Рішення

від 10.11.2020 по справі 460/6148/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2020 року м. РівнеСправа №460/6148/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , доУправління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Управління СЗН Зарічненської РДА, відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_2 з 17.07.2018 вищевказаної щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні СЗН Зарічненської РДА як потерпілий від аварії на ЧАЕС 3 категорії та проживає в населеному пункті, що віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, на обліку в Управлінні СЗН Зарічненської РДА перебуває його малолітній син як дитина потерпілого від аварії на ЧАЕС, який постійно проживає з позивачем. Беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, згідно з яким фактично відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої вищевказаною статтею. Однак, відповідачем на вказане звернення було повідомлено, що така допомога ОСОБА_2 не нараховується та не виплачується, оскільки норма, яка передбачала вказану грошову допомогу, була виключена, відповідно нарахування цієї допомоги було зупинено. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати ОСОБА_2 з 17.07.2018 вказаної компенсації від держави, як громадянину, що проживає на території радіоактивного забруднення, які порушують його право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України та визначеної статтю 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу суду отримано відповідачем 11.09.2020 (а.с.31).

У встановлений судом строк відповідач відзиву не подав.

У визначений пунктом 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України строк клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву, у зв`язку із запровадженням в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до свідоцтва про народження від 08.08.2016 серії НОМЕР_1 , виданого Зарічненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с.13), ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 входить до складу сім`ї ОСОБА_1 та постійно проживає в смт Зарічне Рівненської області з 16.08.2016 по даний час, що підтверджується довідками Зарічненської селищної ради Рівненської області від 18.08.2020 №328 про реєстрацію місця проживання та від 22.09.2020 №848 про склад сім`ї (а.с.17, 33).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, смт Зарічне Рівненської області відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 *, виданого 28.09.2007 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.14).

За змістом посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 04.10.2016 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.15).

У травні 2020 року позивач звернувся до Управління СЗН Зарічненської РДА із заявою про надання інформації щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.18-19).

Листом Управління СЗН Зарічненської РДА від 28.05.2020 №01-14/965 на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що статтю 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено. З огляду на вищевикладене, управління немає підстав для нарахування і виплати малолітній дитині позивача вищевказаної грошової допомоги. За період з 17.07.2018 по даний час вказана допомога малолітній дитині позивача не виплачувалася (а.с.23).

Вважаючи такі дії органу соціального захисту населення протиправною бездіяльністю, ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_2 з даним позовом.

Адміністративна справа №460/6148/20 відповідає ознакам типової справи, які визначені Верховним Судом при розгляді зразкової справи №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), а саме:

1) позивач: особа, яка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106;

2) відповідач: Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач;

3) предмет спору: нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в населених пунктах, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, з адміністративними позовами до Управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі, провадження №11-134заі19.

Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до положень статті 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст частини першої статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 №796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).

Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.

За таких обставин, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09.07.2007).

Для реалізації конституційного права громадянина України на отримання вищевказаної щомісячної грошової допомоги Закон №796-XII пов`язує із наявністю у такого громадянина двох обставин: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) проживання на територіях радіоактивного забруднення.

Підстави визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, регламентовані статтею 11 Закону №796-XII, згідно з якою до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Відтак, Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 з 17.07.2018 відновлено право, зокрема, ОСОБА_3 як дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII, а тому Управління СЗН Зарічненської РДА повинно було відновити виплату позивачу як отримувачу такої допомоги за малолітнього сина ОСОБА_3 означеної допомоги.

Проте, виплата позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства як отримувачу такої допомоги за малолітнього сина ОСОБА_3 відповідачем здійснено не було.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Управління СЗН Зарічненської РДА щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства як отримувачу такої допомоги за малолітнього сина ОСОБА_3 , яка порушуює гарантоване Конституцією України право ОСОБА_3 як дитини, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на соціальний захист, визначене Законом №796-XII, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту з урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18.

Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 зазначено, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ. За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, порушене право ОСОБА_3 підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону №796-XII (як отримувачу такої допомоги за малолітнього сина ОСОБА_3 ) у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Щодо дати, з якої порушене право ОСОБА_3 підлягає відновленню суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 №8-ргі/2013, Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 зазначив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Конституційний Суд України зазначає, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Таким чином, право особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на отримання компенсації від держави як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

В ході судового розгляду судом встановлено, що з 17.07.2018 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-XII, виплата якої була зупинена на підставі положень, які визнані неконституційними. Із цього часу орган соціального захисту населення має відновити виплату такої компенсації громадянам України.

Проте, як встановлено судом виплата означеної допомоги позивачу (як отримувачу допомоги за малолітнього сина ОСОБА_3 ) з 17.07.2018 відповідачем не здійснено, не здійснено такої виплати і після звернення позивача з відповідною заявою у травні 2020 року. Більше того, відповідачем у листі від 28.05.2020 №01-14/965 взагалі заперечується право ОСОБА_3 на отримання такої допомоги.

Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживають на території радіоактивного забруднення, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України".

Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати справедливий соціальний захист.

Зважаючи на те, що нарахування щомісячної грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону №796-XII, в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний орган соціального захисту населення, непроведення відповідачем поновлення виплати такої допомоги позивачу (як отримувачу допомоги за малолітнього сина ОСОБА_3 ) після 17.07.2018 свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права ОСОБА_3 на отримання соціальної виплати, яке було відновлено на підставі рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018.

За таких обставин, обмеження права особи на отримання належної йому соціальної допомоги певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати такої допомоги має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 без обмеження її виплати жодними строками.

Відтак, відновлення порушеного права ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати йому компенсації від держави, як дитині, віднесеної до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, повинно здійснюватися судом з моменту виникнення такого права. Тобто з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 - з 17.07.2018.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, що кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України), суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи те, що позов подано в інтересах малолітньої дитини, то відповідно до п.14 ч.1 ст.3 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

При цьому, суд зазначає, що в силу вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір" помилково сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), пред`явленого в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 08.08.2016 Зарічненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області), до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Грушевського, 1, смт Зарічне, Рівненська область, 34000; код ЄДРПОУ 23306428) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у визначеному законом розмірі, як отримувачу такої допомоги за малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, як отримувачу такої допомоги за малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко