Рішення

від 05.11.2020 по справі 542/555/20

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/555/20

Провадження № 2/542/373/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20.05.2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 21 429 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять дев`ять) грн. 12 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн. 50 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 17 821 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 46 коп., вихідну допомогу в сумі 4 599 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 42 коп., компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки в сумі 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 64 коп., а всього 118 143 (сто вісімнадцять тисяч сто сорок три) грн. 14 коп., моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн., судові витрати по справі.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 21.12.2007 року він був прийнятий на посаду машиніста бульдозера 6 розряду в складі автотранспортної дільниці партії глибокого буріння Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Деррік на підставі наказу №8-к від 21.12.2007 року, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

01.10.2008 року він був переведений на посаду машиніста бульдозера 6 розряду у вишкомонтажний цех на підставі наказу №139-к від 06.10.2008 року, 15.08.2011 року переведений на посаду машиніста крана 6 розряду в автотранспортний цех на підставі наказу №77-к від 15.08.2011 року, 17.09.2012 року переведений на посаду машиніста тракторного крану 6 розряду у вишкомонтажний цех на підставі наказу №74-к від 18.09.2012 року.

Позивач зазначає, що 14.03.2016 року його було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням відповідно до п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу №38-к від 14.03.2016 року, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та копією наказу №38-к Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Деррік від 14.03.2016 року. Також, у вищезазначеному наказі було зазначено, виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацію за 20 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 21.12.2007 року.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Голден Деррік перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум .

Позивач зазначає, що при звільненні відповідачем не був проведений з ним розрахунок по заробітній платі. Так, заборгованість по заробітній платі утворилась з червня 2014 року по день його звільнення 14.03.2016 року. Він неодноразово звертався до відповідача усно та письмово з заявами щодо виплати йому заборгованості із заробітної плати, але його звернення і до цього часу залишилися без реагування. Підприємством при звільненні остаточного розрахунку з ним проведено не було, тому заборгованість по заробітній платі за період з червня 2014 року і по березень 2016 року становить 21 429,12 грн.

Також зазначає, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.03.2016 року по 20 травня 2020 року, повинно бути сплачено: 68,9 х 1045 = 72 000 грн. 50 коп.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за вказаний період складає 17 821,46 грн. (1 177,64 + 8 011,25 + 565,85 + 2 071,81 + 256,54 + 620,37 + 429,64 + 415,73 + 280,2 + 117,1 + 427,41 + 3 447,92 ).

Також вважає, що необхідно стягнути з відповідача компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки в сумі 2 292,64 грн. та вихідну допомогу в сумі 4599,42 грн. на його користь.

Також позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем його законних прав, а саме невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду, тобто порушення конституційного права позивача на оплату праці, було порушено звичний для нього уклад життя, що завдало моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із забезпеченням нормального рівня життя сім`ї, а саме дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 . Він зазнав втрат немайнового характеру, тобто завдано моральну шкоду. Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких він зазнав, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, визначає розмір моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 01.07.2020 року (а.с.34-35).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, надав пояснення аналогнічні викладеним в позові, просив позов задовольнити.

В подальшому надав заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с.72).

Представник позивача адвокат Щербак Т.О. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, надала пояснення аналогнічні викладеним в позові, просила позов задовольнити з підстав зазначених в позові.

В подальшому надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.73).

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

В подальшому в судові засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 62, 69).

Так, до суду був наданий відзив на позовну заяву (а.с.46-49), в якому щодо складу суми заробітної плати позивача за березень 2016 року зазначає, що в довідці про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача №26 від 23.03.2016 року за березень 2016 року вказаний нарахований дохід в сумі 7492,23 грн. (після утримання податків та зборів).

Відповідно до табелю обліку робочого часу працівників вишко-монтажного цеху за березень 2016 року ОСОБА_1 відпрацював 16,5 годин.

Про встановлення йому 8-годиного робочого тижня, при умові відсутності обсягу робіт для повної зайнятості, він був повідомлений наказом №120 від 31.07.2013, що підтверджується його особистим підписом про ознайомлення з наказом.

Станом на 01.03.2016 року розмір окладу ОСОБА_1 встановлений штатним розкладом, затвердженим 31.07.2015 року складав 4100,00 грн.

Листом Міністерства соціальної політики України №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року затверджена тривалість робочого часу на 2016 рік. Відповідно до цього листа в березні 2016 року тривалість робочого часу в годинах при 40-годинному робочому тижні становить 175 годин.

Таким чином, розмір нарахованої ОСОБА_1 за березень 2016 року заробітної плати становить: (4100:175) х 16,5 = 386,57 грн., а після утримання податків та зборів до виплати позивачу належить заробітна плата в сумі 311,19 грн.

Зазначає, що крім безпосередньо заробітної плати за березень 2016 року, відповідно до вимог Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення та у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, ТОВ Іст Юроуп Петролеум проводило індексацію грошових доходів своїх працівників, оскільки тривалий час не відбувалось підвищення тарифних ставок працівників.

Сума індексації заробітної плати працівника нараховується наростаючим підсумком і станом на березень 2016 року нарахована ОСОБА_1 сума компенсації становила 358,98 грн., а належна до виплати після утримання податків та зборів - 288,98 грн.

Таким чином, зазначена в довідці №26 від 23.03.2016 року за березень 2016 року сума заробітної плати в розмірі 7 492,23 грн. складається з:

-безпосередньо заробітної плати в сумі 311,19 грн.

-індексації грошових доходів в сумі 288,98 грн.

-компенсації за невикористані 20 днів відпуски в сумі 2292,64 грн.

-вихідної допомоги в сумі 4599,42 грн.

Позивач не оспорює розмір суми компенсації за невикористану відпустку - 2292,64 грн. та розмір вихідної допомоги - 4599,42 грн., зазначені у відповіді ТОВ Іст Юроуп Петролеум на запит адвоката.

Однак, оскільки позивач просить стягнути з ТОВ Іст Юроуп Петролеум заборгованість по заробітній платі в сумі 21 429,12 грн., яка вже містить в своєму складі суму компенсації за невикористані 20 днів щорічної відпустки та суму вихідної допомоги, тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації за 20 днів невикористаної відпустки в сумі 2292,64 грн. та вихідної допомоги в сумі 4599,42 грн. не підлягають задоволенню як повторно заявлені.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначає, що табелем обліку робочого часу за березень 2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 в березні 2016 працював 1 та 9 березня.

Як вже зазначалось вище, режим неповного робочого часу був встановлений позивачу відповідно до наказу №120 від 31.07.2013 року, з яким позивач був ознайомлений під розпис.

Таким чином, в день звільнення - 14.03.2016 позивач не працював. За таких умов ТОВ Іст Юроуп Петролеум повинно був провести розрахунок з позивачем після отримання вимоги останнього про проведення такого розрахунку. І хоча в тексті позовної заяви позивач посилається на неодноразове звернення до товариства із заявами про отримання заробітної плати, aлe докази такого звернення до позовної заяви додані не були, що перешкоджає встановленню факту дотримання позивачем передбаченого чинним законодавством України порядку виплати належних працівнику сум, у випадку, якщо працівник не працював в день звільнення.

Оскільки позивач у позовній заяві посилається на факти свого письмового звернення до ТОВ Іст Юроуп Петролеум , при цьому не подає відповідні докази та не подає письмового пояснення щодо причин неможливості подати такі докази, тому у позивача відсутні правові підстави для пред`явлення вимоги про стягнення з ТОВ Іст Юроуп Петролеум середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, тому що факт такої затримки відсутній через невчинення позивачем належних дій.

Щодо розміру суми компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати зазначає про те, що як було доведено в п.1 відзиву, дохід, нарахований на користь ОСОБА_1 за березень 2016 р., включає в себе суми, що мають характер разових виплат - компенсація за не використану відпустку в сумі 2292,64 грн. та вихідна допомога в сумі 4599,42 грн.

Таким чином, нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень 2016 р. повинен здійснюватися на суму 600,17 грн. (заробітна плата 311,19 грн.+ індексація 288,98 грн.) і становити 276,20 грн. (600,17*46,02/100).

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди зазначає, що позивач ніяких доказів наявності душевних, а особливо, психічних, страждань не надає, також, навіть, не зазначає, які саме вимушені зміни у його житті відбулись.

Таким чином, ненадання позивачем доказів на підтвердження існування тих обставин, які ним визначені як підстава вимог про стягнення моральної шкоди, перешкоджають можливості оцінити існування таких підстав, їх обсяг та глибину, а також наявність причинного зв`язку між психічними та душевними стражданнями та діями ТОВ Іст Юроуп Петролеум , а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволені в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення у вступному слові позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, суд вважає, позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 21.12.2007 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста бульдозера 6 розряду в складі автотранспортної дільниці партії глибокого буріння Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Деррік на підставі наказу №8-к від 21.12.2007 року, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.16).

01.10.2008 року він був переведений на посаду машиніста бульдозера 6 розряду у вишкомонтажний цех на підставі наказу №139-к від 06.10.2008 року, 15.08.2011 року переведений на посаду машиніста крана 6 розряду в автотранспортний цех на підставі наказу №77-к від 15.08.2011 року, 17.09.2012 року переведений на посаду машиніста тракторного крану 6 розряду у вишкомонтажний цех на підставі наказу №74-к від 18.09.2012 року.

14.03.2016 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням відповідно до п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу №38-к від 14.03.2016 року, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та копією наказу №38-к Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Деррік від 14.03.2016 року (а.с. 14-19).

В подальшому, ТОВ "Голден Деррік" перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум (а.с. 11-13).

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні відповідачем з ним не був проведений розрахунок по заробітній платі, компенсації за 20 днів невикористаної відпустки, а також вихідної допомоги.

Зазначаючи, що заборгованість по заробітній платі утворилась з червня 2014 року по березень 2016 року.

На підтвердження чого надана довідка про розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ТОВ Голден Деррік №26 від 23.03.2016 року, відповідно до якої такий розмір становить 21429,12 грн. та становить: за червень 2014 року - 854,6 грн., липень 2014 року - 5851,9 грн., вересень 2014 року - 440,7 грн., жовтень 2014 - 1684,4 грн., серпень 2015 - 477,1 грн., вересень 2015 - 1233,09 грн., жовтень 2015 - 821,66 грн., листопад 2015 - 843,1 грн., грудень 2015 - 580,49 грн., січень 2016 - 249,68 грн., лютий 2016 року - 900,18 грн., березень 2016 року - 7492,23 грн., всього - 21429,12 грн. (а.с.20).

Відповідач заперечував лише щодо суми зазначеної в даній довідці як заробітна плата за березень 2016 року в розмірі 7492,23 грн., пояснивши, що ця сума складається як з безпосередньо заробітної плати в сумі 311,19 грн. та індексації грошових доходів в сумі 288,98 грн., так й з компенсації за невикористані 20 днів відпуски в сумі 2292,64 грн та вихідної допомоги в сумі 4599,42 грн.

Суд погоджується з вказаними доводами представника відповідача з огляду на таке.

Відповідно до табелю обліку робочого часу працівників вишко-монтажного цеху за березень 2016 року ОСОБА_1 відпрацював 16,5 годин (а.с.54-55).

Про встановлення йому 8-годиного робочого тижня, при умові відсутності обсягу робіт для повної зайнятості, він був повідомлений наказом №120 від 31.07.2013, що підтверджується його особистим підписом про ознайомлення з наказом (а.с.53).

Станом на 01.03.2016 року розмір окладу ОСОБА_1 встановлений штатним розкладом, затвердженим 31.07.2015 року складав 4100,00 грн., що підтвердив й позивач в судовому засіданні.

Листом Міністерства соціальної політики України №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року затверджена тривалість робочого часу на 2016 рік. Відповідно до цього листа в березні 2016 року тривалість робочого часу в годинах при 40-годинному робочому тижні становить 175 годин.

Таким чином, розмір нарахованої ОСОБА_1 за березень 2016 року заробітної плати становить: (4100:175) х 16,5 = 386,57 грн., а після утримання податків та зборів до виплати позивачу належить заробітна плата в сумі 311,19 грн. З сумою індексації заробітної плати працівника на березень 2016 року ОСОБА_1 нарахована сума компенсації становила 358,98 грн., а належна до виплати після утримання податків та зборів - 288,98 грн., тобто за березень 2016 року йому підлягала виплаті сума в розмірі 600,17 грн.

Таким чином розмір заборгованості по заробітній платі за період з червня 2014 року по березень 2016 року становить 14537,06 грн., виходячи з наступного розрахунку: 854,6 грн. (за червень 2014 року) + 5851,9 грн. (за липень 2014 року) + 440,7 грн. (за вересень 2014 року) +1684,4 грн.(за жовтень 2014) + 477,1 грн. ( за серпень 2015 року) + 1233,09 грн. (за вересень 2015 року) + 821,66 грн. (за жовтень 2015 року) + 843,1 грн. (за листопад 2015 року) + 580,49 грн. (за грудень 2015 року) + 249,68 грн. (за січень 2016 року) + 900,18 грн. (за лютий 2016 року) + 600,17 грн. (за березень 2016 року).

Розмір суми компенсації за невикористану відпустку - 2292,64 грн. та розмір вихідної допомоги - 4599,42 грн., що не виплачені позивачу при звільнені, були визнані відповідачем.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ТОВ Іст Юроуп Петролеум , який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з червня 2014 року по березень 2016 року становить 14537 грн. 06 коп., компенсація за невикористану відпустку - 2292,64 грн., та розмір вихідної допомоги - 4599,42 грн. та саме вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що з боку роботодавця має місце порушення права працівника на проведення повного розрахунку при звільненні, то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці - середнього заробітку весь час затримки розрахунку, починаючі з 15.03.2016 року (наступного дня після звільнення) та по 20.05.2020 року.

Аргументи відповідача про те, що ОСОБА_1 не звертався про виплату йому заробітної плати, а 14 березня 2016 року, у день звільнення, він не працював, суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавець саме на роботодавця покладає обов`язок проведення вчасного розрахунку з працівником при звільненні.

Вирішуючи справу по суті суд виходить з того, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100, для розрахунку суми компенсації (як і для відпускних) беруть виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації.

Згідно з п. 2, п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховується допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 14 березня 2016 року слід виходити із розміру заробітної плати ОСОБА_1 слід виходити із розміру його заробітної плати за січень та лютий 2016 року, поділеної на кількість відпрацьованих днів за цей період.

Відповідно до даних довідки ТОВ Голден Деррік №26 від 23.03.2016 року заробітна плата позивача за січень 2016 року становила - 249,68 грн. та лютий 2016 року - 900,18 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" в бюджеті на 2016 рік закладені такі розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2016року - 1378 гривень; з 1 травня 2016 року - 1450 грн.: з 1 грудня 2016 року - 1550 гривень.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що позивач в січні та в лютому 2016 року отримав заробітну плату в розмірі меншому мінімальної, встановленої в державі станом на відповідний період, суд вважає, що розмір середньоденного заробітку позивача слід рахувати із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у січні та лютому 2016 року, тобто із суми 1378 грн.

Оскільки відповідачем не надано інформацію щодо графіку роботи позивача в січні та лютому 2016 року, суд розраховує середньоденний заробіток із розрахунку кількості робочих днів у січні-лютому 2016 року, виходячи з листа Мінпраці від 20.07.2015 р. №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік , а саме: у січні 2016 року - 19, в лютому 2016 року - 21.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати становить: (1378 грн. + 1378 грн.) : (19+21) = 2756: 40 =68,9 грн.

Оскільки позивач був звільнений з роботи з 14 березня 2016 року, а день звільнення є останнім днем роботи, то період затримки розрахунку повинен починатися з 15 березня 2016 року по 20 травня 2020 року та становить 1045 днів, з наступного розрахунку.

За 2016 рік: березень - 13, квітень - 21, травень - 19, червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 22, жовтень - 20, листопад - 22, грудень - 22, що підтверджується листом Мінпраці від 20.07.2015 р. №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік , а всього 202 день.

За 2017 рік: січень - 20, лютий - 20, березень - 22, квітень - 19, травень - 20, червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 21, жовтень - 21, листопад - 22, грудень - 20, а всього 248 днів.

За 2018 рік: січень - 21, лютий - 20, березень - 21, квітень - 20, травень - 19, червень - 20, липень - 22, серпень - 22, вересень - 20, жовтень - 22, листопад - 22, грудень - 21, а всього 250 днів.

За 2019 рік: січень - 21, лютий - 20, березень - 20, квітень - 21, травень - 21, червень - 18, липень - 23, серпень - 21, вересень - 21, жовтень - 22, листопад - 21, грудень - 21, а всього 250 днів, що підтверджується листом Мінпраці від 08.08.2018 р. № 78/0/206-18 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік .

За 2020 рік: січень - 21, лютий - 20, березень - 21, квітень - 21, травень - 12, що підтверджується листом Мінпраці від 08.08.2018 р. № 78/0/206-18 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік , а всього 95 дні.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні повинно бути сплачено: 68,9 х 1045 = 72000 грн. 50 коп.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Разом з тим при розгляді зазначеного питання необхідно брати до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Так, враховуючи, що між сторонами у справі виник спір щодо розміру належних звільненому працівникові сум, що частково вирішений на користь ОСОБА_1 , а саме судом стягнута нарахована, але не виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога в розмірі 21429,12 грн.(14537,06+2292,64+4599,42) із заявлених 28321,18 грн. (21429,12+2292,64+4599,42), тобто вимога працівника про виплату належних при його звільненні сум в розумінні статті 117 КЗпП України задоволена частково, то є підстави для застосування принципу співмірності у визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З обставин справи, встановлених судом убачається, що ОСОБА_1 при звільнені не випалчені належні йому суми в розмірі 21429,12 грн., що складає 75,66 % від сум, які позивач просив стягнути у розмірі 28321,18 грн.

Враховуючи конкретні обставини та часткове задоволення вимог ОСОБА_1 щодо розміру належних йому при звільненні сум, а також застосування вимог розумності і справедливості, принципу співмірності розміру середнього заробітку за час розрахунку при звільненні із розміром належних звільненому працівникові сум, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 72000 грн. 50 коп. до 54475,58 грн., що становить 75,66% від такої суми.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1,2,3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Так, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі складає: за червень 2014 року - 854,6 грн., липень 2014 року - 5851,9 грн., вересень 2014 року - 440,7 грн., жовтень 2014 - 1684,4 грн., серпень 2015 - 477,1 грн., вересень 2015 - 1233,09 грн., жовтень 2015 - 821,66 грн., листопад 2015 - 843,1 грн., грудень 2015 - 580,49 грн., січень 2016 - 249,68 грн., лютий 2016 року - 900,18 грн., березень 2016 року - 600,17 грн.

Компенсація з цих грошових доходів станом на квітень 2020 рік складає:

місяць, рік; сума нарахованого доходу (грн.); коефіцієнт приросту споживчих цін;сума компенсації (грн.):

червень 2014 року - 854,6 грн.; 137,8; за період з липня 2014 року по квітень 2020 року; 1177,64 грн.

липень 2014 року - 5851,9 грн.; 136,9; за період з серпня 2014 року по квітень 2020 року; 8011,25 грн.

вересень 2014 року - 440,7 грн.; 128,4; за період з жовтня 2014 року по квітень 2020 року; 565,85 грн.

жовтень 2014 року - 1684,4 грн.; 123; за період з листопада 2014 року по квітень 2020 року; 2071,81 грн.

серпень 2015 року - 477,1 грн., 53,77; за період з вересня 2015 року по квітень 2020 року; 256,54 грн.

вересень 2015 року - 1233,09 грн., 50,31; за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року; 620,37 грн.

жовтень 2015 року -821,66 грн., 52,29; за період з листопада 2015 року по квітень 2020 року; 429,64 грн.

листопад 2015 року - 843,1 грн., 49,31; за період з грудня 2015 року по квітень 2020 року; 415,73 грн.

грудень 2015 року - 580,49 грн., 48,27; за період з січня 2016 року по квітень 2020 року; 280,2 грн.

січень 2016 року - 249,68 грн., 46,9; за період з лютого 2016 року по квітень 2020 року; 117,1 грн.

лютий 2016 року - 900,18 грн., 47,48; за період з березня 2016 року по квітень 2020 року; 427,41 грн.

березень 2016 року - 600,17 грн., 46,02; за період з квітня 2016 року по квітень 2020 року; 276,2 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за вказаний період складає 14649,74 грн. (1177,64+8011,25+565,85+2071,81+256,54+620,37+429,64+415,73+280,2+117,1+427,41+276,2).

Таким чином всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість по заробітній платі в розмірі 14537,06 грн., компенсація за невикористану відпустку в розмірі 2292, 64 грн., вихідна допомога в розмірі 4599,42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54475,58 грн. та компенсація за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 14649,74 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Умови відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику встановлюються ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З аналізу положень цієї статті, вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.04.2012 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Оскільки матеріалами справи доведений факт несвоєчасної виплати належних позивачу сум при звільнені, суд доходить висновку, що мало місце порушення роботодавцем прав працівника, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 1000 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано: договір №11 про надання правничої допомоги від 24.04.2020 року (а.с.74-75), додаткова угода до договору про надання правової допомоги №11 від 24.04.2020 року (а.с.76), розрахунок за надання правової допомоги від 05.11.2020 (а.с.77), акт виконаних робіт, згідно з якими вартість правничої допомоги становить 12000 грн. Факт оплати вказаної суми підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №39 від 05.11.2020 року на суму 12000 грн. (а.с.79).

Відповідно до акту виконаних робіт від 05.11.2020 року, адвокатом було витрачено: 2 години на надання усних консультації з клієнтом (вартість послуг 2000 грн.); 4 годин на складання позовної заяви (вартість послуг 4000 грн.); 3 години на участь у судовому засіданні (вартість 3000 грн); 2 години на складання клопотань та інших процесуальних документів (вартість 2000 грн); 1 година на ознайомлення з матеріалами справи (вартість 1000 грн). Всього було витрачено 12 годин, вартість наданої допомоги становить 12000 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, суддя приходить до висновку про те, що обсяг наданої адвокатом Щербак Т.О. правничої допомоги, витраченого часу на її надання є неспівмірним з вартістю послуг, визначених договором, а рівень складності даної справи не вимагав того обсягу правничої допомоги та часу на її надання, як зазначено у розрахунку за надання правової допомоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про зменшення розміру правової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 до 4000 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду ( 840,80 грн.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, перед-бачена пунктом першим частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.

Тобто, позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн. (а.с. 1).

А зважаючи на інші вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яку просив стягнути позивач, судовий збір за вимогу майнового характеру підлягав сплаті з розрахунку не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , тобто 840,80 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 636,15 грн. (розмір заявлених вимог - 72000,50 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 54475,58 (75,66 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 840,80 грн х 75,66 % (відсоток задоволених позовних вимог).

Та судовий збір в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум на користь держави в сумі 840 грн.80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 14537 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 06 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 64 грн., вихідну допомогу в розмірі 4599 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 54475 грн. (п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн. 58 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 14649 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 74 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а всього 91554 (дев`яносто одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 44 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., а також судовий збір в сумі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 15 коп., а всього 4636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 15 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум судовий збір 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_5 , робоча адреса: вул.Незалежності, 64, смт Нові Санжари, Новосанжарського району Полтавської області;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум , ЄДРПОУ 35251246, місцезнаходження: 04123, м.Київ, вул.Западинська, буд. 13А;

Представник відповідача: Ярещенко Валерія Віталіївна, робоча адреса: 04123, м.Київ, вул. Западинська, буд. 13А.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2020 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва