Рішення

від 10.11.2020 по справі 420/6924/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6924/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Біг» (просп. Миру, 41-А, м. Чорноморськ, Одеська область, 68003, код ЄДРПОУ 33202637) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Біг» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.01.2020 року № 0003680501 про донарахування податку на прибуток у сумі 2739990 грн. (2191992 грн. основного платежу та 547998 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.04.2020 року № 001120501 про донарахування податку на додану вартість на суму 1637028 грн. (1309622 грн. за основним платежем та 327406 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Аква-Біг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2016 - 31.12.2018 рр., та за її результатами складено Акт № 625/15-32-05-01/33202637 від 20.12.2019 року.

ТОВ Аква-Біг було подано заперечення із додатковими документами на Акт перевірки.

30.01.2020 року поштою TOB Аква-Біг отримало Відповідь на заперечення № 1033/10/15-32-05-01-10 від 22.01.2020 року, згідно якої контролюючим органом заперечення платника податків не враховано та податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акту перевірки:

від 23.01.2020 року №0003680501 про донарахування податку на прибуток у сумі 2739990 грн. (2191992 грн. основного платежу та 547998 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

від 23.01.2020 року №00037001 про донарахування податку на додану вартість у сумі 1720674 грн. (1376539 грн. основного платежу та 344135 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

ТОВ Аква-Біг було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 13.04.2020 року № 13135/6/99-00-08-05-01-06 скаргу ТОВ Аква-Біг було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 23.01.2020 року №00037001 було скасовано в частині донарахування 66917 грн. ПДВ та 16729,25 грн. штрафних санкцій, в іншій частині скарга була залишена без задоволення,.

На підставі рішення ДПС України від 13.04.2020 року № 13135/6/99-00-08-05-01-06 ГУ ДПС в Одеській області винесено нове податкове повідомлення-рішення:

від 17.04.2020 року № 001120501 про донарахування податку на додану вартість на суму 1637028 грн. (1309622 грн. за основним платежем та 327406 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

З винесеними ГУ ДПС в Одеській області податковими повідомленнями - рішеннями Позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що ГУ ДПС в Одеській області не тільки не було враховано надані документи до заперечень на акт перевірки., а й взагалі проігноровано факт надання документів, що вбачається із відповіді на заперечення.

Фактично, заперечення на акт перевірки взагалі не розглядались, жодному обґрунтуванню не було надано оцінки, текст відповіді на заперечення становить собою витяг з Акта перевірки без будь-яких змін.

Позивач вважає, що твердження Відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів Позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та витрат, ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року відкрито загальне провадження по справі та призначено по справі підготовче засідання.

Від представника відповідача 17.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС в Одеській області позов не визнає, та не погоджується з доводами позивача, з наступних підстав.

ГУ ДПС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ АКВА-БІГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 11.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2019 №625/15-32-05-01/3320263 та встановлено порушення:

перевіркою повноти декларування ТОВ "АКВА-БІГ" показників рядка 02 „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено заниження ТОВ АКВА-БІГ фінансового результату на суму 12177734 грн., у т.ч. по періодам :

2016 рік заниження на 2035957 грн.,

2017 рік заниження на 2525335 грн.,

2018 рік заниження на 7616442 грн.

Перевіркою задекларованих у рядку 2050 "Собівартість реалізовано (товарів, робіт, послуг)» Звітів про фінансовий результат (форми №2-м) показників за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 у загальній сумі 19454400 грн. встановлено їх завищення у загальній сумі 11442604 грн., в тому числі по періодам :

2016 рік завищення на 2035957 грн.,

2017 рік завищення на 1806455 грн.,

2018 рік завищення на 7600192 грн.

Також встановлено, що ТОВ АКВА-БІГ у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до даних регістрів бухгалтерського обліку було сформовано витрати від контрагентів-постачальників по яких неможливо підтвердити факт придбання/реалізації товарів, робіт (послуг) у загальній сумі 2007561 грн., у результаті чого ТОВ АКВА-БІГ завищено рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,послуг) на загальну суму 2007561 грн., по наступних контрагентах-постачальниках:

ТОВ "ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ" (ТОВ ГРАНДМАРІН Юг") код ЄДРПОУ 39776808: у сумі 673126 грн. за 2016 рік;

ТОВ "СІТІПРАЙС" код ЄДРПОУ 39784410 : у сумі 100538 грн. за 2016 рік;

TOB "АРТ СВІТ СТАР" код ЄДРПОУ 39784426 : у сумі 120417 грн. за 2016 рік.;

ТОВ "ХАРЛОУ" код ЄДРПОУ 40474908: у сумі 288447 грн. за 2016 рік;

ТОВ "АГРО-МАРКЕТ-ПЛЮС» код ЄДРПОУ 40520770: у сумі 240833 грн. за 2016 рік;

ТОВ "РЕГІОНЖИТЛОБУД-21" код ЄДРПОУ 40095810: у сумі 235000 грн. за 2016 рік;

ПП "ЕНТЕР-СЕЛ" код ЄДРПОУ 40717599: у сумі 122500 грн. за 2016 рік;

TOB "ЛАГРОН" код ЄДРПОУ 40451435: у сумі 66700 грн. за 2017 рік;

ТОВ "ДЕКТРЕЙЛ ЛТД" код ЄДРПОУ 41072595: у сумі 11250 грн. за 2017 рік;

ТОВ "КЕРНІТ ПРОМ" код ЄДРПОУ 402178721 у сумі 125000 грн. за 2017 рік;

ТОВ "РІДЖЕСТ" код ЄДРПОУ 40633357: у сумі 23750 грн. за 2017 рік.

Відповідач зазначає, що ТОВ "АКВА-БІГ" не було надано жодних документів по взаємовідносинам з ТОВ Агро-Маркет-Плюс , ТОВ Регіожитлобуд-21 , ПП`Ентер-Сел , ТОВ Керніт Пром , ТОВ Ріджест .

ГУ ДПС в Одеській області не повідомлялося про втрату документів та звернення до компетентних органів. Також відповідні документи не були надані разом з запереченнями.

Також за результатами перевірки, зокрема, зроблено висновок, що ТОВ АКВА-БІГ порушено вимоги:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України; ст.1, ст.2, п.2 ст.З, п.1, п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , п.5, п.6, п.10, п.11, п.17, п.18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати ; п.2.1, п.2.4, п.2.7, п.2.8, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами та доповненнями), п.1, п.п.8.25, п.п.8.26, п.п.11.1, п.п.11.4, п.п.11.5, п.п.11.6, п.п.11.7 Положення Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (зі змінами і доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму.

- п.44.1, п.44.3, п. 44.5 ст.44 ПК України в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів.

Вказані вище факти у сукупності та взаємозв`язку свідчать про відсутність реальних правовідносин між скаржником та його контрагентами, переліченими в акті перевірки. Відтак висновки ГУ ДПС про те, що скаржником допущено порушення вимог податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки фактичне здійснення даних господарських операцій та їх виконання з метою провадження господарської діяльності не підтверджені належними доказами.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

05.06.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вважає, що доводи наведені у відзиві відповідача на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та не можуть бути враховані судом, оскільки за своїм змістом не містить доводів щодо правомірності оскаржуваних рішень та не містить належних доказів на підтвердження позиції відповідача.

Щодо надання відповідачем заперечень лише щодо частини позовних вимог, позивач зазначає, що згідно висновків перевірки, перевіряючими встановлено заниження ТОВ Аква-Біг фінансового результату на суму 12177734 грн., з яких:

3711403 грн. - завищення витрат, які відображено в рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в результаті нібито виявленої розбіжності між даними фінансової звітності та бухгалтерського обліку;

5723640 грн. - завищення витрат в результаті оформлення неналежним чином актів на списання;

2007561 грн. - завищення витрат, які відображено в рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в результаті нереальних господарських операцій з контрагентами;

735130 грн. - завищення витрат, які відображено в рядку 2180 Інші операційні витрати в результаті нереальних господарських операцій з контрагентами.

При цьому, відповідачем у відзиві надано заперечення лише в частині нарахувань, пов`язаних із нереальними господарськими операціями ТОВ Аква-Біг .

Що стосується інших порушень, які стали підставою для нарахування податку на прибуток та ПДВ, та спростування яких наводилось позивачем у позовній заяві, у відзиві, на думку позивача, взагалі не наведено заперечень у цій частині.

Позивач вважає, що фактично, це може вважатись як визнання позову в цій частині, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 159 КАС України.

Щодо порушень, пов`язаних із здійсненнями нереальних господарських операцій.

На думку позивача доводи відзиву фактично є витягом з акту перевірки, а тому спростування таких доводів вже наведено в позовній заяві. Вказане стосується, зокрема, наведеної у відзиві податкової інформації щодо контрагентів та принципу індивідуальної податкової відповідальності.

Щодо посилання відповідача на нібито негативну податкову інформацію щодо контрагентів ТОВ Аква-Біг , вкотре слід звернути увагу на наступне. Як підтверджує усталена судова практика Верховного Суду, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Такої правової позиції усталено дотримується Верховний Суд (постанови від 24.01.2019 по справі № 803/1712/13-а, від 14.07.2020 по справі № 804/12781/14. від 04.06.2020 по справі № 804/4406/13-а. від 28.05.2020 по справі № 826/23503/15. від 10,04.2020 по справі № 815/4453/14. тощо).

Щодо не підтвердження належними доказами обставин, на які посилається відповідач, позивач зазначає наступне.

У відзиві відповідач також зазначає про відсутність у контрагентів позивача складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспорту, трудових ресурсів та ін., що нібито унеможливило надання ними послуг. Як зазначає позивач, жодних доказів на підтвердження даних тверджень відповідачем не надано.

Щодо наявності кримінальних проваджень, позивач зазначає наступне.

У відзиві відповідач послався на наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року по справі № 757/24218/17-к по контрагентах ТОВ Сітіпрайс та ТОВ Арт Світ Стар , як на докази нереальності операцій позивача з даними підприємствами.

Також у відзиві є посилання на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13.03.2019 року по справі № 757/24218/17-к, проте у додатках до відзиву зазначено про вирок по справі № 752/1311/18. Так як копії вироків позивачу не направлено, позивач звертає увагу, що в ЄДРСР такі вироки відсутні.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, на думку позивача, в акті перевірки відсутні посилання на будь-які вироки у кримінальних справах щодо посадових осіб контрагентів позивача. Відповідно, відповідач не міг посилатися на такі судові рішення, якщо вони й існують, оскільки їх факт їх наявності не був покладений в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду, факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

У постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник

податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

У постанові від 29.03.2018 р. у справі № 826/3498/15 Верховний Суд дійшов висновку, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені у вироках, які набрали чинності.

Суд також вказав, що з огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Згідно ж постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 814/569/16, факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах у справах № 813/1974/17 від 27.02.2018. № 802/1853/16-а від 27.02.2018. № 810/1967/16 від 05.02.2019. № 826/1571/16 від 12.04.2018.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що посилання відповідача на наявність вироку у кримінальних справах щодо контрагенту позивача не дає підстав для висновку щодо нереальності господарської операції з даним контрагентом.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.09.2020 року.

В судове засідання призначене на 28.09.2020 року учасники справи до суду не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Від представника позивача 28.09.2020 року надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд розпочав розгляд справи по суті 28.09.2020 року, у зв`язку з чим 28.10.2020 року був останнім днем для розгляду справи по суті.

Зважаючи на перебування головуючого судді на лікарняному у період з 19.10.2020 по 09.11.2020 включно, справа розглядається 10.11.2020 року - у перший робочий день після виходу судді з лікарняного, який є останнім днем строку, визначеного ч.2 ст. 192 КАС України для розгляду справи, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Аква-Біг (код ЄДРПОУ 33202637) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2016 - 31.12.2018 рр., та за її результатами складено Акт № 625/15-32-05-01/33202637 від 20.12.2019 року.

Згідно акту перевірки було встановлено, що ТОВ АКВА-БІГ порушено вимоги:

п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України; ст.1, ст.2, п.2 ст.З, п.1, п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , п.5, п.6, п.10, п.11, п.17, п.18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати ; п.2.1, п.2.4, п.2.7, п.2.8, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами та доповненнями), п.1, п.п.8.25, п.п.8.26, п.п.11.1, п.п.11.4, п.п.11.5, п.п.11.6, п.п.11.7 Положення Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (зі змінами і доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на у загальній сумі 2191992, у т.ч. по періодам: 2016 рік заниження на 366472 грн.; 2017 рік заниження на 454560 грн.; 2018 рік заниження на 1370960 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 (з врахуванням п.102.1 ст. 102) Податкового Кодекс) України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1376539 грн., у тому числі по періодах: Грудень 2016 - на суму 60103 грн.; Січень 2017 - на суму 25750 грн.; Лютий 2017 - на суму 3800 грн.; Березень 2017 - на суму 13400 грн.; Квітень 2017 - на суму 13340 грн.; Липень 2017 - на суму 13743 грн.; Серпень 2017 на суму 28633 грн.; Вересень 2017 - на суму 15894 грн.; Жовтень 2017 - на суму 19253 грн.; Листопад 2017 - на суму 5787 грн.; Грудень 2017 - на суму 372959 грн.; Січень 2018 - на суму 8492 грн.; Лютий 2018 - на суму 6302 грн.; Березень 2018 - на суму 47585 грн.; Квітень 2018 - на суму 5241 грн.; Травень 2018 - на суму 162097 грн.; Червень 2018 - на суму 60788 грн.; Липень 2018 - на суму 39794 грн.; Серпень 2018 - на суму 60431 грн.; Вересень2018 - на суму 8336 грн.; Жовтень 2018 - на суму 9373 грн.; Листопад 2018 - на суму 308033 грн.; Грудень 2018 - на суму 35103 грн.;

п.44.1, п.44.3, п. 44.5 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів;

порушення п.119.2 ст.119, п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями, за перевіряємий період у звітах за формою 1 - ДФ відображено дані про суми доходу, отриманого фізичною особою підприємцям, від здійснення ними підприємницької діяльності за 2 квартал 2017 року;

порушення ст. 163, пп.165.1.9 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) встановлено неутримання податковим агентом ТОВ АКВА-БІГ податку з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді із суми 40770, 80 грн., що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 8945, 90 грн.;

порушення пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.5 ст.164, пп.167.5.3 п.167.5 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями занижено зобов`язання з військового збору у загальній сумі 611,6 грн.

ТОВ Аква-Біг було подано заперечення із додатковими документами на акт перевірки.

Податковим органом було надано відповідь на заперечення № 1033/10/15-32-05-01-10 від 22.01.2020 року, згідно якої контролюючим органом заперечення платника податків не враховано.

На підставі Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:

від 23.01.2020 року №0003680501 про донарахування податку на прибуток у сумі 2739990 грн. (2191992 грн. основного платежу та 547998 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

від 23.01.2020 року №00037001 про донарахування податку на додану вартість у сумі 1720674 грн. (1376539 грн. основного платежу та 344135 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

ТОВ Аква-Біг було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 13.04.2020 року № 13135/6/99-00-08-05-01-06 скаргу ТОВ Аква-Біг було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 23.01.2020 року №00037001 було скасовано в частині донарахування 66917 грн. ПДВ та 16729, 25 грн. штрафних санкцій, в іншій частині скарга була залишена без задоволення.

На підставі рішення ДПС України від 13.04.2020 року № 13135/6/99-00-08-05-01-06 ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення:

від 17.04.2020 року № 001120501 про донарахування податку на додану вартість на суму 1637028 грн. (1309622 грн. за основним платежем та 327406 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ТОВ Аква-Біг звернулось до суду з даним позовом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (п.135.1. ст.135 ПК України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156. ст.14 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що ТОВ Аква-Біг здійснювало господарські операції з наступними контрагентами: ТОВ "ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ" код ЄДРПОУ 39776808; ТОВ "СІТІПРАЙС" код ЄДРПОУ 39784410; TOB "АРТ СВІТ СТАР" код ЄДРПОУ 39784426; ТОВ "ХАРЛОУ" код ЄДРПОУ 40474908; ТОВ "АГРО-МАРКЕТ-ПЛЮС» код ЄДРПОУ 40520770; ТОВ "РЕГІОНЖИТЛОБУД-21" код ЄДРПОУ 40095810; ПП "ЕНТЕР-СЕЛ" код ЄДРПОУ 40717599; TOB "ЛАГРОН" код ЄДРПОУ 40451435; ТОВ "ДЕКТРЕЙЛ ЛТД" код ЄДРПОУ 41072595; ТОВ "КЕРНІТ ПРОМ" код ЄДРПОУ 402178721; ТОВ "РІДЖЕСТ" код ЄДРПОУ 40633357; ТОВ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423 ; ТОВ ПАРУБАЗ ; ТОВ КРІСТОРГ ; ТОВ ЕЛФАСТ .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами позивачем до суду було надано наступні документи: договори, договори субпідряду, договори підряду, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт,акти списання товарів, договірні ціни, підсумкові відомості, локальні кошториси, тощо.

Разом з цим суд зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 74.3. ст. 74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1); податкова інформація (nn.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4): податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Тобто, під час проведення тих чи інших перевірок, контролюючий орган використовує податкову інформацію щодо платників податків для складання висновків щодо перевірок, оскільки при дослідженні реальності господарських операцій аналізу підлягає не тільки первинна документація, а й можливість та здатність учасників господарських операцій виконати свої зобов`язання в рамках тих чи інших угод.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача під час перевірки було використано бази даних ДПС, згідно з якими по зазначеним контрагентам позивача встановлено відсутність будь-якої інформації щодо наявності складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, трудових ресурсів, необхідних спеціальних знань (фаху) працівників, високого рівня їх оплати праці працівників, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства для придбання/реалізації товарів, робіт (послуг), а також встановлено наявність вироків, кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача. Крім того, податковим органом встановлено, що документація містить певні недоліки.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював правову позицію зі спірного питання.

Так постановами Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), від 04 червня 2020 року (справа №340/422/19) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. У свою чергу, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ, адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими можливими протиправними діями контрагентів.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03) Європейський суд чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Також суд вважає необхідним зазначити, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Також суд вважає необхідним зазначити, що з аналізу норм ст.ст. 14, 44, 198, 201 ПК України та ст.ст. 1, 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відо мості про їх обсяг та зміст.

Отже, платник податку не повинен для підтвердження реальності господарської операції надавати інші, часом вигадані або надумані фіскальним органом документи, якщо такі документи не передбачені діючим законом.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17.

На підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Такого висновку дійшов Верховний Суд в постановах: від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №826/20081/16, від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких на дає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків (Постанова КАС ВС від 19 лютого 2019 року по справі № П/811/217/17, адміністративне провадження №К/9901/38084/18, ЄДРСРУ № 79956733).

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (Постанова ВС від 9 березня 2019 року по справі № 810/302/15).

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень щодо того, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, оскільки наявність проваджень, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди та не свідчить про те, що господарські операції не відбулися. При цьому, доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування валових витрат та податкового кредиту, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надається.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами. На час здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року по справі № 816/809/16 (№ К/9901/1349/17) зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій. У зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачем було занижено ПДВ.

Крім цього, згідно п. 2.1.3 Акту перевірки, перевіряючими встановлені розбіжності міжданими фінансової звітності, а саме рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звітів про фінансові результати та даними бухгалтерського обліку, в результаті чого підприємством завищено витрати, які відображено в рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 3 711 403 грн. ( 2011 рік). Зокрема: за даними Звіту про фінансові результати загальна сума витрат (Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні витрати, які враховані при обчисленні фінансового результату, відображеного у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) склала у 2018 році - 18 169,9 тис. грн.; за даними бухгалтерського обліку загальна сума витрат (Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, інші витрати операційної діяльності) склала у 2018 році -14 458 497 грн.

Як зазначає позивач у 2016 році для ведення бухгалтерського, управлінського, фінансового обліку на підприємстві Товариством була придбана ліцензійна програма 1С Підприємство 8 Бухгалтерія для України (Базова версія). Впродовж використання даної програми в її налаштуваннях виникли несправності, внаслідок чого її робота стала некоректною, а бухгалтерські проводки доводилось вводити вручну. У зв`язку із цим, а також зважаючи на застарілу платформу програми, неможливість її оновлення, а також введення системи IBAN, позивачем було придбано нову ліцензійну програму 1С Підприємство 8 Бухгалтерія для України (Базова версія).

Під час проведення перевірки, головним бухгалтером ТОВ було письмово повідомлено перевіряючих листами від 05.12.2019 року № 40 та від 12.12.2019 року № 42 про виявлені бухгалтером підприємства помилки в роботі програми, а саме: бухгалтерські проводки, які були відкориговані вручну, перенеслись до нової програми некоректно та не потрапили на потрібні рахунки, згідно яких подається щорічна звітність. Окрім того, придбані матеріали оприбутковувались помилково на інших рахунках. В даних листах-поясненнях було вказано, що незважаючи на помилкові дані в оборотно-сальдових відомостях, які формувала некоректно налаштована програма 1С, всі здійснені Товариством господарські операції за перевіряємий період можуть бути підтверджені первинними документами, а саме: договорами, додатковими угодами, актами виконаних робіт, довідками про вартість та витрати, підсумковими відомостями ресурсів, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Однак перевіряючими не було враховано надані до перевірки первинні документи за 2018 рік, а зроблено висновок про розбіжність між даними фінансової звітності та бухгалтерського обліку на підставі завідомо помилкових даних в оборотно-сальдових відомостях.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підстав первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ТОВ Аква-Біг з метою врахування під час розгляду заперечень на акт, разом із запереченнями було надано засвідчені копії оборотно-сальдових відомостей за 2018 рік, згідно яких загальна сума витрат (собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)., адміністративні витрати, інші витрати операційної діяльності) склала у 2018 році 18 324 283, 88 грн.

Вказані документи свідчать про відсутність встановленого перевіряючими завищення витрат у сумі 3 711 403 грн.

Згідно абзацу другого п. 44.6 ст. 44 ПКУ, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірку надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з тим, ГУ ДПС в Одеській області не було враховано надані документи до заперечень на акт перевірки.

Також, згідно п. 2.1.2 Акту перевірки, перевіряючими встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ Аква-Біг здійснювало придбання будівельних матеріалів, запчастин та пального у суб`єктів господарювання з оприбуткування їх на обліку з подальшим списанням їх до складу витрат, в результаті чого ТОВ Аква-Біг завищено рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 5723640 грн., в т.ч. по періодам: 2016 рік завищення на 255 096 грн.; 2017 рік завищення на 1 579 755 грн.; 2018рік завищення на 3 888 789 грн.

На думку перевіряючих, акти на списання оформлено неналежним чином, не підписано, тобто відсутня інформація щодо документального підтвердження як саме були використані ТМЦ, на які об`єкти вони були встановлені (використані), ким та коли здійснено використання ТМЦ, що не дає можливості встановити зв`язок проведених витрат з господарською діяльністю підприємства, крім того, відсутні будь-які інші первинці документи, що розкривають таку інформацію.

Однак, такі висновки були спростовані ТОВ Аква-Біг наданими разом із запереченнями додатковими документами.

Судом встановлено, що первинні документи, на підставі яких були списані відповідні ТМЦ під час перевірки не досліджувались.

ТОВ Аква-Біг в порядку п. 44.6. ст. 44 ПКУ разом із запереченнями на акт перевірки надало належним чином засвідчені копії актів списання товарів за перевіряємий період та первинних документів, на підставі яких проводилось списання актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Таким чином, на підтвердження правильності ведення податкового обліку витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, до заперечень на акт перевірки ТОВ Аква-Біг було надано копії Актів списання пального за 2017-2018 роки, а також копію наказу № 9/1/17 від 01.09.2017 року про підставу для списання пального та копії карток обліку витрат пального, що велись згідно затвердженої форми.

Згідно абзацу другого п. 44.6 ст. 44 ПКУ, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області не було враховано надані документи до заперечень на Акт перевірки та не було надано оцінки наданим позивачем документам.

З огляду на встановлення судом реальності господарських операцій з контрагентами позивача, висновки викладені в п. 2.1.2 акту перевірки щодо завищення рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у загальній сумі 5723640 грн., та п. 2,1.3 акту перевірки щодо завищення витрат, які відображено у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 3711403 грн. також не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими, а тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ Аква-Біг задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області суму сплаченого судового збору у розмірі 21020,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Біг» (просп. Миру, 41-А, м. Чорноморськ, Одеська область, 68003, код ЄДРПОУ 33202637) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.01.2020 року № 0003680501 про донарахування податку на прибуток у сумі 2739990 грн. (2191992 грн. основного платежу та 547998 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.04.2020 року № 001120501 про донарахування податку на додану вартість на суму 1637028 грн. (1309622 грн. за основним платежем та 327406 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Біг» (просп. Миру, 41-А, м. Чорноморськ, Одеська область, 68003, код ЄДРПОУ 33202637) судові витрати у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.