 за час навчання зарекомендував себе з позитивного боку як старанний, дисциплінований, працелюбний та уважний учень, який сумлінно виконує завдання в рамках учбового процесу та громадські обов`язки, покладені на нього в класі. За весь період навчання дитини у школі його вихованням займаються виключно дід ОСОБА_1 та баба ОСОБА_5 . Останні приділяють належну увагу вихованню онука, всі матеріальні витрати на утримання взяли на себе.

З довідки Широківської сільської ради Станично-Луганського району від 22 травня 2019 року № 369 слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають позивачі ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_5 та їх малолітній онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Побутовою характеристикою від 25 травня 2019 року № 374 за підписом депутата Широківської сільської ради Станично-Луганського району підтверджується, що позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_5 за місцем помешкання зарекомендували себе з позитивної сторони, алкогольним напоями не зловживають, з оточенням підтримують гарні стосунки, за правопорушення до відповідальності не притягувалися, скарг на їх поведінку не надходило, самостійно займаються вихованням малолітнього онука ОСОБА_4 .

Побутовою характеристикою від 23 травня 2019 року № 373 за підписом депутата Широківської сільської ради Станично-Луганського району підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 за місцем помешкання фактично не проживає з 2014 року, виїхала в невідомому напрямку, фактичне місце проживання не відоме, вихованням сина ОСОБА_4 займаються дід ОСОБА_1 та баба ОСОБА_5 .

У висновку Органу опіки та піклування Станично-Луганської районної адміністрації Луганської області від 04 червня 2019 року № 2079 вказано про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих мотивів, що батьки повністю самоусунулися від виконання обов`язків по утриманню та вихованню дитини, не забезпечують необхідного харчування та медичного догляду, матеріальної допомоги не надають, ніяких контактів з дитиною не підтримують, проживають окремо від дитини за невідомою адресою.

Таким чином, з матеріалів цивільної справи вбачається, що батьки повністю самоусунулися від участі у вихованні своєї малолітньої дитини, наданні їй матеріальної допомоги, перестали цікавитися її життям, не займаються вихованням сина, не піклуються про фізичний, психічний, моральний і духовний розвиток дитини, її навчанням, захопленнями, успіхами не цікавляться, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, матеріальні потреби сина не задовольняють.

Вирішуючи спір, також видається зазначити наступне.

Дитинство в Україні охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1, частина третя статті 5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини ( далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, необхідним у демократичному суспільстві слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі Кірнс проти Франції (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі Мамчур проти України від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).

На підставі вищевикладеного, об`єктивно дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд засуджує поведінку та ставлення відповідачів до власної дитини, які ухиляються від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_4 , та вважає доведеним факт такого ухилення, а тому приходить до висновку про необхідність позбавити їх батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи оцінку доказам по справі в частині позовних вимог щодо стягнення аліментів, суд приходить до наступного.

Документально підтверджених відомостей про факт спільного проживання з дитиною та надання їй матеріальної допомоги по її утриманню відповідно до ст. 180 СК України відповідачі не надали, що дає суду обґрунтовані підстави вважати твердження позивача про повну відсутність матеріальної турботи відповідачів про дитину такими, що відповідають дійсності.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27 лютого 1991року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 27 вказаної Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до приписів ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною 3 ст. 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вимоги ст. 165 , ч.3 ст. 166 та ст.180 СК України та те, що відповідачі участі в утриманні своєї дитини не приймають, повністю самоусунувшись від виконання цього обов`язку, суд приходить до висновку, що з відповідачів необхідно відповідно до позовних вимог стягнути на користь законного представника дитини аліменти на її утримання в розмірі 1/4 від частини видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відтак, дослідивши всі наявні матеріали справи, суд вважає, що всі вимоги по суті позову пред`явлено з урахуванням інтересів дитини, а тому він підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування Станично-Луганської районної адміністрації Луганської області, код ЄДРПОУ 20188543, адреса реєстрації місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця-Луганська, вул. Центральна, б.25, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), код ЄДРПОУ 21758020, адреса реєстрації місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця-Луганська, вул. Центральна, б.31 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 03 травня 2006 року Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис № 12/.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь законного представника дитини аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 від частини видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 липня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь законного представника дитини аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 від частини видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 липня 2019 року.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Біловодським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Г.В. Булгакова