Рішення

від 09.11.2020 по справі 320/6129/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року № 320/6129/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Княжицький

до державного кадастрового реєстратора Прищепи Олени Олександрівни

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І.Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Княжицький з позовом до державного кадастрового реєстратора Прищепи Олени Олександрівни, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ-3200065452020 від 04.06.2020 Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Бровари Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області Прищепи Олени Олександрівни;

-зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Бровари Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області Прищепу Олену Олександрівну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду користування земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:019:0081 в м. Бровари вул. Княжицька, 45 з 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на 02.07 Для іншої житлової забудови .

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідач прийняв, на думку позивача, з порушенням норм чинного законодавства, оскільки підстави для відмови позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки ним подано вичерпний перелік документів необхідний для зміни використання земельної ділянки.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що підстави для скасування оскаржуваного повідомлення відсутні, з тих підстав, що позивачем для реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки, не додано до заяви електронного документа. Зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду 22.07.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Княжицький (далі також - ЖБК Княжицький ) є власником земельної ділянки площею 0.1000, кадастровий номер №3210600000:00:019:0081, цільове призначення Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , вид використання Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №НВ-3216176782019 від 12.08.2019.

25.05.2020 представник ЖБК Княжицький звернувся через відділ надання адміністративних послуг Центр обслуговування Прозорий офіс Броварської міської ради Київської області до відповідача із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки з кадастровим номером №3210600000:00:019:0081 з 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на 02.07 Для іншої житлової забудови . До заяви було додан: паспорт заявника, виписку ЄДРЮОФОП; ідентифікаційний номер.

04.06.2020 державним кадастровим реєстратором Прищепою О.О. винесено повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №ПВ-3200065452020 у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, вважаючи таким, що не відповідає закону, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

V. Норми права

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) встановлено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільського господарства; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

На виконання пункту г статті 15 та статті 19 Земельного кодексу України, пункту ґ статті 14 Закону України Про землеустрій , підпункту 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224, та з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у Державному земельному кадастрі наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація видів цільового призначення земель).

Зазначеною Класифікацією до секції В Землі житлової та громадської забудови віднесено за кодом (розділом) 02 Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), куди увійшли землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - код 02.01, а також, для іншої житлової забудови - код 02.07.

Пунктом 117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (далі по тексту Порядок) встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього порядку відкрито Поземельну книгу.

Згідно з п. 118 Порядку внесення до Поземельної книги відомостей (змін про них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Відповідно до п.121 Порядку для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Частиною 2 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до частин 4-6 статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Згідно з ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

V. Оцінка суду

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що законодавчо розділяються поняття категорія земель , вичерпний перелік яких встановлено ч. 1 ст. 19 ЗК України та вид використання земельної ділянки .

Відповідно до пп. 10 п. 24 Порядку № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України;

З наведеної правової норми слідує, що у розділі Цільове призначення визначаються: Категорія земель (відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України); Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель , що визначається власником земельної ділянки самостійно в межах вимог Закону з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України); Код цільового призначення .

Пунктом 1.2 Класифікації № 548 встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком № 1051 не передбачено порядку зміну коду цільового призначення, оскільки такий код є числовим відображенням одночасно: (1) категорії земель та (2) виду використання земельної ділянки.

Таким чином, суд доходить висновку, що код цільового призначення змінюється на підставі внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо категорії земель та/або виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Як вбачається із матеріалів справи, у заяві про внесення відомостей (змін про них) до Державного земельного кадастру було зазначено про зміну виду використання земельної ділянки та як наслідок коду цільового призначення з 02.01 на 02.07 (відповідно до Класифікації № 548).

Зазначені коди цільового призначення містять розшифрування, які за своєю суттю являються видами використання земельної ділянки. Так, код 02.01 відповідає виду використання для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , а код 2.07 - для іншої житлової забудови . Водночас, обидва коди відповідають категорії земель Землі житлової та громадської забудови (ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Отже, подана заява позивачем за своєю суттю була спрямована на внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії земель.

Щодо питання правомірності винесення відповідачем повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №ПВ-3200065452020 від 04.06.2020, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 116 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 26 ЗУ Про Державний земельний кадастр , зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: (1) заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; (2) оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); (3) документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Аналогічні вимоги до внесення до відомостей про земельну ділянку змін передбачені п. 121 Порядку № 1051.

За виключенням документів, що не подаються, для внесення відомостей про зміну виду використання земельної ділянки, кадастровому реєстратору подається лише заява за формою згідно з додатком 12 до Порядку № 1051. Законом не передбачено жодного іншого документу, окрім заяви встановленої форми.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами, подана заява з долученими документами були належним чином оформлені та відповідали встановленій формі.

Судом встановлено, що підставою для відмови у внесенні змін щодо виду використання земельної ділянки стало те, що заявником подано документи не в повному обсязі та рекомендовано додати до заяви викопіювання з плану зонування території та/або детальний план територій, затверджених у встановленому порядку.

Частиною 5 статті 26 Закону України Про Державний земельний кадастр , встановлюється, що відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Втім, за висновком суду, зміна категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки приватної власності та зміна виду її використання (в межах однієї категорії) відбуваються за різними процедурами: зміна основного цільового призначення (категорії) земельної ділянки здійснюється рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за проектом землеустрою щодо її відведення, який має бути погоджений у встановленому законом порядку та затверджений, відповідним органом; зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється рішенням власника такої ділянки, яке він приймає самостійно, без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без його подальшого погодження і затвердження.

Відтак, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує надання для реєстрації додаткових документів, крім заяви та документа, що підтверджує повноваження особи вчиняти відповідні дії та проходження процедур, які згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України застосовуються при зміні цільового призначення земельної ділянки (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримання погоджень органів влади тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.10.2018 по справі №357/4277/17.

Враховуючи те, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, а види цільового призначення 02.07 та 02.07 відносяться до однієї категорії земель - Землі житлової та громадської забудови, то волевиявлення власника земельної ділянки щодо такої зміни, шляхом подання заяви про внесення відомостей (змін до них) є належним способом внесення змін до даних Державного земельного кадастру, а отже позовна вимога про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №ПВ-3200065452020 від 04.06.2020 є обґрунтованою.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Сhahal v. thе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з частиною 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного слідує, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з абзацу першого частини 5ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як зобов`язання державного кадастрового реєстратора відділу у м. Бровари Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області Прищепу Олену Олександрівну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду користування земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:019:0081 в м. Бровари вул. Княжицька, 45 з 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на 02.07 Для іншої житлової забудови не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови відповідач зобов`язаний вчинити такі дії.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2101,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №74 від 23.06.2020.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2101,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ-3200065452020 від 04.06.2020 Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Бровари Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області Прищепи Олени Олександрівни.

Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Бровари Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області Прищепу Олену Олександрівну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду користування земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:019:0081 в м. Бровари вул. Княжицька, 45 з 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на 02.07 Для іншої житлової забудови .

Стягнути на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Княжицький (код ЄДПОУ: 42273898, місцезнаходження: м. Бровари, вул. Княжицька, 45) за рахунок бюджетних асигнувань Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 39) судові витрати у розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 09 листопада 2020р.