Рішення

від 03.11.2020 по справі 523/9706/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/9706/20

Провадження №2/523/3323/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Кругліков О. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності,-

Установив

Позивач звернувся з позовом до суду та просив визначити розмір ідеальних часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , яким належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка, площею 0,0399 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:31:006:0069 на підставі рішення Одеської міської Ради за № 682-VII від 27.04.2016 року, зареєстроване право власності в реєстрі державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ - 5103975882017 від 30.01.2017 року та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 61676723 від 17.06.2016 року, визнавши що частки співвласників є рівними, тобто по 1/2 частині земельної ділянки за кожним.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки та відповідача - ОСОБА_3 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частку домоволодіння та на частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Одеської міської ради за № 682 - VII від 27.04.2016 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було передано у безплатно спільну сумісну власність земельна ділянка, площею 0,0399 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:31:006:0069. На підставі цього рішення право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано у реєстрі державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5103975882017 від 30.01.2017 за співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується витягом та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 61676723 від 17.06.2016.

Ще за життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким вона заповідала позивачу ОСОБА_1 все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті. Цей заповіт був посвідчений Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою 22.04.2005 року за р.№ 2-287.

Після відкриття спадщини 25 квітня 2017 року позивачка ОСОБА_1 отримала в Четвертій Одеській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_2 і витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1/3 частку зазначеного домоволодіння. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності матері позивачки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 і тому нотаріус не може визначити частку земельної ділянки, яка належить спадкодавиці ОСОБА_3 , про що нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Протягом тривалого часу ОСОБА_2 разом з матір`ю ОСОБА_3 спільно володіли і користувалися земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , і тому ОСОБА_3 вважала, що їй належить 1/2 частина земельної ділянки у праві спільної сумісної власності. ОСОБА_2 проти цього не заперечував і ніколи не претендував на більший розмір земельної ділянки.

Без визначення розміру ідеальної частки земельної ділянки, яка належить спадкодавиці ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 тому ОСОБА_1 змушена подати до суду цей позов.

Таким чином, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити з підстав, що викладені в позові.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження по зазначеній справі та надано відповідачу строк для надання відзиву на позов. (а.с. 35).

Позивач в судове засідання не з`явився, однак її представник-адвокат Мазаєва Т. М. надала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, підтримала позов та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 37).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому порядку, надав на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності, позов визнав в повному обсязі. (а.с. 39).

Згідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Згідно до вимог ч.4 ст. 206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради за № 682 - VII від 27.04.2016 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було передано у безплатно спільну сумісну власність земельна ділянка, площею 0,0399 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:31:006:0069. На підставі цього рішення право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано у реєстрі державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5103975882017 від 30.01.2017 за співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується витягом та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 61676723 від 17.06.2016.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким вона заповідала позивачу ОСОБА_1 все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті. Цей заповіт був посвідчений Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою 22.04.2005 року за р.№ 2-287.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки та відповідача - ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що видано 09 липня 2016 року Одеським міським відділом РАЦС ГТУЮ в Одеській області. (а.с. 14).

Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частку домоволодіння та на частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Після відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_1 отримала в Четвертій Одеській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_2 і витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1/3 частку зазначеного домоволодіння. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності матері позивачки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 і тому нотаріус не може визначити частку земельної ділянки, яка належить спадкодавиці ОСОБА_3 , про що нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно до вимог ст.ст. 355 , 357 , 364 , 370 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

За ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки без визначення розміру ідеальної частки земельної ділянки, яка належить спадкодавиці ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 23 , 1167 ЦК України , ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 206, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.

Визначити розмір ідеальних часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , яким належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка, площею 0,0399 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:31:006:0069 на підставі рішення Одеської міської Ради за № 682-VII від 27.04.2016 року, зареєстроване право власності в реєстрі державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ - 5103975882017 від 30.01.2017 року та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 61676723 від 17.06.2016 року, визнавши що частки співвласників є рівними, тобто по 1/2 частині земельної ділянки за кожним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2020 року.

Суддя