Рішення

від 10.11.2020 по справі 420/7644/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7644/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000099/2 від 14.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та Shenshen Guangyulong trade Co. LTD. Укладено договір від 13.01.2020 № JL20200113 на поставку товарів господарського споживання у комплектності, кількості та за ціною товару, вказаних у інвойсах, які слугують специфікаціями до договору. 23 травня 2020 року Позивачу було виставлено Інвойс (рахунок-фактуру) №JL20200303, згідно з яким загальна вартість партії посуду складає 44 310 доларів США. Згідно додатку до інвойсу від 23.05.2020 № JL20200303 оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки. З метою здійснення митного оформлення товару, представником Позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) було подано митну декларацію UA500070/2020/225953 від 14.07.2020, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: інвойс № JL20200303 від 23.05.2020; додаток до інвойсу № JL20200303 від 23.05.2020; коносамент COSU6263814500 від 31.05.2020; навантажувальний документ № 0006067 від 13.07.2020; автотранспортна накладна (CMR) № 0006067 від 14.07.2020; декларація про походження товару JL20200303 від 23.05.2020; довідка про транспортні витрати № 11/4 від 14.07.2020; договір № JL20200113 від 13.01.2020; договір комісії № 4 від 24,06.2020; декларація країни відправлення 530420200040471350 від 24.05.2020; договір про надання послуг митного брокера 12/2019 від 18.04.2019. В подальшому Декларантом було надано додаткові документи на підтвердження заявленої вартості товару: висновок експертного дослідження товару № 642/20 від 15.06.2020 та прайс-лист від 13.05.2020. Однак митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000099/2 від 14.07.2020. В оскаржуваному рішенні вказано, що специфікації надано не було, а надано рахунок - фактуру від 23.05.2020 № JL20200303, де зазначено що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати та Додаток до інвойсу від 23.05.2020 № JL20200303, де зазначено, що оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки. При цьому за договором найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару визначається у інвойсах, які слугують специфікаціями до Договору і які повинні бути направлені від продавця покупцю; оплата за Товар здійснюється як у вигляді передплати так і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується і Сторонами у специфікаціях. Водночас, у Інвойсі (рахунку-фактурі) було допущено помилку у відомостях щодо умов оплати в частині внесення 100% передоплати. Задля виправлення допущеної помилки та уникнення непорозуміння, продавцем було направлено Додаток до інвойсу, де зазначено, що оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки товару. При цьому наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково зазначеної інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Крім цього, митним органом було наведено, що в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - FOB, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Вказане не узгоджується з дійсними обставинами, оскільки згідно п. 7.1. Договору встановлено, що ризик випадкової загибелі або псування продукції переходять від Продавця до Покупця в момент поставки продукції. В оскаржуваному рішенні також було зазначено, що до митного оформлення не було надано документи для підтвердження витрат на транспортування, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а було надано лише довідку про транспортні витрати від 14.07.2020 № 11\4. Слід зазначити, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Крім того, митний орган вказав, що аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема: наданий прайс-лист не є адресований необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на ТОВ Кано Строй , тому він не може розглядатися як документ, що підтверджує заявлену митну вартість; висновок експерта щодо ціни на товар взагалі не має ніякого відношення до даної поставки (складений на основі документів, зокрема, рахунку-фактури (інвойсу), які відмінні від документів наданих до митного оформлення). З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Також декларантом було подано висновок експертного дослідження товару №642/20 від 15.06.2020, який охоплює кількісні, якісні та вартісні показники всього товару. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою судді від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву до суду від Одеської митниці Держмитслужби не надійшов.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ Кано Строй та Shenshen Guangyulong trade Co. LTD. укладено договір від 13.01.2020 № JL20200113 на поставку товарів господарського споживання у комплектності, кількості та за ціною товару, вказаних у інвойсах, які слугують специфікаціями до договору.

23 травня 2020 року Позивачу було виставлено Інвойс (рахунок-фактуру) №JL20200303, згідно з яким загальна вартість партії посуду складає 44 310 доларів США. Згідно додатку до інвойсу від 23.05.2020 № JL20200303 оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки.

З метою здійснення митного оформлення товару представником Позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) було подано митну декларацію UA500070/2020/225953 від 14.07.2020, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: інвойс № JL20200303 від 23.05.2020; додаток до інвойсу № JL20200303 від 23.05.2020; коносамент COSU6263814500 від 31.05.2020; навантажувальний документ № 0006067 від 13.07.2020; автотранспортна накладна (CMR) № 0006067 від 14.07.2020; декларація про походження товару JL20200303 від 23.05.2020; довідка про транспортні витрати № 11/4 від 14.07.2020; договір № JL20200113 від 13.01.2020; договір комісії № 4 від 24,06.2020; декларація країни відправлення 530420200040471350 від 24.05.2020; договір про надання послуг митного брокера 12/2019 від 18.04.2019.

В подальшому Декларантом було надано додаткові документи на підтвердження заявленої вартості товару, а саме висновок експертного дослідження товару № 642/20 від 15.06.2020 та прайс-лист від 13.05.2020.

Однак митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000099/2 від 14.07.2020, не погодившись із яким позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Зокрема, відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.3 Контракту від 13.01.2020 №JL20200113 сторони домовилися, що ціни на Товар, зазначені в Інвойсах, включають в себе вартість Товару, його упаковки і навантаження, а також всі інші витрати Продавця, пов`язані з експортуванням Товару. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

В копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;

Згідно п.6.2 Контракту від 13.01.2020 № JL20200113 оплата за товар здійснюється як у вигляді передплати, так і у вигляді відстрочки платежу, що передбачаються у специфікаціях до даного Контракту. Але до митного оформлення Специфікації надано не було, а надано рахунок-фактуру від 23.05.2020 № JL20200303, де зазначено що оплата за товар здійснюється за умовах 100% передоплати та Додаток до інвойсу від 23.05.2020 № JL20200303, де зазначено, що оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте до митного оформлення жоден з наведених документів не надано, а надано довідку про транспортні витрати від 14.07.2020 № 11/4.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п. 3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару.

14.07.2020 декларантом ПП "Трейд Бізнес Сервіс" надано наступні документи: прайс-лист виробника товару та висновок експерта щодо ціни на товар.

Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.

Зокрема, наданий прайс-лист не є адресований необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на ТОВ Кано Строй , тому він не може розглядатися як документ, що підтверджує заявлену митну вартість.

Крім того, висновок експерта щодо ціни на товар взагалі не має ніякого відношення до даної поставки (складений на основі документів, зокрема, рахунку-фактури (інвойсу), які відмінні від документів наданих до митного оформлення).

Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.

Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару.

Митний орган звернув увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме резервним методом.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3,87 дол. США за кг ваги нетто (МД від 02.07.2020 №UA500150/2020/204640).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Твердження митного органу щодо неподання документів, таких як: специфікації, в яких визначається кількість, комплектність та ціна товару; даних, що стосуються вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, вартість транспортування, тощо, не відповідають дійсності.

В оскаржуваному рішенні вказано, що специфікації надано не було, а надано рахунок - фактуру від 23.05.2020 №JL20200303, де зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати та Додаток до інвойсу від 23.05.2020 № JL20200303 де зазначено, що оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки.

Згідно п. 1.3. Договору № JL20200113 від 13.01.2020 найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару визначається у інвойсах, які слугують специфікаціями до Договору і які повинні бути направлені від продавця покупцю.

Пунктом 6.2. Договору зазначено, що оплата за Товар здійснюється як у вигляді передплати так і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується Сторонами у специфікаціях.

Водночас, у Інвойсі (рахунку-фактурі) №JL20200303 від 23.05.2020 року було допущено помилку у відомостях щодо умов оплати в частині внесення 100 % передоплати. Задля виправлення допущеної помилки та уникнення непорозуміння, продавцем було направлено Додаток до інвойсу від 23.05.2020 № JL20200303 де зазначено, що оплата за товар здійснюється через 90 днів після доставки товару.

Суд зазначає, що наявність технічної помилки у документі та зміст помилково зазначеної інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Згідно п. 5.3 Договору сторони домовилися, що ціни на товар, зазначені в інвойсах, включають в себе вартість товару, його упаковки і навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортуванням товару.

Проте, як було вказано митним органом, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Крім цього, митним органом було наведено, що в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Вказане не узгоджується з матеріалами справи, оскільки згідно п. 7.1 Договору встановлено, що ризик випадкової загибелі або псування продукції переходять від Продавця до Покупця в момент поставки продукції.

Відповідно до правил заповнення графи 20 МД згідно глави 2 розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у графі 20 Умови поставки у першому підрозділі графи наводиться скорочене літерне найменування умов поставки, у другому підрозділі графи зазначається літерний код відповідно до класифікації країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пропуск назва цього географічного пункту.

Таким чином, у декларації країни відправлення наведена назва географічного пункту доставки товарів - FOB CN SHEKAU та згідно наданих до митного оформлення документів, зокрема, договору, інвойсу та додатку до інвойсу, також зазначено умови поставки - FOB SHEKAU. Відтак, географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця є FOB SHEKAU.

В оскаржуваному рішенні також було зазначено, що до митного оформлення не було надано документи для підтвердження витрат на транспортування, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а було надано лише довідку про транспортні витрати від 14.07.2020 № 11/4.

Вирішуючи спір, суд враховує, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, у зв`язку із чим такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами . Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Крім того, митний орган вказав, що аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема: наданий прайс-лист не є адресований необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на ТОВ Кано Строй , тому він не може розглядатися як документ що підтверджує заявлену митну вартість, висновок експерта щодо ціни на товар взагалі не має ніякого відношення до даної поставки (складений на основі документів, зокрема, рахунку-фактури (інвойсу), які відмінні від документів наданих до митного оформлення).

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

З наданого позивачем до митного оформлення документу вбачається, що останній містить відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки, дату виготовлення та інші відомості.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд, про що неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України (ухвала від 26.11.2015 р. № К/800/23193/14), у зв`язку із чим суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого декларантом.

Стосовно висновку експерта щодо ціни на товар, необхідно вказати, що у графі 31 МД №UA500070/2020/226086 від 15.07.2020 та попередньо оформленої МД №UA500070/2020/221824 від 17.06.2020 зазначено та корелюється з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000099/2 від 14.07.2020, опис товарів: Країна походження - Китай; Торгівельна марка - Grandberg; Вироби столові з чорних металів (з нержавіючої сталі), не емальовані. Набір із 18 предметів, арт.СВ-2021 - 2110 наборів. До набору входять: 4 каструлі різних розмірів з скляними кришками, ковшик з скляною кришкою, сковорода з скляною кришкою, 3 кухонних нейлонові інструменти, корзинка-сітка, 2 підставки.

Враховуючи, що за наведеними митними деклараціями було поставлено один і той самий товар, з одним і тим же виробником, з однаковою вартістю товару, що підтверджується прайс-листами та інвойсами, декларантом було подано висновок експертного дослідження товару № 642/20 від 15.06.2020, який охоплює кількісні, якісні та вартісні показники всього товару.

У постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, при визначенні митної вартості товару із застосуванням резервного методу митний орган не зазначив конкретної інформації та джерел, які використовувалися при її визначенні, а саме: митна вартість автобусу якої марки бралася за основу, фактура вартість, країна експорту, час експорту в України, виробника, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України , будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 10 000 грн в акті приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 24.07.2020 по договору про надання правової допомоги № 40 від 18.06.2020, додаткової угоди № 2 від 16.07.2020 зазначено наступне: вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 500; представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємствах - 500; правовий аналіз судової практики - 500; підготовка та подання заяв, клопотань, звернень та ін. - 500; складання позовної заяви - 6000; складання відповіді на відзив - 1500.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак на виконання вищезазначеної норми відповідачем не надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. Так, судом встановлено, що в провадженні ООАС знаходиться 3 справи за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішень про коригування митної вартості, спори по яких є подібними, обґрунтування майже ідентичним, а інтереси позивача по всіх справах представляє Адвокатське бюро Шавров і партнери .

При цьому, такі складові, які увійшли у розрахунок загальної вартості послуг адвоката, як - представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємствах; - підготовка та подання заяв, клопотань, звернень та ін.; - складання відповіді на відзив взагалі - не мали місця під час розгляду даної справи, адже справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а від представника позивача не надходили заяви (клопотання, звернення та ін.) та відповідь на відзив.

В той же час, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн. Так, правовий аналіз судової практики та складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших роботах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяви за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.

Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі грн, позивачу у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати в загальному розмірі 3102 грн (судовий збір 2102 грн + витрати на правничу допомогу 2000 грн).

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй (65496, Одеська область, Овідіопольський район, Ж/М Радужний , 16/4, прим. 9Н; ЄДРПОУ 42087340) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000099/2 від 14.07.2020.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй судові витрати у розмірі 3102 грн (три тисячі сто дві грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.