Ухвала

від 10.11.2020 по справі 127/19146/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/19146/18

Провадження №1-в/127/492/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника органу з питань пробації ОСОБА_4 ,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Вінниціподання старшого інспектораВінницького міськоговідділу філіїДержавної установи«Центр пробації»у Вінницькійобласті ОСОБА_4 про приведеннявироку Вінницькогоміського судуВінницької областівід 19червня 2019року щодозасудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог чинного закону про кримінальну відповідальність,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання старшого інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_4 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 у відповідність до вимог чинного закону про кримінальну відповідальність.

Подання мотивовано тим, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р. (далі - Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до ч.1 ст. 185 КК України та виключено з санкції статті покарання у виді позбавлення волі.

Представник органу з питань пробації ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала подання та просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що подання органу з питань пробації підлягає задоволенню. Вважав, що покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 слід замінити на покарання у виді обмеження волі. Також зазначив, що оскілки ОСОБА_5 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, то останній також підлягає звільненню від покарання, приведеного у відповідність із законом, з випробуванням.

Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду подання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 19 червня 2019 року засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. З урахуванням ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Крім того, на ОСОБА_5 покладено обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 20 липня 2019 року.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон № 2617-VIII. Згідно зі приписами зазначеного Закону внесені зміни як до матеріального закону (закону про кримінальну відповідальність), тобто КК, так і до процесуального закону, тобто Кримінального процесуального кодексу України.

Зі змісту пункту 119 Закону № 2617-VIII випливає, що до статті 185 КК внесені зміни: в абзаці другому частини першої слова «від п`ятдесяти до ста» замінити словами «від однієї тисячі до трьох тисяч», а слова «або позбавленням волі на строк до трьох років» - словами «або обмеженням волі на строк до п`яти років». Тобто з набранням чинності Законом № 2617-VIII змінено санкцію статті кримінального закону.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При цьому ч.3 ст. 5 КК України регламентовано, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно з п. 13 ч.1 ст. 357 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України.

Зі змісту п.2 ч.2 ст. 539 КПК України випливає, що у разі необхідності вирішення питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України, відповідне клопотання (подання) подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Отже, наведені норми кримінально-процесуального закону не уповноважують суд на здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, щодо виду та розміру призначеного кримінального покарання, крім випадку, зокрема, необхідності приведення вироку у відповідність до кримінального закону.

Частиною першою ст. 74 КК України регламентовано, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, ч.3 зазначеної статті визначено, що призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст. 72 цього Кодексу.

Із сукупного аналізу зазначених норм випливає, що згідно із змінами внесеними Законом № 2617-VIII у санкцію ч.1 ст. 185 КК України, максимальним покаранням за вчинення даного кримінального правопорушення є покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років.

Зі змісту ч.1 ст. 72 КК України слідує, що одному дню позбавленню волі відповідають два дні обмеження волі.

Отже, тлумачення наведеної норми права дає можливість дійти висновку про те, що призначене ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі відповідає покаранню у виді 4 років обмеження волі.

В решті покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року слід залишити без змін.

Разом з тим, суд враховує, що за зазначеним вироком суду ОСОБА_5 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням. Судом вище вже було зазначено, що правові підстави для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, при вирішенні питання щодо його приведення у відповідність до чинного на час його виконання закону відсутні. Тому суд вважає, що також відсутні правові підстави для виключення посилання на можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що подання органу з питань пробації слід задовольнити, привівши вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року у відповідність до вимог Закону № 2617-VIII та призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді 4 років обмеження волі. В решті покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року залишити без змін і остаточним покаранням за зазначеним вироком з урахуванням приписів ч.1 ст. 70 КК України вважати покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. При цьому, суд вважає за доцільне відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Згідно з п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Керуючись статтями 371, 539 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Подання старшого інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_4 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 у відповідність до вимог чинного закону про кримінальну відповідальність - задовольнити.

Привести вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року у відповідність до вимог Закону України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Вважатизасудженим ОСОБА_5 за ч.1 ст. 185 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII) до покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно вважати засудженим ОСОБА_5 на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: