Рішення

від 05.11.2020 по справі 196/1116/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1116/20

№ провадження 2/196/590/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного спільного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного спільного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його та відповідача ОСОБА_2 батько - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 29.07.2015 року). На день смерті він постійно проживав з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно:

- земельна ділянка, площею 1,8676 га, розташована на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225682000:01:002:0141, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №011058 від 07.09.2004 року.

28 квітня 1981 року рішенням Царичанського районного суду було розірвано шлюб між його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав. Єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є він, як син, та відповідач його сестра ОСОБА_2 , також як дочка померлого, яка у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталася. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, або спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку в спадщині немає.

Звернувшись 07.09.2020 року до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском ним встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 25.09.2020 року №738 разом з ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав син ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, згідно з Актом, складеного депутатом Китайгородської сільської ради ОСОБА_5 та сусідами: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дійсно ОСОБА_1 постійно проживав разом з ОСОБА_3 по день смерті останнього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, він постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1218, 1223, 1225, 1258, 1266, 1276 ЦК України, прохає суд встановити факт його постійного спільного проживання разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, тобто його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в підготовчому засіданні показали, що є сусідами позивача і їм достовірно відомо, що останній постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_3 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, перевіривши матеріали справи, врахувавши покази свідків та вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позивача та відповідача батько - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 29.07.2015 року). На день смерті позивач постійно проживав з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно:

- земельна ділянка, площею 1,8676 га, розташована на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225682000:01:002:0141, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №011058 від 07.09.2004 року (а.с.11, 12).

28 квітня 1981 року рішенням Царичанського районного суду було розірвано шлюб між батьками сторін у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.17).

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав. Єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач, як син, та відповідач ОСОБА_2 , також як дочка померлого, яка у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталася. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, або спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку в спадщині немає.

Позивач, звернувшись 07.09.2020 року до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском ним встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.13).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 25.09.2020 року №738 разом з ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав син ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Також, згідно з Актом, складеного депутатом Китайгородської сільської ради ОСОБА_5 та сусідами: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дійсно ОСОБА_1 постійно проживав разом з ОСОБА_3 по день смерті останнього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Таким чином, позивач постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту ст.1268 ЦК України для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, виходячи з наведеного, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_3 породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права, іншої можливості встановити цей факт позивач не має.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, і факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, який просить встановити позивач, підтверджується письмовими матеріалами справи, а також показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , згідно яких дійсно позивач постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_3 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Веллі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного спільного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем - батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, площею 1,8676 га, розташована на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225682000:01:002:0141, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якому вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №011058 від 07.09.2004 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ